Рішення № 24314430, 24.05.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/2166/12 24.05.2012 24.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/1507/2012 Головуючий у першій інстанції: Боброва І.В.

категорія 21 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Громовій Л.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2012 року

за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору дарування недійсним,

та зустрічним позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про відшкодування витрат на правову допомогу,

в с т а н о в и л а:

В липні 2011 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування.

Позивачка зазначала, що 18 червня 2008 року між її братом ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Посилаючись на те, що її брат вважав, що фактично уклав з відповідачем договір довічного утримування, просила визнати спірний договір дарування недійсним, як такий, що укладений внаслідок помилки щодо суті та природи самого договору та його правових наслідків.

В вересні 2011 року ОСОБА_6 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з позивачки 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., а також 171 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_8 18 червня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким ОСОБА_8 передав зазначену квартиру у власність обдаровуваному безоплатно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Його сестра - ОСОБА_4 вважає, що договір дарування укладено її братом внаслідок помилки щодо фактичних умов і наслідків укладення цього правочину.

Як вбачається із змісту статті 229 ЦК України, правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо помилилася особа, яка вчинила правочин.

Отже, в розумінні ст. 229 ЦК України, помилка стосується сторони правочину, і саме сторона правочину має доводити хибне сприйняття обставин правочину, які мають істотне значення.

Встановивши, що позивачка не була стороною спірного правочину, а ОСОБА_8 за життя не ставив питання про його недійсність внаслідок помилки, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, зазначених ОСОБА_4 для визнання недійсним спірного договору.

Твердження апелянта про наявність помилки іншої особи - її брата, під час укладення спірного договору, не має правового значення для даної справи з наведених вище підстав.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_6 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати не пов'язані з матеріальним правом особи, та для їх відшкодування не можна обирати способи захисту, передбачені ст. 16 ЦК України. Для такого відшкодування існує спеціальний порядок, визначений ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення витрат на правову допомогу є безпідставним, а тому задоволенню не підлягають.

В зв'язку з чим, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Враховуючи обставини справи, а також матеріальний стан позивачки, яка отримує незначну пенсію, її похилий вік, колегія суддів вважає можливим не стягувати з позивачки на користь відповідача понесені останнім витрати на правову допомогу.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2012 року в частині зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовити.

Рішення в частині позову ОСОБА_4 залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: