Рішення № 24328127, 24.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.12 Справа № 17/5014/810/2012

За позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії, м. Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 73 828 799 грн. 75 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 33 від 29.12.2011;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 03/5-594 від 30.12.2011,

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу за активну електричну енергію у сумі 71383146,38 грн., боргу за реактивну електричну енергію у сумі 383246,25 грн., боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 589393,92 грн., пені у сумі 1195690,20 грн., збитків від інфляції у сумі 44313,66 грн., 3% річних у сумі 233009,34 грн., за договором про постачання електричної енергії від 23.10.2003 №6.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що за договором від 23.10.2003 №6 про постачання електричної енергії станом на час слухання справи існує заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 71383146,38 грн., про що свідчить підписаний між сторонами акт звірення розрахунків від 09.04.2012.

Щодо вимоги про сплату боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності у сумі 589393,92 грн. відповідач вказує, що відповідно до п. 5.1. Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше першого грудня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

Згідно Додатку «Обсяги постачання електричної енергії»ДП «Луганськвугілля»заявлено на лютий 2012 року 24 507 000кВт*г.

29.02.2012 на адресу ДП «Луганськвугілля»надійшов рахунок №6ПС про сплату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2012 року. У рахунку зазначено, що відокремленими підрозділами ДП «Луганськвугілля»перевищено обсяги електроенергії у лютому 2012 року, але взагалі відповідачем не перевищені обсяги визначені у Додатку, оскільки ДП «Луганськвугілля»в лютому 2012 року спожито електроенергії менше ніж визначено у додатку - 24 507 000кВт*г.

Тому, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення за перевищення заявлених обсягів електроенергії в розмірі 589393,92 грн. та зменшити розмір штрафних санкцій. Проти решти вимог не заперечує.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством «Укренерговугілля», правонаступником якого, згідно з пунктом 1.3 Статуту, є Державне підприємство "Регіональні електричні мережі", до складу яких входить Луганська філія (позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємством "Первомайськвугілля" (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 6 від 23.10.2003 на постачання електричної енергії (далі -Договір), за яким Постачальник зобов'язується постачати електричну енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Додатковою угодою від 01.08.2010 до Договору сторони внесли зміни до нього та виклали у новій редакції.

Так, згідно розділу 1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 98337 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Точка продажу електричної енергії межа балансової належності електромереж, згідно додатку до Договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін». Приєднана потужність у точках підключення становить 99087 кВт.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору, Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії»).

За внесення платежів, передбачених додатком до Договору «Порядок розрахунків», з порушенням термінів, визначних цим додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. (пункт 4.2.1 Договору).

Як встановлено у пункті 4.2.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт.год і більше.

У відповідності з п. 8 Додатку "Порядок розрахунків" до Договору, кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недораховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків, пені за порушення термінів розрахунків та ін. Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків у 5-ти денний (банківських) термін з дня їх отримання.

Додатковою угодою від 30.11.2011 до Договору сторони внесли зміни та виклали у новій редакції додаток до Договору «Обсяги постачання електричної енергії».

При цьому позивач пояснив, що вказання дати договору, до якого укладений Додаток «Обсяги постачання електричної енергії», а саме 03.01.2006, є помилковим, оскільки іншого договору на постачання електроенергії між сторонами не існує, і мався на увазі договір № 6 від 23.10.2003 на постачання електричної енергії (далі -Договір), до якого додатковою угодою від 01.08.2010 до Договору сторони внесли зміни до нього та виклали у новій редакції.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі та поставлено електричну енергію відповідачеві.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії у встановлені строки не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги надані за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року за активну електричну енергію в сумі 71383146,38 грн., боргу за реактивну електричну енергію за лютий 2012 року в сумі 383246,25 грн., перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності у сумі 589393,92 грн., яку відповідач не погасив у строки, визначені у п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочення оплати спожитої електричної енергії у сумі 1195690,20 грн., 3% річних у розмірі 233009,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 44313,66 грн., згідно наданого до матеріалів справи розрахунку, нараховані за період по 27.03.2012 року.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити частково з підстав, викладених вище та зменшити розмір штрафних санкцій.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу у грудні 2011 року та січні-лютому 2012 року, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату (а.с.33-35).

Зокрема, у грудні 2011 року відповідач спожив активної електроенергії на суму 24318843,62 грн. (рахунок-фактура № 6 від 31.12.2011), в січні 2012 року -25023438,35 грн. (рахунок-фактура № 6 від 31.01.2012), в лютому 2012 року -24202875,66 грн. (рахунок-фактура № 6 від 29.02.2012).

Однак, зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами, сплачено за грудень 2011 року борг в сумі 2162011,25 грн., у зв'язку з чим, у відповідача склався борг за спожиту активну електричну енергію у сумі 71383146,38 грн., який і підлягає до стягнення.

Стосовно стягнення вартості послуг за реактивну електричну енергію у сумі 383246,25 грн., то суд зазначає, що в день подання позову до суду -30.03.2012 відповідач за платіжними дорученнями № 1018-АБН від 30.03.2012 на суму 95000,00 грн. та № 1019-АБ від 30.03.2012 на суму 288246,25 грн., сплатив борг за реактивну електроенергію, спожиту у лютому 2012 року на суму 383246,25 грн.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення боргу за реактивну електроенергію, спожиту у лютому 2012 року на суму 383246,25 грн., слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 1195690,20 грн. за період з 23.01.2012 по 27.03.2012, з 16.02.2012 та з 13.03.2012 по 27.03.2012 відповідно, на суму боргу за активну електроенергію 71383146,38 грн. та за реактивну електроенергію в сумі 383246,25 грн., всього 71766392,63 грн.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Нарахована на заборгованість з активної електроенергії, що виникла за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року пеня, обрахована вірно, та складає 1195690,20 грн.

Відповідачем у відзиві викладено клопотання про зменшення штрафних санкцій з підстав, того, що коштів від реалізації вугільної продукції не вистачає для оплати по всіх зобов'язаннях. Жодних підстав виключності обставин для зменшення штрафних санкцій позивачем не надано.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки відповідачем належним чином не обґрунтовано клопотання про зменшення штрафних санкцій, то суд його відхиляє.

Позивач також просить стягнути 3% річних в сумі 233009,34 грн., та інфляційні нарахування в сумі 44313,66 грн. за аналогічні з розрахунком пені періоди.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 44313,66 грн. та 3% річних у сумі 233009,34 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності у сумі 589393,92 грн.

Згідно Додатку «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу», у лютому 2012 року заявлено до споживання 24507000 кВт., зокрема, по певним площадкам вимірювання:

Позивачем 29.02.2012 було виставлено відповідачу рахунок № 6/ПС на суму 589393,92 грн. (а.с.38).

Згідно пункту 5.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше першого грудня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток "Обсяги постачання електричної енергії").

Вказаний додаток викладений із зазначенням обсягів споживання по кожному відокремленому підрозділу окремо.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1 Договору обсягів.

Відповідно до пункту 5.3 Договору, договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для Споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год і більше, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Для споживачів, які розраховуються за електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності визначаються на рівнях заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1 Договору.

Як вбачається з наведеного, відповідачем хоча в цілому по підприємству не було перевищено обсяги споживання, однак по окремим відокремленим підрозділам, що по суті є самостійним підприємствами зі статусом відокремленого підрозділу, та є окремими площадками вимірювання, відбулось суттєве перевищення обсягів споживання електричної енергії.

З огляду на вищезазначене, заперечення відповідача щодо необґрунтованості тверджень позивача про перевищення обсягів споживання електричної енергії та стягнення заявленої суми є безпідставними.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, до стягнення підлягає заборгованість за активну електроенергію в сумі 71383146,38 грн., перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 589393,92 грн., пеня в сумі 1195690,20 грн., 3% річних в сумі 233009,34 грн. та інфляційні нарахування в сумі 44313,66 грн., в частині стягнення боргу за реактивну електричну енергію у сумі 383246,25 грн. провадженні у справі слід припинити, з віднесенням судових витрат на сторін, пропорційно задоволених позовних вимог, згідно статті 49 ГПК України.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Згідно п. 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до змісту пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Однак, згідно частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки відповідачем було здійснено прострочення виконання зобов'язання по оплаті, і спір було доведено до суду через його дії, то суд покладає судові витрати на відповідача в повному обсязі.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 64380,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п.11 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. Лермонова, буд. 1-в, код 32473323, на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 136-з, ідентифікаційний код 26447684:

- заборгованість за активну електроенергію у сумі 71383146,38 грн., та перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 589393,92 грн. на п/р зі спеціальним режимом використання № 2603930111660 у філії ЛОУ ВАТ „Ощадбанк", МФО 304665, видати наказ;

- пеню у сумі 1195690,20 грн., 3% річних у сумі 233009,34 грн., інфляційні нарахування у сумі 44313,66 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 64380,00 грн. на п/р № 2600512100770 у ПАТ «Укркомунбанк»м. Луганська, МФО 304988, видати наказ.

3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 29.05.2012.

Суддя О.С. Фонова