Ухвала суду № 24321104, 23.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р.Справа № 2070/2а-7371/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Хомутенко С.В.

представника відповідача Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі № 2070/2а-7371/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський Тракторний Завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків в м. Харкові з проведення документальної позапланової перевірки ТОВ « Торговий дім Відкрите акціонерне товариство « Харківський тракторний завод» про результати якої складено акт перевірки від 21.03.2011р. № 745/40-028/33412518.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків в м. Харкові від 22.03.2011 № 0000120840 зі змінами до нього згідно рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків в м. Харкові від 13.04.2011р. № 5275/10/40-037 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3, 40 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекції по роботі з великими податниками податків в м. Харкові, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин по справі, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що контрагенти платників податків, операції по взаємовідносинам в якими включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ по ланцюгах постачання мають підприємства- транзитери, що привело до завищення позивачем сум бюджетного відшкодування за липень, вересень, жовтень, грудень 2010р. Судом не врахувано, що підприємства постачальники, ПДВ до бюджету не сплачували або сплачували в незначній кількості, а тому позивачем укладені угоди, які не спричиняють реальних наслідків та відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемними.

Позивачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, письмові заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Харкові проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Торговий дім ВАТ « Харківський тракторний завод» щодо правовідносин з платниками податків ВАТ «ХТЗ», ТОВ « Інтертранслогістік», ТОВ « Компанія Істсервіс», ТОВ «Тріада плюс», ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» за період липень, вересень, жовтень, грудень 2010р., за результатами якої складено акт від 21.03.2011р. № 745/40-028/33412518 .

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем п.п.7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість», а саме завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010р., що привело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за липень, вересень, жовтень, грудень 2010р. на суму 4 736 739,00 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими податниками податків в м. Харкові прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 № 0000120840 на суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 4 736 739,00 грн.

Листом СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 13.04.2011р. директора позивача повідомлено про помилку у податковому повідомленні -рішення та про внесення змін у сумі на 4 754 739,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що перевірка податковим органом проведена з порушенням процедури, за відсутності наказу керівника СДПІ на проведення документальної позапланової перевірки та доказів ознайомлення з ним позивача, та доказів отримання позивачем письмового повідомлення про дату й місце проведення перевірки. Крім того суд першої інстанції виходив з того, що періоди, які були предметом спірної перевірки, вже перевірялися податковим органом раніше, за результатами чого були складені довідки та підтверджені всі суми податкового кредиту по операціях придбання товарів (робіт, послуг) з ЗАТ « ХТЗ», ТОВ « Інтертранслогістік», ТОВ « Компанія Істсервіс», ТОВ « Тріада плюс», ТОВ « Запоріжнафтопродуктгруп» та підтверджені суми задекларованого бюджетного відшкодування. Податковим органом не доведено правомірність прийнятого ним рішення та відсутність реального вчинення позивачем господарських операції в спірний період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції податковий орган наполягає, що позивач працює з контрагентами, які мають ознаки ризикового кредиту, оскільки безпосередній постачальник позивача ВАТ « ХТЗ» в вересні та грудні 2010р. в ланцюгах постачання має ризикових контрагентів, знаходиться в стадії банкрутства, у контрагента ВАТ « ХТЗ» - ТОВ «У,П,Е,К» на 4, 6 ланках постачання є податкові ями.

Колегія суддів вважає такі доводи не обґрунтованими та правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки податковий кредит грудня 2010р. не впливає на формування бюджетного відшкодування за грудень 2010р. з урахуванням приписів п.п.7.7.1 тп п.п.7.7.2 Закону України « Про податок на додану вартість», за якими підлягає відшкодуванню сума від'ємного значення з податку (різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту попереднього податкового періоду) за умови, що податковий кредит сплачено та у наступному податковому періоді вказане від'ємне значення не перекрилося нарахованим податковим зобов'язанням.

Так судом під розгляду справи було перевірено реальність виконаних угоди, які під сумнів поставлений податковим органом та встановлено, що 28.12.2009р. та 30.12.2009р. між ТОВ «Торговий дім «Харківський тракторний завод» (покупець) та ВАТ « Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» (постачальник,) укладено договори № 43000/10/0005 та № 43000/10/0002, умовами яких передбачено виконання названим контрагентом поставки товару -тракторів та запасних частин до них.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, докази проведення оплати товару в безготівковій формі, акти приймання-передачі продукції, наявність складських приміщень для зберігання товару.

Також з матеріалів справи вбачається, що періоди перевірки, які зазначені в акті перевірки від 21.03.2011р., вже були перевірені раніше податковим органом стосовно правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування, за наслідками яких складено акти та довідки, якими підтверджено правомірність декларування від'ємного значення ПДВ за вересень, жовтень,грудень 2010р. (т.2 а.с.69-233)

Придбаний товар у ПАТ « Харківській тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» позивачем було реалізовано в подальшому, що підтверджується копіями контрактів та договір на поставку, копіями реєстрів виданих податкових накладних , витратними накладними, актами приймання-передачі товару, вантажно-митними деклараціями, відвантаженими специфікаціями, рахунками фактурою, міжнарожно- транспортними накладними.

Судом встановлено, що більше 50 % придбаної продукції реалізовано позивачем на експорт.

Згідно п.6.2 ст.6 Закону України « Про податок на додану вартість» при експорті товарів ставка податку на додану вартість складає 0% до бази оподаткування. Таким чином, встановлення нульової ставки оподаткування для операцій з експортування товарів була підставою для заявлення у податкових деклараціях за вересень, жовтень та грудень 2010р. суми бюджетного відшкодування у розмірі 4 736 739,00 грн.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ « Інтертранслогістік» на підставі договору від 01.02.2006р. № 0201т про надання послуг транспортного експедитування вантажів віднесено до складу податкового кредиту ПДВ за квітень 2010р. суму податку на додану вартість в розмірі 6841, 0 грн. за травень 2010р. в розмірі 1089,0 грн. Відповідачем в спірному акті зроблено висновок про завищення позивачем суми податкову на додану вартість , що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2010р. в розмірі 7930,00 грн.

В підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано до перевірки та до суду податкові накладні, рахунки -фактури, акти виконаних робіт ( щодо відправки вантажу тракторів на станцію Алма-Ата, Кзіл-Орда), докази оплати наданих послуг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за скаргою позивача на податкове повідомлення рішення від 20.10.2010р. № 0000500840/0 , яким ТОВ « ТД Харківський ВАТ " ХТЗ" було зменшено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 7930,00 грн. рішенням ДПА у Харківській області від 21.12.2010р. скарга позивача задоволена, а зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано. ( т.1 а.с.43-46).

Таким чином правомірність по включенню вказаної суми підтверджена вищестоящим податковим органом.

Також в вересні 2010р. позивачем у ТОВ «Компанія Істсервіс» придбано бумагу, файл прозорий на загальну суму 1719 грн. , на підтвердження чого надано податкові накладні, докази оплати.

В акті перевірки податковий орган посилається та акт перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс» , в якому зазначено про нікчемність угоди з позивачем, встановленої актом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова , оскільки контрагентом позивача не задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит.

Також ТОВ « Експо-Центр « Господар» були надані позивачу послуги з розміщення реклами у вересні 2010р. в загальній сумі 2 528, 00 грн. ( з урахуванням ПДВ», в підтвердження щодо надані податкові накладні, докази оплати послуг.

Доводи податкового органу щодо нікчемності угод спростовані матеріалами справи, а саме наданими позивачем первинними документами.

Також позивачем придбано у ТОВ « Тріада плюс» 10.09.2010р. за розрахунковим чеком бензин в сумі 299,93 грн. В акті перевірки податковим органом зазначено, що сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2010р. складає 80 567, 00 грн., проте не зазначено на підставі яких первинних документів , або інших документів податковий орган прийшов до таких висновків. Будь-яких причин з яких, сума 299,93 грн. не визначається податковим органом до бюджетного відшкодування податковим органом не зазначено ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі.

Також позивачем придбано в ТОВ « Запоріжнафтопродуктгруп» за розрахунковим чеком від 24.08.2010р. бензин на суму 255,00 грн., з урахуванням ПДВ. В акті перевірки податковим органом зазначено, що сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2010р. складає 521, 300 грн., проте не зазначено на підставі яких первинних документів , або інших документів податковий орган прийшов до таких висновків. Будь-яких причин, з яких сума 255,00 грн. не визнається податковим органом до бюджетного відшкодування податковим органом не зазначено ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. «а» п.п.7.7.2 п.п.7.7. ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 названого Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Таким чином, як вірно зазначив суд, з огляду на наведені приписи Закону несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги) у разі фактичного виконання господарської операції.

Адже у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України, тоді як згідно з пунктом 10.1 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Водночас однієї з основних умов для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту платника відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Неотримання ж платником товарів унеможливлює їх використання у господарській діяльності, що, в свою чергу, виключає можливість як віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості таких товарів, так і, право на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано податковим органом фактичне виконання угод між позивачем та ВАТ « ХТЗ», ТОВ « Інтертранслогістік», ТОВ « Компанія Істсервіс», ТОВ « Тріада плюс», ТОВ « Запоріжнафтопродуктгруп».

Доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача виробничих потужностей , трудових ресурсів колегія суддів вважає такими, що ґрунтується на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди , яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності до законодавству документів постачальників товару, та дотримання ними вимог податкового законодавства, а тому не виконання податкового законодавства контрагентами позивача, зокрема не сплата податку, має негативні наслідки саме для винної особи.

Відповідно до ст.61 Конституції України відповідальність в Україні має індивідуальний характер, а тому не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по сплаті податку тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведе колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутність недоведеності податковим органом завищення позивачем сум бюджетного відшкодування , а тому податкове повідомлення-рішення правомірно скасовано судом.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі № 2070/2а-7371/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2012 р.