Рішення № 24328059, 22.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2012 р. Справа № 20/021-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

до приватного підприємства «Техніка»

про знесення самочинно збудованого майна

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Лугін А.Ю. (посвідчення № 183)

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 7/10-1114 від 18.04.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся заступник прокурора Київської області (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі -позивач, Інспекція ДАБК у Київській області) до ПП «Техніка»(далі -відповідач) про знесення самочинно збудованого майна. Предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовану нежитлову будівлю ангару літ. «Б»по вул. І. Франка, 15а в с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2011 р. у справі № 16/148-10/17 було відмовлено у задоволенні позову ПП «Техніка»до Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання за підприємством права власності на самовільно побудовану нежитлову будівлю літ. «Б»ангар, загальною площею 1186,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І. Франка, 15а. Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що на належній ПП «Техніка»земельній ділянці у 2009 році останнім було здійснено самовільне будівництво, яке згідно матеріалів інвентаризаційної справи, виготовленої Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації, складається з нежитлової будівлі літ. «Б»ангар, загальною площею відповідно експлікації 1186,6 кв. м. Проектна документація на вказану нежитлову будівлю ангару не розроблялася та відповідними службами не погоджувалася. Документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області не видавався. Дозвіл на будівництво вказаної будівлі Інспекцією ДАБК у Київській області також не надавався.

Прокурор наголошує, що частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 17 ст. 28 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на час будівництва спірної будівлі, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 р., експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З огляду на те, що будівництво нежитлової будівлі літ. «Б»ангар здійснено з грубим порушенням містобудівного законодавства, проектна документація на вказане будівництво не розроблялася та не затверджувалася, останнє, на переконання прокурора, підлягає знесенню за рахунок ПП «Техніка».

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2012 р. було порушено провадження у даній справі за вказаним позовом.

Розгляд справи відкладався.

22.05.2012 р. до господарського суду прокуратурою Київської області були подані письмові пояснення № 05/1-322н від 21.05.2012 р., згідно з якими прокурор наголошував, що підставою для пред'явлення даного позову стало те, що ПП «Техніка»здійснено самовільне будівництво нежитлової будівлі ангару загальною площею 1186,6 кв. м. по вул. І. Франка, 15а в с. Шкарівка Білоцерківського району без затвердженої проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства. Крім того, згідно із ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

З урахуванням викладеного, на переконання прокурора, проведення перебудови самовільно збудованого відповідачем майна є неможливим, оскільки останнє збудоване без урахування державних та громадських інтересів, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, без розробленого та затвердженого проекту будівництва, та без документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямованих на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.

22.05.2012 р. до господарського суду позивачем були подані письмові пояснення № 7/10/1787 від 18.05.2012 р., згідно з якими Інспекція ДАБК у Київській області зазначила, що у даному випадку проведення перебудови самовільно збудованого ПП «Техніка»нерухомого майна є неможливим, оскільки останнє було збудоване без урахування державних та громадських інтересів, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, без затвердженого проекту будівництва, та без документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації. Враховуючи зазначене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги прокурора про знесення самочинно збудованого ПП «Техніка»майна.

У судовому засіданні 22.05.2012 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримували.

Відповідач у судові засідання 24.04.2012 р., 08.05.2012 р., 22.05.2012 р. представника не направив, відзиву на позов суду не надав, у зв'язку з чим на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.05.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2011 р. у справі № 16/148-10/17 було відмовлено у задоволенні позову ПП «Техніка»до Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання за ПП «Техніка»права власності на самовільно побудовану нежитлову будівлю літ. «Б»ангар, загальною площею відповідно експлікації 1186,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І. Франка, 15а.

Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватному підприємству «Техніка»№ 441 від 01.08.2007 р. було затверджено експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,9998 га, яка знаходиться на землях Шкарівської сільської ради, під розташування ринку з продажу сільськогосподарської техніки, відповідно до звіту про її експертну оцінку в загальній сумі 320835,82 грн., яку дозволено продати ПП «Техніка», якою останнє користується на умовах оренди.

Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП «Техніка»02.08.2007 р. було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно якого Білоцерківська РДА (продавець) зобов'язалась на підставі розпорядження № 441 від 01.08.2007 р. передати за плату, а ПП «Техніка» (покупець) - прийняти і оплатити земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться на землях Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І. Франка, 15а, загальною площею 0,9998 га.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу 06.03.2008 р. ПП «Техніка»був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 321530.

На вказаній земельній ділянці ПП «Техніка» у 2009 році було здійснено самовільне будівництво, яке згідно матеріалів інвентаризаційної справи, виготовленої Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації, складається з нежитлової будівлі літ. «Б»ангар, загальною площею відповідно до експлікації 1186,6 кв. м.

Як зазначає прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі, проектна документація на нежитлову будівлю ангару літ. «Б»по вул. І. Франка, 15а в с. Шкарівка Білоцерківського району не розроблялася та відповідними службами не погоджувалася. Документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області не видавався, дозвіл на будівництво вказаної будівлі Інспекцією ДАБК у Київській області також не надавався.

Слід зазначити, що частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно побудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Господарський кодекс України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина третя статті 5 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Закон України «Про планування і забудову територій», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, у статті 28 передбачав, що проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. У випадках, передбачених законодавством, розроблення проектної документації здійснюється на конкурсній основі.

Розробка, погодження й затвердження проекту регулюється державними будівельними нормами ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», які затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20.01.2004 р. № 8.

Відповідно до вказаних ДБН А.2.2-3-2004, ці норми встановлюють склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво і реконструкцію будинків і споруд (далі - об'єктів) цивільного призначення та на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення об'єктів виробничого призначення (далі - будівництво).

Вимоги цих норм є обов'язковими для застосування юридичними та фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.

Пунктами 1.2, 1.3 ДБН А.2.2-3-2004 визначено, що при розробленні проектної документації для будівництва враховується чинна містобудівна документація, затверджена за встановленим порядком. За відсутності останньої слід керуватися ДБН Б.1.1-4. Проектна документація для будівництва має відповідати положенням законодавства, регіональних та місцевих правил забудови, а також вимогам нормативів та нормативних документів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про основи містобудування» державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про основи містобудування»при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Закон України «Про планування і забудову територій»у статті 2 передбачає, що основними завданнями планування і забудови територій є: обґрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій; урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів; визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів; обґрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом; визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання; охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів; регулювання забудови населених пунктів та інших територій.

Згідно вимог ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на час здійснення відповідачем будівництва ангару, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі, зокрема, проектної документації, документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, документа про призначення відповідальних виконавців робіт. Видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви. У разі відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт заявнику надаються роз'яснення щодо невідповідності поданих документів вимогам законодавства. Роз'яснення надаються у письмовій формі протягом одного місяця з дня звернення. Відмову надання дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду в установленому законом порядку. Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Закон України «Про архітектурну діяльність»у ст. 27 передбачає, що замовники (забудовники) та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані: доручати виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію (кваліфікаційний сертифікат); обирати виконавців робочої документації для будівництва з додержанням вимог статті 8 цього Закону; забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою; не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону; поінформувати у триденний строк місцеві органи охорони пам'яток історії та культури про нововиявлені під час будівельних робіт об'єкти, що мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; не включати до завдання на проектування вимог, що суперечать вимогам законодавства України, затвердженій містобудівній документації, державним нормам, стандартам і правилам. Замовники (забудовники), крім обов'язків, викладених у частині першій цієї статті, також зобов'язані: брати участь разом з підрядниками в організації погодження проектної документації уповноваженими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; затверджувати лише погоджені в установленому порядку проекти; передавати один комплект проектної документації, за якою збудовано об'єкт архітектури, власникові цього об'єкта для постійного зберігання.

Пунктом 12.7 Типових регіональних правил забудови, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10.12.2001 р. № 219, що діяли на час здійснення відповідачем будівництва ангару, передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством, тобто наслідки, передбачені приписами ст. 376 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються: проектна документація на будівництво об'єкта, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, генпроектувальною організацією, замовником, страховою компанією (якщо об'єкт застрахований).

Згідно з ч. 8 ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.

Пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 р., визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до п. 19 вказаного Порядку експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється.

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, будівництво споруд та будівель повинно здійснюватись на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації, а завершений об'єкт будівництва повинен відповідати встановленим державним будівельним та санітарним нормам. На підтвердження такої відповідності видаються передбачені законом документи (сертифікат відповідності).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ПП «Техніка» здійснено самовільне будівництво нежитлової будівлі літ. «Б»ангар, загальною площею відповідно експлікації 1186,6 кв. м. по вул. І. Франка, 15а в с. Шкарівка Білоцерківського району.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Звертаючись до суду, прокурор наголошував, що з огляду на те, що будівництво нежитлової будівлі літ. «Б»ангар здійснено з грубим порушенням містобудівного законодавства, проектна документація на вказане будівництво не розроблялася та не затверджувалася, вказана будівля підлягає знесенню за рахунок ПП «Техніка».

Судом встановлено, що у даному випадку проведення перебудови збудованого ПП «Техніка»ангару є неможливим, оскільки останній збудовано без урахування державних та громадських інтересів, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, без затвердженого проекту будівництва, та без документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямованих на забезпечення формування повноцінного середовища.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України). Обов'язок доказування визначається предметом спору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в судові засідання представників не направляв, заперечень проти позову чи доказів знесення самочинно збудованої ним будівлі ангару на час розгляду справи суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про зобов'язання ПП «Техніка»знести самовільно збудоване ним майно, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі на підставі приписів ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Судові витрати у справі на підставі приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати приватне підприємство «Техніка»(09032, Київська обл., Сквирський р-н., с. Шамраївка, вул. Шкільна, 52, код ЄДРПОУ 32452979) знести за власний рахунок самочинно збудовану нежитлову будівлю ангару літ. «Б»загальною площею 1186,6 кв.м., розташовану по вул. І. Франка, 15а, в с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

3. Стягнути з приватного підприємства «Техніка»(09032, Київська обл., Сквирський р-н., с. Шамраївка, вул. Шкільна, 52, код ЄДРПОУ 32452979) в доход Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206, судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 28.05.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна