Рішення № 24326932, 22.05.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/41/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.12 Справа № 5009/1061/12

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпром-М" (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 86-А)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довіреність № 27/27 від 03.01.2012 р.,

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя звернувся в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпром-М", м. Запоріжжя заборгованості за договором купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді № 202013 від 01.01.2007 р. у розмірі 7 791, 54 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну «МТМ»Орджонікідзевського району та ТОВ "Укрспецпром-М" договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202013 від 01.01.2007 р., за період квітень 2010 р., травень 2010 р. -грудень 2010 р., січень 2011 р. -липень 2011 р. Концерном було поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 7791,54 грн. В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався, направлені на його адресу Претензії з вимогами погасити дебіторську заборгованість, залишив без відповіді та задоволення. Посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України та умови договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202013 від 01.01.2007р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1061/12, розгляд якої призначено на 24.04.2012 р.

Ухвалою суду від 24.04.2012 р., в порядку ст. 69 ГПК України, за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 10-ть днів до 31.05.2012 р., розгляд справи відкладено на 22.05.2012 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач -ТОВ "Укрспецпром-М" - вимоги суду, викладені в ухвалах від 21.03.2012 р. та від 24.04.2012 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали суду, направлені за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 86-А, були повернуті з відміткою пошти «За зазначеною адресою не значиться», а ухвали, направлені на адресу: 69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд. 19, кв. 31, повернулись до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання». При цьому, суд зауважує, що ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 86-А, про яку свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. -97) та Статут підприємства (а.с. -95, 96).

Таким чином, з урахуванням положень підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, відповідач вважається повідомленим про час та місце слухання даної справи в господарському суді.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

В судовому засіданні 22.05.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2007 р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та ТОВ "Укрспецпром-М" (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 202013 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір) за умовами якого, Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що при відсутності приладів комерційного обліку обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 Договору).

Згідно із п. 6.4 Договору Споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримувати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Пунктом 6.7.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання -передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, належним чином оформити і повернути акт прийому-передачі позивачу на протязі п'яти днів з дати отримання.

Згідно із п. 6.7.2 Договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, в термін встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити із Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 Договором строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Як встановлено судом, на підставі Договору, позивачем з квітня 2010 р. по липень 2011 р. включно нараховано відповідачу плату за приєднане теплове навантаження на загальну суму 1277,66 грн., а саме: за квітень 2010 р. в сумі 65,48 грн., за травень 2010 р. в сумі 76,08 грн., за червень 2010 р. в сумі 76,08 грн., за липень 2010 р. в сумі 76,08 грн., за серпень 2010 р. в сумі 76,08 грн., за вересень 2010 р. в сумі 76,08 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 76,08 грн., за листопад 2010 р. в сумі 76,08 грн., грудень 2010 р. в сумі 76,08 грн., за січень 2011 р. в сумі 86,22 грн., за лютий 2011 р. в сумі 86,22 грн., за березень 2011 р. в сумі 86,22 грн., за квітень 2011 р. в сумі 86,22 грн., за травень 2011 р. в сумі 86,22 грн., за червень 2011 р. в сумі 86,22 грн., за липень 2011 р. в сумі 86,22 грн. Також, за період з жовтня 2010 р. по квітень 2011 р. включно відповідачу нараховано плату за фактично отриману теплову енергію в загальній сумі 6513,88 грн., а саме за жовтень 2010 р. в сумі 690,55 грн., за листопад 2010 р. 851,36 грн., за грудень 2010 р. в сумі 1000,91 грн., за січень 2011 р. в сумі 1215,46 грн., за лютий 2011 р. в сумі 1190,53 грн., за березень 2011 р. в сумі 993,97 грн., за квітень 2011 р. в сумі 571,10 грн.

Факт подачі теплової енергії підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії: від: 30.04.2010 р. на суму 65,48 грн., від 31.05.2010 р. на суму 76,08 грн., від 30.06.2010 р. на суму 76,08 грн., від 31.07.2010 р. на суму 76,08 грн., від 31.08.2010 р. на суму 76,08 грн., від 30.09.2010 р. на суму 76,08 грн., від 31.10.2010 р. на суму 766,63 грн., від 30.11.2010 р. на суму 927,44 грн., від 31.12.2010 р. на суму 1076,99 грн., від 31.01.2011 р. на суму 1301,68 грн., від 28.02.2011 р. на суму 1276,75 грн., від 31.03.2011 р. на суму 1080,19 грн., від 30.04.2011 р. на суму 657,32 грн., від 31.05.2011 р. на суму 86,22 грн., від 30.06.2011 р. на суму 86,22 грн. та від 31.07.2011 р. на суму 86,22 грн., які відповідач позивачу зворотно не направив, зауважень, у встановлений Договором строк, на акти не надав.

На оплату теплової енергії відповідачу були виставлені відповідні рахунки № 202013: від 30.04.2010 р. на суму 65,48 грн., від 31.05.2010 р. на суму 76,08 грн., від 30.06.2010 р. на суму 76,08 грн., від 31.07.2010 р. на суму 76,08 грн., від 31.08.2010 р. на суму 76,08 грн., від 30.09.2010 р. на суму 76,08 грн., від 31.10.2010 р. на суму 766,63 грн., від 30.11.2010 р. на суму 927,44 грн., від 31.12.2010 р. на суму 1076,99 грн., від 31.01.2011 р. на суму 1301,68 грн., від 28.02.2011 р. на суму 1276,75 грн., від 31.03.2011 р. на суму 1080,19 грн., від 30.04.2011 р. на суму 657,32 грн., від 31.05.2011 р. на суму 86,22 грн., від 30.06.2011 р. на суму 86,22 грн. та від 31.07.2011 р. на суму 86,22 грн., всього на суму 7791,54 грн.

Надсилання зазначених актів та рахунків підтверджується реєстрами відправлення рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії за відповідний період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте, в строки, передбачені Договором, відповідач оплату теплової енергії не здійснив.

Позивач неодноразово, листами від 14.01.2011 р. за вих. № 05/80-юр, від 15.02.2011р. за вих. № 05/949-юр, від 25.11.2011 р. за вих. № 05/1414-юр, звертався до відповідача з вимогою терміново сплатити дебіторську заборгованість. Однак, відповідач, вказані вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення.

Позовна вимога про стягнення з ТОВ "Укрспецпром-М" суми 7 791, 54 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 202013 від 01.01.2007 р. стала предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 6.3 та 6.4 Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі. Споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з квітня 2010 р. по липень 2011 р., позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 7791,54 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи поштові реєстри.

Враховуючи, що у встановлений п. 6.7.1 Договору строк відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не надходило, Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в силу умов п. 6.7.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором у спірний період в сумі 7791,54 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7791,54 грн. Позов задовольняється у повному обсязі.

В даному випадку, відповідач в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 202013 від 01.01.2007 р.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпром-М" (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 86-А, код ЄДР 32890021, р/р № 26007060049795 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 7791 (сім тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 54 коп. основного боргу та суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.05.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко