Рішення № 24326807, 18.05.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" травня 2012 р. Справа № 4/5007/24/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_1 - дов. від 16.05.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів" (м. Київ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Бердичів)

про стягнення 21871,68 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2012 р., продовжено строк вирішення спору до 20.05.2012 р.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошувалась перерва з 17.05.2012 р. до 14:30 год. 18.05.2012 р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 21871,68 грн. заборгованості, з яких 14581,12 грн. основний борг, 7290,56 грн. 50% штраф від несплаченої вартості переданого товару.

Крім того, заявлена вимога про стягнення з відповідача сплачений судовий збір.

07.05.2012 р. до господарського суду надійшло клопотання від 03.05.2012 р. від представника позивача про розгляд справи без його участі. Додатково вказано, що позовні вимоги з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві № 110/5 від 23.02.2012 р. підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду надала відзив на позовну заяву, в якому повідомлено, що згідно з погодженим між сторонами графіком погашення боргу протягом лютого - травня 2012 р. відбулося часткова сплата 7925,00 грн. згідно з наступними платіжними дорученнями: № 16 від 28.02.2012 р. на 1325,00 грн.; № 33 від 04.04.2012 р. на 3300,00 грн.; № 85 від 03.05.2012 р. на 3300,00 грн. Таким чином, станом на 17.05.2012 р. сума боргу відповідача перед позивачем становить 6656,12 грн. Крім того, згідно з вказаним відзивом, заявлено клопотання про пом"якшення відповідальності за прострочення виконання грошового зобов"язання та зменшення розміру неустойки (штрафу), що підлягає стягненню з відповідача та стягнути неустойку (штраф) у розмірі 10% несплаченої вартості товару у розмірі 665,61 грн. у зв"язку з зменшенням суми боргу та значним перевищенням нарахованої суми неустойки (штрафу) у порівнянні з розміром боргу станом на 17.05.2012 р.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу № 831д (далі - договір) (а. с. 7, 8), відповідно до якого позивач на протязі терміну дії чинного договору зобов"язався передати у власність, а відповідач - прийняти товар та сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених договором; найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються видатковою накладною, яка є невід"ємною частиною даного договору ( п. п. 2.1. та 2.2 вказаного договору) .

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар (рибну продукцію) на загальну суму 30331,12 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1311304 від 11.05.2011 р. на суму 25480,72 грн.; №1521271 від 01.06.2011 р. на суму 4850,40 грн. ( а. с. 9, 10 ).

Згідно з п.п. 4.3 п. 4 договору, відповідач зобов"язався повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок позивача протягом 14 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Проте, як вказано у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 15750,00 грн., про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи (а. с. 11 - 18).

В подальшому, відповідачем проводилось часткове погашення боргу у розмірі 7925,00 грн., згідно з такими платіжними дорученнями: № 16 від 28.02.2012 р. на суму 1325,00 грн.; № 33 від 04.04.2012 р. на 3300,00 грн.; № 85 від 03.05.2012 р. на суму 3300,00 грн. (а. с. 64 - 66).

Погашення боргу згідно з платіжним дорученням № 16 від 28.02.2012 р. на суму 1325,00 грн. (а. с. 44) та платіжного доручення № 33 від 04.04.2012 р. на 3300,00 грн. (а. с. 43), підтверджено також представником позивача в засіданні суду 06.04.2012 р.

Як вбачається з акту звіряння розрахунків станом на 17.05.2012 р. (а. с. 60), позивачем вказано сальдо станом на 01.04.2012 р. у сумі 13256,12 грн. ( тобто без врахування суми у розмірі 1325,00 грн., сплаченої згідно платіжного доручення № 16 від 28.02.2012 р. до порушення провадження у справі); сальдо станом на 17.05.2012 р. у сумі 6656,12 грн. ( з врахуванням часткової проплати відповідачем ).

Зважаючи на часткове погашення заборгованості, судом встановлено, що сума боргу у розмірі 1325,00 грн. сплачено згідно з платіжним дорученням № 16 від 28.02.2012 р. Згідно з штемпелем на поштовому конверті, яким направлено до суду позовну заяву та додані до неї документи, вбачається дата 28.02.2012 р.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що сума у розмірі 1325,00 грн. була заявлена позиваачем правомірно та обгрунтовано, тому у відповідності до п.п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 1325,00 грн.

Крім того, оскільки суму боргу у розмірі 6600,00 грн., згідно з платіжним дорученням № 33 від 04.04.2012 р. та платіжним дорученням № 85 від 03.05.2012 р., сплачено після порушення провадження у справі, тому на підставі п.п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне також припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 6600,00 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем становить 6656,12 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України) ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно з ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6656,12 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п.п. 4.5 п. 4 договору, сторонами погоджено, що у випадку порушення відповідачем п. 4.3 чинного договору більше ніж на 25 календарних днів, відповідач окрім іншого сплачує позивачу штраф у розмірі 50% несплаченої вартості переданого відповідачеві товару.

У статті 611 ЦК України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з розрахунком позивача (а. с. 3), загальна сума штрафу складає 7290,56 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України у майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно із ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено загальне правило, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Так, у відповідності до ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст. 233 ГК України згідно з якою, у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, тому господарський суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір штрафу. Зокрема, судом враховується ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме - відповідачем сплачено більшу частину вартості поставленого товару.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тому, визначаючи по справі відповідальність відповідача, господарський суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки, на думку суду, в даному випадку, заявлена до стягнення сума штрафу є надзвичайно великою порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення; беручи крім того, до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін та їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими суду правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 665,61 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 7321,73 грн., з яких 6656,12 грн. основний борг, 665,61 грн. 10% штрафу. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 7925,00 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 69, п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Зменшити розмір штрафу до 665,61 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 13300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів", 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Кловський узвіз, буд. 11, ідентифікаційний код 32248136

- 6656,12 грн. - основний борг,

- 665,61 грн. - штраф,

- 1073,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 7925,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено: 28.05.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу ( з повідом.)

3 - відповідачу (з повідом.)