Рішення № 24327887, 29.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/5771-2012 29.05.12За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі -

Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

про стягнення 2 013,24 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Невідомий О.М.

від відповідача Берко К.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі - Страхування»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 2013,24 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2012р. порушено провадження у справі.

Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 28.05.2012р. від відповідача надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 29.05.2012р. представниками сторін були надані суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, зокрема - оригінали для огляду.

В судовому засіданні 29.05.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2011 року між ОСОБА_3 (Страхувальник, Вигодонабувач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі - Страхування»(Страховик, Позивач) було укладено Договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту СLА № 1717 (Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Тоуоtа Соrollа, д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль).

01 жовтня 2011 року на вул. Златоустівська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Застрахованого автомобіля під керуванням Страхувальника та автобуса «Богдан», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого Застрахований автомобіль отримав пошкодження (довідка ДАІ № 8887009 від 05.10.2011р. та лист Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києва від 24.11.2011р.).

04 листопада 2011 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 визнано винним у ДТП (у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП).

05 жовтня 2011 року до Позивача звернувся Страхувальник з Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9.01/2227.11 в зв'язку з ДТП.

09 листопада 2011 року Позивач на підставі Страхового акту № АС-003837 від 01.11.11р., розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з Рахунку-фактури № ВДиС-0041365 від 03.10.11 р., Акту виконаних робіт № ВДИСА-022370 від 28.10.11 р., здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 2 523,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4228 від 09.11.11р.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(Відповідачем) відповідно до полісу І типу № АА/6917146, Страхувальник -ОСОБА_5; в матеріалах справи відсутні докази (та Відповідачем не заявлялось клопотання про їх витребування згідно ст. 38 ГПК України), що ОСОБА_4 на час вчинення ДТП керував автобусом «Богдан», д.р.н. НОМЕР_2 не на законних підставах.

Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50 000 гривень, при цьому франшиза складає 510 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача проти позову, що не проведення позивачем оцінки розміру матеріальної шкоди є підставою для відмови в позові. Суд зазначає, що звіт про оцінку матеріальної шкоди завданої транспортному засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина ОСОБА_4 у ДТП встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2011 року.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування -0 грн., а при зверненні до суду з даним позовом, Позивачем також вирахувано 510 грн. франшизи, встановленої Полісом № АА/6917146.

Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги .

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р. та №7/088-11 від 28.02.2012р.).

Як свідчать матеріали справи, заяву від 20.01.2012р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу Відповідач отримав 25.01.2012р., що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.

Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк добровільного виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем є таким, що вже сплив, в тому числі і станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом.

Отже, до порушення провадження у справі та на момент винесення даного рішення, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання Відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди в порядку регресу вже настав та сплив, однак, в добровільному порядку страхове відшкодування сплачено не було; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі - Страхування»(Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) 2 013 (дві тисячі тринадцять) грн. 24 коп. відшкодування шкоди та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 29.05.12р.