Рішення № 24327362, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/450 03.11.11

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення суми страхового відшкодування 7 199,01 грн

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю № 679-Ю від 22.12.10 р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 03.11.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 7199,01 грн.

Ухвалою суду від 15.08.11 р. було порушено провадження у справі № 8/450 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.09.11 р. У зв'язку з перебуванням судді Катрис В.С. у щорічній відпустці розгляд справи було відкладено на 14.10.11.

У судове засідання, призначене на 14.10.11, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, що був залучений до матеріалів справи. У вказаному відзиві відповідач проти позову частково заперечував, зазначивши при цьому, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 6899,01 грн., що відповідає сумі фактично сплаченого позивачем страхового відшкодування на користь страхувальника за вирахуванням витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Ухвалою суду віл 14.10.11 було відкладено розгляд справи на 03.11.11 за клопотанням представника позивача.

В судове засідання 03.11.11 представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач, страховик) та громадянином ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 069549-02-10-01.

Відповідно до умов договору позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Хьюндай Акцент, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

05.06.2010 р. в м. Києві на перехресті вул. Набережно-Хрещатицької та вул. Нижній Вал сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП) за участю автомобіля Хьюндай Акцент, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_2 під керуванням останнього та автомобіля Форд, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянину ОСОБА_3, під управлінням останнього. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Подільського району та АТІ при ГУ МВС України в м. Києві № 486 від 14.06.2010 р.

ДТП сталася в результаті порушення громадянином ОСОБА_3 ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 29.06.2010 р.

Згідно зі Звітом про оцінку транспортного засобу № 895 від 14.07.2010 р., складеного ФОП ОСОБА_4, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Хьюндай Акцент, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП складає 9495,37 грн.

Відповідно до страхового акту № 3168-02 від 10.08.2010 р., пошкодження транспортного засобу марки Хьюндай Акцент, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 05.06.2010 р. в м. Києві за участю застрахованого автомобіля, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 6899,01 грн. Вказана сума страхового відшкодування була виплачена позивачем згідно платіжного доручення № 9635 від 10.08.2010 р.

В матеріалах справи наявна інформація з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, з якої вбачається, що згідно Полісу серії ВС № 5730930 від 07.08.2009 р. (тип 3) між відповідачем, як страховиком, та громадянином ОСОБА_5 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 07.08.2009 р. до 06.08.2010 р. включно, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 35000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн., забезпечений транспортний засіб -Форд, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати йому 6899,01 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 300,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 188 від 17.01.2011 р., відповідно до якої просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 6899,01 грн. до 17.02.11. Проте відповідач відповіді на претензію не надав, страхове відшкодування в порядку регресу позивачу не виплатив.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Абзацом 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч.1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" передбачено, зокрема, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи наведені норми ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" та, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 6899,01 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованими та законними, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення 300,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження слід відмовити, оскільки відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, оскільки вартість проведення автотоварознавчого дослідження не була сплачена позивачем на користь страхувальника, а законом не передбачено обов'язку страхової компанії відшкодовувати витрати на проведення вказаного дослідження (ст.. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" ), тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 300,00 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 4 грн. 08 коп., на відповідача -97 грн. 92 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 9,44 грн., на відповідача -226,56 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83055 м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, ідентифікаційний код 31650052) 6899 (шість тисяч вісімсот дев'яноста дев'ять) грн.. 01 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 97 (дев'яноста сім) грн. 92 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Катрич В.С.

Дата підписання: 11.04.12 р.