Рішення № 24327358, 16.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/4491-2012 16.05.12

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»доПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»третя особаОСОБА_1простягнення 15 080,43 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Петренко В.О.від відповідача:не з'явивсявід третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі -ВАТ «НАСК «Оранта») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(надалі -ПАТ «СК «Універсальна») про стягнення 15 080,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ «НАСК «Оранта»на підставі договору добровільного страхування автотранспортних ризиків №УБ697856 від 02.02.2010 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «СК «Універсальна»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/4098888), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2012 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 26.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р. у зв'язку із неявкою третьої особи та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 10.04.2012 р. розгляд справи відкладено до 16.05.2012 р.

В судове засідання 16.05.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.05.2012 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.05.2012 р. не з'явилась, вимог ухвал суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується розпискою в повідомленні про перерву від 26.04.2012 р.

Повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 26.04.2012 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №19773608 згідно якого ухвала суду отримана третьою особою 03.05.2012 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та третя особа були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2010 р. між ВАТ «НАСК «Оранта»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування автотранспортних ризиків №УБ697856 (надалі -«Договір»).

Предметом договору є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у п. 2.3 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортна пригода; стихійні явища; пожежа чи вибух; протиправні третіх осіб; незаконне заволодіння транспортним засобом.

14.12.2010 р. о 17 год. 00 хв. по бульвару Лесі Українки в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «Форд» та автомобіля «Шевролет Авео», а саме: ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Печерського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №10/4199 від 16.12.2010 р. та постановою Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2011 р. у адміністративній справі №3-258/11, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

15.12.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №АА8429ІЕ-28.12/1 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 28.12.2010 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Гарант -АСІСТАНС»(Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №7483/08 від 23.07.2008 р.) вартість матеріального збитку, що дорівнює розміру відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого автомобілю «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 821,76 грн.

На підставі страхового акту №СТО-10-24369/1 від 09.02.2011 р., виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування автотранспортних ризиків №УБ697856 від 02.02.2010 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 15 080,43 грн. що підтверджується платіжним дорученням №22403 від 07.04.2011 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ВАТ «НАСК «Оранта»перейшло в межах суми 15 080,43 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Довідкою відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Печерського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №10/4199 від 16.12.2010 р. підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_1 та знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_1

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника автомобіля «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ «СК «Універсальна»згідно із полісом №ВЕ/4098888.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/4098888) винесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 07.12.2010 р. (00:01) по 06.12.2011 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВЕ/4098888 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1, автомобіля «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «СК «Універсальна».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВЕ/4098888) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 16 821,76 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 15 080,43 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач заявою №09-06-02/7895 від 04.07.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка отримана відповідачем 07.07.2011 р., звернувся до відповідача з проханням сплатити у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 15 080,43 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВЕ/4098888.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №ВЕ/4098888 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 14 570,43 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48А; ідентифікаційний код 20113829) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) суму страхового відшкодування у розмірі 14 570 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 43 коп., судовий збір у розмірі 1 555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 07 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Повний текст рішення підписано 18.05.2012 р.