Рішення № 24327381, 18.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/4525-2012 18.05.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добромиль-Київ"

про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 18667 кв.м., на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 800000000:72:478:0006

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 1.09.11

від відповідача: Васильєва Н.В. керівник

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни", звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добромиль-Київ" про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на готельно-офісний та торгівельно-оздоровчий комплекс, за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 15050 кв.м.

Згідно з заявою про уточнення позовних вимог від 18.05.2012 ролку остаточними позовними вимогами, що є предметом розгляду у даній справі є визнання права власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 18667 кв.м., на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 800000000:72:478:0006

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним було отримано дозвільні документи на будівництва спірного об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні позивача на підставі договору оренди; між позивачем та відповідачем було укладено договір від 21.12.2004 року, за умовами якого позивач зобов'язався організувати будівельні роботи зі спорудження об'єкта містобудування, а відповідач -здійснити відповідне фінансування, проте в подальшому відповідач відмовився здійснити фінансування відповідно до умов договору, внаслідок чого позивачем було прийнято рішення розірвати договір. Позивачем зазначено, що ним за власні кошти було побудовано спірний об'єкт нерухомості, проте, відповідач оспорює право власності позивача, неправомірно посилаючись на те, що договір від 21.12.2004 року є дійсним, що, на думку позивача, є підставою для захисту його права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що укладений між Сторонами договір від 21 грудня 2004 року за яким ТОВ «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни»зобов'язалося організувати будівельні роботи із спорудження Об'єкта містобудування за адресою: АДРЕСА_2 та передати ТОВ «Добромиль-Київ»створений Об'єкт інвестування, а саме, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1500 кв.м. на оптово-роздрібному ринку є чинним, адже відповідно до п. 10.1. Договору він діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань взятих за цим договором або до моменту його дострокового розірвання. При цьому, відповідач стверджує, що факту виконання своїх зобов'язань Сторонами та дострокового розірвання Договору не має, у зв'язку з чим вищезазначений Договір є дійсним і на підставі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Добромиль-Київ», відповідно до проведеної реорганізації Дочірнього підприємства «Добромиль-Київ»Закритого акціонерного товариства «Українська промислова компанія «Добромиль»є відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України правонаступником останнього з 29 березня 2006 року, що підтверджується протоколом № 07 Загальних Зборів акціонерів ЗАТ «Українська промислова компанія «Добромиль» від 29 червня 2005 року та випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1, дата видачі 21 листопада 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про планування і забудову територій»позивачем у 2008 році було розроблено та затверджено у встановленому законом порядку проект будівництва оптово-роздрібного ринку, з виставочним центром, по торгівлі плодоовочевою продукцією по АДРЕСА_2.

Даний проект рекомендовано до затвердження зведеним комплексним висновком від 13 серпня 2004 року Центральної служби Укрінвестекспертизи.

Позивачем згідно з ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт від 09 вересня 2004 року № 1148- Сл/Ш з будівництва оптово-роздрібного ринку з виставочним центром по торгівлі плодоовочевою продукцією по АДРЕСА_2. Ведення в експлуатацію відповідно до вищезазначеного дозволу -09 вересня 2005 року.

19.02.2004р. між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни», як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки (далі Договір оренди), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_3. за № 101 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 01.03.2004р. за № 72-6-00142, згідно умов якого позивачу було передано в оренду на 2 роки земельну ділянку площею 14415 кв.м. по АДРЕСА_2, кадастровий № 800000000:72:478:0006, межі якої визначені в натурі згідно акту від 17.10.2003р. та яка передана позивачу згідно акту від 01.03.2004р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року у справі № 32/79 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптово-роздрібний ринок „Жуляни" до Київської міської ради визнано укладеним з моменту набрання рішення суду законної сили договір про поновлення договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_2, укладеного 19 лютого 2004 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптово-роздрібний ринок „Жуляни", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету України (Київської міської державної адміністрації) 01.03.2004 року за №72-6-00142.

При цьому, пунктом 1 договору, який визнано укладеним наведеною Постановою передбачено поновлення зазначеного договору оренди земельної ділянки з 02.03.2006 року на 15 (п'ятнадцять) років.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що позивачем у встановленому законом порядку набуто та є наявним до теперішнього часу право користування земельною ділянкою площею 14415 кв.м. по АДРЕСА_2, кадастровий № 800000000:72:478:0006.

На підставі розробленого та затвердженого проекту, дозвільної документації щодо виконання будівельних робіт між позивачем та відповідачем було укладено Договір від 21 грудня 2004 року № 85/4, відповідно до якого Позивач зобов'язався організувати будівельні роботи із спорудження Об'єкта містобудування за адресою: АДРЕСА_2 та передати Відповідачу створений Об'єкт інвестування, а саме, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1500 кв.м. на оптово-роздрібному ринку за адресою: АДРЕСА_2, а Відповідач за цим Договором, зобов'язався здійснити фінансування Об'єкта інвестування у порядку передбаченому Договором.

Об'єкт містобудування за Договором - будівництво оптово-роздрібного ринку з виставочним центром за адресою: АДРЕСА_2;

Об'єкт інвестування за Договором - нежитлові торгові приміщення загальною площею 1500 кв.м. оптово-роздрібному ринку, за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2.3. Договору Відповідач зобов'язався здійснити фінансування Об'єкта інвестування в повному обсязі не пізніше 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту підписання Договору Сторонами, тобто до 21 квітня 2005 року. Відповідно до умов п. 2.1., п. 2.2. Договору передбачено здійснення відповідачем фінансування на рівні 6000000,00 грн.

Пунктом 7.2. договору від 21 грудня 2004 року передбачено право Позивача на розірвання Договору в односторонньому порядку. Так, відповідно до наведеного пункту Сторона має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, якщо друга Сторона порушить свої істотні зобов'язання за цим Договором істотні зобов'язання - строк і об'єм фінансування, термін передання Об'єкта інвестування більш ніж на 120 (сто двадцять) календарних днів. Дане право було реалізовано Позивачем 18 серпня 2005 року у зв'язку із простроченням Відповідачем фінансування Об'єкта інвестування на строк 128 календарних днів, що є порушенням зі сторони Відповідача істотних умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листування між позивачем та відповідачем, та підтверджено сторонами, відповідач до цього часу не виконав свої зобов'язання перед позивачем за договором від 21 грудня 2004 року щодо здійснення фінансування Об'єкта містобудування відповідно до умов п. 2.1., п. 2.2. Договору.

При цьому, відповідач посилався на завищення ціни, яка на думку Відповідача не відповідала реальним ринковим відносинам в сфері нерухомості в момент укладання Договору. Відповідач наполягав, що вартість одного квадратного метру завищена на 30-35 % в момент укладання Договору.

Так, 26 липня 2005 року Відповідач повідомив Позивача, що ціна Договору від 21 грудня 2004 року на рівні 6000000,00 гривень є зависокою, та такою, що не відповідала реальним ринковим відносинам в сфері нерухомості в момент укладання Договору. Вартість одного квадратного метру завищена на 30-35 % в момент укладання Договору, що фактично ставить в нерівні відносини сторін Договору. У зв'язку з чим Відповідач вимагав від Позивача погодити вартість одного квадратного метру нежитлових торгових приміщень загальною площею 1 500 м2 на оптово-роздрібному ринку, за адресою: АДРЕСА_2 за Договором від 21 грудня 2004 року на рівні 3300,00 гривень з ПДВ, ціну договору на рівні 4950000,00 з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається та позивачем пояснено суду, що ним, на підставі ст. 189, ст. 190 Господарського кодексу України, ст. 6, ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», не були прийняті аргументи Відповідача щодо зміни ціни Договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як зазначалось, пунктом 7.2. договору від 21 грудня 2004 року № 85/4 визначено, що сторона має право в односторонньому порядку розірвати договір, якщо друга сторона порушить свої істотні зобов'язання за цим договором, якими є строк і об'єм фінансування, термін передання об'єкта інвестування більш ніж на 120 календарних днів.

Тобто, укладеним між позивачем та відповідачем договором від 21 грудня 2004 року № 85/4 передбачено його розірвання в односторонньому порядку в разі порушення однією із сторін зобов'язань, зокрема, щодо строку та об'єму фінансування більш ніж на 120 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідачем порушено свої зобов'язання за договором від 21 грудня 2004 року № 85/4 щодо здійснення фінансування Об'єкта містобудування відповідно до умов п. 2.1., п. 2.2. Договору.

Листом від 18.08.2005 року позивачем повідомлено відповідача про те, що факт порушення останнім умов фінансування об'єкта інвестування за договором від 21.12.2004 року є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого, керуючись п. 7.2. зазначеного договору, позивачем розірвано його в односторонньому порядку з 18.08.2005 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи, що договором від 21 грудня 2004 року № 85/4 передбачено його розірвання в односторонньому порядку та матеріалами справи доводиться наявність підстав для такого розірвання, суд робить висновок про те, що рішення позивача про розірвання цього договору в односторонньому порядку є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, та, з огляду на таке, укладений між позивачем та відповідачем договір від 21 грудня 2004 року № 85/4 є розірваним з 18.08.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 800000000:72:478:0006, в результаті організації виконання будівельних робіт за власні кошти споруджено об'єкт містобудування, а саме, готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 18667 кв.м., з функціональним призначенням -для здійснення оптово-роздрібної торгівлі, організації відпочинку та надання послуг тимчасового проживання.

Судом встановлено, що позивач є законним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 800000000:72:478:0006. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком № 0226 експертного будівельно-технічного дослідження, складеним Київською незалежною судово-експертною установою 17.05.2012 року, за наслідками технічного обстеження нежитлової будівлі загальною площею 18667,00 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, було встановлено, що наведена будівля відповідає вимогам Державних будівельних норм станом на момент складання висновку по наступним показникам: загальним даним, характеристикою конструктивних елементів, об'ємно-планувальному рішенню та технічному стану; наявності інженерних комунікацій.

Зазначений висновок з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, може свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування спірною будівлею за її функціональним призначенням.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування об'єкту нерухомого майна -готельно-офісного та торгівельно-оздоровчого комплексу загальною площею 18667 кв.м., на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 800000000:72:478:0006, не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 18667 кв.м., на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 800000000:72:478:0006.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" виникло на законних підставах та безсумнівно наявне право власності на спірне майно -готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 18667 кв.м., яке, як встановлено судом, споруджено позивачем за власні кошти, розташоване на земельній ділянці, законним користувачем якої є позивач, та існування якого не порушує нічиї права.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що відповідач оспорює право власності позивача на спірне майно. Так, листом від 25 листопада 2011 року Відповідач наполягає на дійсності розірваного в односторонньому порядку Договору від 21 грудня 2004 року та вимагає надання рахунків для здійснення інвестування та визначення дати передання нежитлових приміщень Об'єкта містобудування у його приватну власність.

Такі твердження відповідача суд не приймає до уваги, оскільки, як встановлено судом, договір від 21 грудня 2004 року № 85/4 є розірваним з 18.08.2005 року.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 188, 316, 317, 319-322, 328, 331, 392, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188-190 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добромиль-Київ" про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 18667 кв.м., на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 800000000:72:478:0006.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, ЄДРПОУ 25410064) право власності на готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 18667 кв.м., на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 800000000:72:478:0006.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добромиль-Київ" (01054, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 31355379) витрати зі сплати судового збору в розмірі витрати зі сплати судового збору в розмірі 64380,00 грн.

Суддя С.А. Гончаров

Згідно з оригіналом

Помічник судді Н.В. Пруднікова

В судовому засіданні 18.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 23.05.2012р.