Рішення № 24327750, 21.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 34/218-22/171 21.05.12

За позовом Державної іпотечної установидоПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»простягнення 105 986 914, 46 грн. Суддя Дідиченко М.А. Секретар Приходько Є.П.Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 22.09.2011 року; ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 20.12.2011 року;Від відповідача:ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 05.01.2012 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»про стягнення заборговнаості в сумі 105 986 914, 46 грн., яка складається з відсотків за користування кредитними коштами в сумі 51 079 002, 06 грн., пені за порушення зобов'язань в сумі 29 244 894, 44 грн. (за основним боргом -24 931 417,67 грн., а за відсотками -4 313 476,77 грн.) та інфляційних витрат -25 663 017,96 грн.

В ході розгляду справи представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 27.05.2010 у розмірі 23 891 975,18 грн., інфляційних втрат від суми неповернутого залишку кредиту у розмірі 78 376 244,04 грн., пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 45 752 225, 16 грн. (у тому числі за кредитом і за відсотками).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року позовні вимоги Державної іпотечної установи задоволені, вирішено стягнути з ВАТ «Комерційний банк «Надра»заборгованості в сумі 148 020 444, 40 грн., яка складається з суми нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 27.05.2010 року в сумі 23 891 975, 18 грн., інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту в сумі 78 376 244, 04 грн., суми пені за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту 41 682 213, 92 грн., суми пені за порушення взятих на себе зобов'язань за відсотками 4 070 011, 24 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2011 року рішення від 21.06.2010 року Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року у справі № 34/218 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2011 року мотивована тим, що приймаючи рішення суди попередніх інстанцій залишили поза увагою умови кредитного договору, що визначають кінцевий строк повернення кредиту, не перевірили чи відповідає розрахунок пені вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 року справу № 34/218 прийнято до провадження суддею Самсіним Р.І., присвоєно справі № 34/218-22/171 та призначено до розгляду на 20.06.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року зупинено провадження у справі до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва справи № 54/267 (4/397) та набрання законної сили судовим рішенням прийнятим за результатами розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.12.2011 року справа № 34/218-22/171 призначена до повторного автоматичного розподілу справ.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ, справу № 34/218-22/171 передано для розгляду судді Дідиченко М.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року справу № 34/218-22/171 прийнято до провадження суддею Дідиченко М.А. та зобов'язано сторін надати суду відомості щодо стадії розгляду справи Господарського суду міста Києва № 54/267 (4/397).

16.02.2012 року Державна іпотечна установа через загальний відділ діловодства суду подала заяву про поновлення провадження у справі, у зв'язку із прийняттям Київським апеляційним господарським судом постанови від 25.01.2012 року про залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі № 54/267 (4/397).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року поновлено провадження у справі № 34/218-22/171 та призначено до розгляду на 27.03.2012 року.

У судовому засіданні 27.03.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.03.2012 року заперечував проти позовних вимог та просив суд у позові відмовити.

У судовому засіданні 27.03.2012 року оголошено перерву до 10.04.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2012 року підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.04.2012 року подав письмові пояснення, витребувані судом докази та заперечував проти позовних вимог.

Крім того, представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив клопотання сторін про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 10.04.2012 року оголошено перерву до 15.05.2012 року.

У судовому засіданні 15.05.2012 року оголошено перерву до 21.05.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2012 року подав додаткові докази по справі та підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2012 року проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що кредитним догвором передбачено нарахування процентів за користування кредитом тільки до 10 квітня 2009 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2008 року між Державною іпотечною установою (надалі - кредитор) та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(надалі - позичальник) укладено кредитний договір № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700000000 грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009р. (п. 1.2. кредитного договору).

Згідно з п. 1.2.1. кредит рефінансування надається з метою формування позичальником портфелю іпотечних кредитів, що відповідають вимогам до іпотечних кредитів, затверджених Наглядовою радою кредитора (додаток 1 до генерального договору № 1 від 21.02.2006р. з урахування норм "Порядку надання державних гарантій за зобов'язаннями Державної іпотечної установи"), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006р. № 1094), в розмірі отриманого кредиту рефінансування згідно цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2. Договору позичальник зобов'язується не пізніше дня погашення кредиту рефінансування з урахуванням графіку сформувати портфель іпотечних кредитів у національній валюті України -гривні, що відповідають вимогам до кредитів. В строки, обумовлені договором, погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 7/1 від 15.10.2008 р., доповнено пункт 1.1. першого розділу кредитного договору підпунктами 1.1.1., 1.1.2 наступного пункту, а саме з 23.03.2009р. сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов'язується повернути складає 693595080,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі № 54/267 (4/397), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року та Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано банк виконати умови кредитного договору, а саме: перерахувати на розрахунковий рахунок Установи № 26506301869 у ВАТ «Державний ощадний банк України»суму основного боргу в розмірі 693 595 080 грн., суму нарахованих відсотків за користування за період з 10.04.2009 до 20.01.2010 в розмірі 55 497 107,72 грн.

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

А отже, факт встановлений судом у рішенні від 16.02.2010 року щодо надання позивачем відповідача кредиту у сумі 693 595 080, 00 грн. та не повернення його відповідачем у строк встановлений договором не доводиться знову.

Так, звертаючись до суду з позовом позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами за період з 21.01.2010 ркоу до 27.05.2010 року у сумі 23 891 975, 18 грн.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує кредитору відсотки в порядку та розмірах згідно наступного: відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних (п.п.1.4.1); відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору. При нарахування відсотків день видачі кредиту рефінансування приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом рефінансування, а день повернення кредиту рефінансування до розрахунку відсотків не включається.

Заперечуючи проти позову в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідач посилається на те, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів до 10 квітня 2009 року, тому відсутні підстави для задоволення позову в зазначеній частині.

Проте, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, в силу ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України про Договір позики, якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що за своєю правовою природою кредитний договір є консенсуальним, двостороннім, а також оплатним.

Отже, однією із істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі та на яку суд повинен звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки), проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу, і не являються неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, але й однією з форм цивільно-правової відповідальності. Тому, дата нарахування процентів за користування кредитними коштами може обмежуватися тільки моментом повернення позичкових коштів.

Так, оцінюючи кредитний договір № 7/1 від 15.10.2008 року вцілому суд зазначяає, що в пункті 1.4. договору встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються за фактичний час користування кредитними коштами, а саме з дня видачі кредиту до настання терміну зазначеного у п. 1.2 договору. Водночас, п. 1.2 кредитного договору визначені положення щодо умов строку кредитування. Тобто, розраховуючи на добросовісність сторін положення договору передбачають нарахування відсотків до дати повернення кредитних коштів, що встановлено договором. Однак, строк дії догвоору передбачений в п. 5.1, встановлює його дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Тому, і передбачені договором відсотки за користування кредитних коштів повинні застосовуватися до дня фактичного повернення кредиту.

Зважаючи, що станом на день розгляду справи у господарському суді відповідач кредитні кошти у розмірі 693 595 080, 00 грн. не повернув, продовжує користуватися ними, тому позичальник за кредитним договором зобов'язаний сплачувати на користь кредитора відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, вказаному у договорі.

Відповідно до статті 193 України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Так, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами суд приходить висновку, що він є нормативно обгрунтованим, та позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами за період з 21.01.2010 року по 27.05.2010 року у сумі 23 891 975, 18 грн. є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення повернення кредиту у сумі 41 682 213, 92 грн. за період з 11.02.2010 року по 28.05.2010 року та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у сумі 4 070 011, 24 грн. за період з 11.02.2010 року по 28.05.2012 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2 Кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.

Крім того, судом встановлено, що Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року у Відкритому акціонерному товарситві Комерційному банку «Надра»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком шість місців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року. Постановою Правління НБУ № 452 від 05.08.2009 року продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів станом на шість місяців -11.08.2009 року по 10.02.2010 року.

Таким чином, у період з 11.02.2010 року по 28.05.2010 року, за який позивач просить суд стягнути пеню , строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів закінчився, а тому нарахування пені є обгрунтованим.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення повернення кредиту та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитов за період з 11.02.2010 року по 28.05.2010 року, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 41 682 213, 92 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 4 070 011, 24 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом визнається судом законною та обгрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 78 376 244, 04 грн. за період з квітня 2009 року по березень 2010 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню збитків від інфляції суд приходить до висновку, що він є нормативно-обгрунтованим та вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 78 376 244, 04 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 23 891 975 (двадцять три мільйони вісімсот дев'яносто однієї тисячі дев'ятсот сімдесят п'яти) грн. 18 коп., збитки від інфляції у розмірі 78 376 244 (сімдесят вісім мільйонів триста сімдесят шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 04 коп., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту у сумі 41 682 213 (сорок один мільйон шістсот вісімдесят дві тисячі двісті тринадцять) грн. 92 коп., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань по відсотках у сумі 4 070 011 (чотири мільйони сімдесят тисяч одинадцять) грн. 24 коп., 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М.А.

дата підписання 25.05.2012 року