Постанова № 24312082, 29.05.2012, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 1615/2273/2012

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2012 року м.Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І. при секретарі Нікітенко А.Г., за участю прокурора Новосел Р.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову помічника прокурора м.Кременчука Базавлук С.С. від 06.04.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ст.366 ч.1 КК України та на дії в.о. заступника прокурора м.Кременчука Пояркова П.Ю., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати постанову помічника прокурора м.Кременчука Базавлук С.С. від 06.04.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ст.366 ч.1 КК України і повернути матеріали до прокуратури м.Кременчука для проведення додаткової перевірки, визнати виданий на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»наказ від 15.07.2009 року №2071 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 -фальшивим документом, що призвів до ухвалення незаконного рішення Кременчуцького районного суду №2 -35/10 від 21.05.2010 року.

У скарзі зазначив, що 12 квітня 2012 року ним було отримано поштою листа з прокуратури м.Кременчук від прокурора м.Кременчук Кодола Т.В., в якому містилося повідомлення датоване 09.04.2012р. №144пр/12, про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Наступного дня 13 квітня 2012 року він приїхав до прокуратури м.Кременчука із заявою на отримання копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3, для передачі її особисто на прийомі у одного з багатьох старших помічників прокурора (або на прийомі у чергового прокурора в разі повної відсутності старших). Але ні до одного з багатьох старших помічників прокурора (або до чергового прокурора в разі повної відсутності старших), ні до прокурора м.Кременчук його не пустили працівники охорони, тому, що їм з їхніх слів була дана вказівка не пропускати його до прокуратури м.Кременчук. Після довгого вмовляння охорони його впустити до Кременчуцької районної прокуратури, адже звідти була відсутня вказівка не впускати його. Його пропустили до районної прокуратури, але попередили, щоб він за жодних обставин не заходив до 2,3,4 поверхів в яких розташована прокуратура м.Кременчук, бо в нього виникнуть великі неприємності.

Пройшовши до прокуратури Кременчуцького району він попросився на особистий прийом до прокурора Кременчуцького району, де розповів, що відбувається, та попросив районного прокурора прийняти заяву та перенаправити її за належністю до прокурора м.Кременчук. Районний прокурор погодився прийняти заяву лише за однієї умови, а саме, -після того як він закреслить, що заява направляється прокурору м. Кременчук, а зверху напише, що заява направляється районному прокурору. Він виконав вимоги прокурора Кременчуцького району, а відповідно канцелярія прокуратури Кременчуцького району прийняла та зареєструвала заяву. На другому екземплярі цієї заяви було проставлено штамп районної прокуратури в якому зазначено №1316вх.12 та дату 13.04.2012 року.

17 квітня 2012 року з прокуратури Кременчуцького району йому було відправлено повідомлення за №57/978, про те, що його заява про отримання копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перенаправлена за належністю до прокурора м. Кременчук.

26 квітня 2012р. за №07/1-709с-09/12, з прокуратури м. Кременчук за підписом в.о. заступника прокурора м.Кременчук Пояркова П.Ю. було відправлено повідомлення яке він отримав поштою 28 квітня 2012 року про те, що йому надсилається копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вигляді додатка на трьох аркушах. Але насправді жодних додатків до цього повідомлення додано не було, а тому він не отримав копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Враховуючи вищенаведене з даною постановою категорично не погоджується та оскаржує її, а також оскаржує незаконні дії Пояркова П.Ю. з наступних підстав:

Охорона попри благання ОСОБА_1 зустрітись з прокурором (старшим помічником прокурора, черговим прокурором тощо) отримавши відповідні вказівки (зі слів охорони) перешкоджала цій зустрічі вже свідчить про те, що постанова винесена з порушенням закону, бо якщо все законно немає сенсу перешкоджати отримати копію постанови, але це тільки з одного боку, а з іншого яким ганебним чином діяла охорона, охорона прокуратури продовжувала вимагати від нього вкинути його заяву в ящик для заяв, а отримавши від нього законну та обґрунтовану відповідь із посиланням на ст..3, ст..22 Конституції України, постанову КМУ №26, від 19 січня 2011р. та Накази Генеральної Прокуратури від 1 квітня 2010 року № 18, та від 28 лютого 2011 року № 27, що він як заявник має право заявити вимогу яку і заявляє на першому аркуші копії звернення отримати штамп із зазначенням найменування прокуратури, дати надходження та вхідного номера, також акцентував увагу охорони, що така копія повертається громадянинові, охорона прокуратури м.Кременчука продовжувала ігнорувати його права на зустріч з прокурором (старшим помічником прокурора, черговим прокурором тощо), задля того щоб не проставляти на копії звернення ні штампу ні інших реквізитів, вигадуючи при цьому різноманітні приводи, а саме: "У нас сегодня уже праздник приходите в другой раз" на ввічливе запитання, що це в них за свято 13 квітня 2012 року, яке починається у другій половині дня (з 14 години) відповіді не отримав, потім охорона видала таке: "Дежурному прокурору стало плохо он уехал в больницу", "В прокуратуре уже никого нет". Крім того на його запитання чому в прокуратурі м.Кременчук ігноруються постанови Азарова М.Я. та накази Генерального Прокурора України Пшонки В.П., отримав приголомшливу відповідь цитую "А нам більше нравится приказ прокуратури от 2005 года и другой Генеральный прокурор, что тогда был, вот видержка из него под ящичком висит, так, что почитайте, почитайте... "

Вважає абсолютно неприпустимими таке зневажливе ставлення працівників прокуратури м.Кременчук як до людей так і до перших осіб держави, а беручи до уваги що один генеральний прокурор, що був колись подобається більше ніж теперішній, а тому мовляв можна ігнорувати накази Пшонки В.П., постанови кабміну, вважає абсолютно неприпустимим, та вважає, що така поведінка працівників прокуратури м. Кременчук несе велику та уміло замасковану загрозу подальшої діяльності нинішньої влади, та підриває довіру людей до перших осіб держави, бо діяльність працівників прокуратури м.Кременчук підштовхує людей на спротив органам влади і втрати довіри до Президента України та Партії Регіонів, отже такі дії містять небезпеку для Президента України та відповідно має на меті призвести до програшу нинішньої влади на виборах через особисту неприязнь.

Відповідно до ст..97 КПК України, у особи яка подала заяву про злочин потрібно відібрати пояснення, але у прокуратурі м. Кременчук на дотримання вимог закону просто відносяться зневажливо, у нього жодних пояснень не відбирали більше того навіть не викликали для їх дачі, крім того взагалі створюють перешкоди громадянам для потрапляння на прийом до прокурора у прокуратурі м.Кременчук, чим безумовно підривають довіру до органів державної влади, та до прокуратури як одного з цих органів, бо недотримання вимог закону є безумовною складовою для скасування постанови, а отже наявний безумовний мотив чому Поярков П.Ю. вчинив ганебний вчинок у вигляді відсутності додатку до повідомлення (копії постанови на трьох аркушах). Отже на його думку та оціночне судження такі ганебні дії Пояркова П.Ю. фактично позбавили його права отримати копію постанови, що відповідно є знущанням над Конституцією України, бо саме вона захищає права громадян, та відповідно такі дії Пояркова П.Ю. є провокацією та спрямовані на підрив довіри громадян до органів державної влади, підрив довіри до Президента України Януковича В.Ф. як гаранта Конституції України.

Прокуратура була зобов'язана відреагувати на підробку документа (на фальшивий документ) у будь якому разі, але пройшов досить великий час, а реакції на підроблення документу відсутня і досі, вважає це іде одним мотивом, чому Поярков П.Ю. вчинив ганебний вчинок у вигляді відсутності додатку до повідомлення, тому його і не пускали на прийом до прокурора, бо мається величезне намагання Пояркова П.Ю. приховати відсутність реакції з прокуратури м.Кременчук на існування підробленого (фальшивого ) документа аби приховати порушення ст..43 Конституції України, та крім того аби не проводити масштабну перевірку ПАТ "КВБЗ" щоб приховати масовість наказів про звільнення в яких приймали безпосередньо участь ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_5, бо ст..43 Конституції України не дозволяє звільняти людей на підроблених документах, а навпаки гарантує захист громадян, а отже маємо ще одну провокацією Пояркова П.Ю., що спрямована на підрив довіри громадян до органів державної влади, підрив довіри до Президента України Януковича В.Ф. як гаранта Конституції України.

Адже те, що виданий ВАТ "КВБЗ" наказ №2071, від 15 липня 2009 рокує підробкою видно одразу тому, що наказ №2071, суттєво відрізняється від типової форми П-4, яка встановлена відповідно до Наказу Державного Комітету Статистики України від 5 грудня 2008 року №489.

Крім того згідно відповіді УПСЗН Кременчуцької райдержадміністрації вих..№10-1816 від 26.05.2010 року в якій йшлося, що відповідно до ст.16 ЗУ «Про державну статистику» дотримання керівником підприємства Типової форми №П-4, яка введена в дію 01 січня 2009року є обов'язковим.

Типова форма №П-4, надана з Державного Комітету Статистики України містить суттєві розбіжності з наказом №2071, вихідна допомога повинна зазначатись відповідною сумою у гривнях та копійках, а не так як в наказі №2071, простим написом у розмірі середньомісячного заробітку, крім того є і інші розбіжності. Отже в наказі №2071, є підробки Типової форми №П-4, -відповідно мається доказ підроблення офіційного документу, тобто злочину за ч.1 ст..366 КК України, на який прокуратура не бажає реагувати.

Він також отримав з ДКЦПФР достовірну, точну та у повному обсязі інформацію стосовно емітента ВАТ "КВБЗ" у 2009 році. На титульному аркуші річної інформації про емітента цінних паперів за 2009 рік за підписом голови правління Хворост Є.Ф. зазначено на ВАТ "КВБЗ" ідентифікаційний код за ЄДРПОУ емітента 05763814. А у наказі №2071, зазначено код ЄДРПОУ 057633814, тобто зовсім інший ідентифікаційний код ЄДРПОУ, тобто маються інші докази злочину за ч.1 ст..366 КК України, на який прокуратура знову не бажає реагувати.

Враховуючи вищевикладене, що його - громадянина України не пускають на прийом до прокурора, надсилають повідомлення в якому пишуть одне, а насправді не вкладають документів щоб перешкодити оскаржити постанову, чим уміло та досить суттєво та небезпечно створюють провокації від Пояркова П.Ю., що спрямовані на підрив довіри громадян до органів державної влади, підрив довіри до Президента України Януковича В.Ф. як гаранта Конституції України, та передбачаючи небажання прокуратури м.Кременчук виявити злочини за ч.1 ст..366 КК України, посилаючись на рішення Кременчуцького районного суду судді Степаненко Ю.І. №2-35/10, від 21 травня 2010р. акцентує увагу суду на наступному:

Беручи до уваги, що наказ №2071, в деякій мірі досліджувався у справі №2-35/10, суддею Степаненко Ю.І. то виникає питання чи досліджував суддя Степаненко Ю.І. у цивільній справі порушуючи ст..15 ЦПК України вчинення злочину, -внесення до офіційного документу наказу на ВАТ "КВБЗ" №2071, від 15 липня 2009 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1, за відомо неправдивих відомостей та фальшування (іншого підроблення) у цьому наказі №2071, Типової форми №П-4. А тому суддя Степаненко Ю.І. повинен бути викликаний поки що як свідок для дачі свідчень.

Крім того будь-яке посилання на те, що рішення №2-35/10, від 21 травня 2010 року переглядалося в порядку цивільного судочинства колегією суддів Апеляційного суду Полтавської області з розгляду цивільних справ, а тому з наказом №2-35/10, все гаразд не заслуговує на увагу бо є маячнею, тому, що: справа №2-35/10, як розглядалася по ЦПК України, так і переглядалася по ЦПК України; відповідно до ст..15 ЦПК України суди у порядку цивільного судочинства не розглядають справи коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства; внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу, інше підроблення офіційного документу -є злочином, а отже вирішення даного питання належить до іншої юрисдикції за правилами кримінального судочинства, та і то спочатку до суду першої інстанції, а не одразу в апеляцію.

Отже у колегії суддів Апеляційного суду Полтавської області з розгляду цивільних справ була відсутня як компетенція так і межі переглядати те, що було відсутнє у його апеляційній скарзі, порушуючи при цьому його право спочатку звернутись з відповідною заявою про злочин до суду першої інстанції тим більше, що мова йде про злочин, який взагалі потрібно розглядати за правилами кримінального судочинства.

Враховуючи викладене вважає, що постанова прокуратури м.Кременчук про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 винесена передчасно, та спрямована на приховування злочинів за ч.1 ст..366 КК України, а провокації (дії) від Пояркова П.Ю., переконливо свідчать про цілеспрямовану антипрезидентську діяльність.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримав у повному обсязі з підстав, що в ній зазначені з урахуванням додатково поданих письмових та наданих у суді усних пояснень, зазначивши, що на ПАТ «КВБЗ»систематично порушуються вимоги чинного трудового законодавства, законодавства про охорону праці, видаються незаконні накази про звільнення працівників, про позбавлення премій, що призводить до нанесення збитків державі. Накази видаються не уповноваженими на те особами, які не мають право їх видавати. Однак прокуратура на це жодної уваги не звертає, відповідних перевірок не вчиняє, тобто не вчиняє дій направлених на поновлення порушених прав громадян та держави, чим підриває авторитет діючої влади та створюють умови дляв трати довіри у людей до Президента України та Партії Регіонів.

Прокурор в задоволенні скарги просив відмовити у зв»язку з її необґрунтованістю.

Вивчивши матеріали №144пр/12 на підставі яких було відмовлено у порушенні кримінальної справи, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення скаржника та прокурора, суд встановив наступне.

23.03.2012 року до прокуратури м.Кременчука із Крюківського районного суду м.Кременчука надійшла заява ОСОБА_1 в якій останній просить порушити кримінальну справу та притягнути ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст..366 ч.1 КК України, визнати виданий на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» наказ від 15.07.2009 року №2071 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 -фальшивим документом, що призвів до ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення Кременчуцького районного суду №2 -35/10 від 21.05.2010 року.

Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 від 20.03.2012 року, за якою прокуротурою м.Кременчука проводилась перевірка, останній просив порушити кримінальну справу за ст.366 ч.1 КК України відносно службових осіб ВАТ «КВБЗ»ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по факту внесення до наказу ВАТ «КВБЗ»№2071 від 15.07.2009 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей, а саме внесення до наказу неіснуючого у 2009 році на ВАТ «КВБЗ»коду ЄДРПОУ 057633814 та невідповідностю цього наказу Типовій формі №П -4, що затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року №489.

Відповідно до ст..97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Згідно ст..98 КПК України за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Відповідно до ст..99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

За вказаною заявою ОСОБА_1 від 20.03.2012 року було проведено перевірку в ході якої, зокрема було відібрано пояснення у колишнього начальника юридичного відділу ПАТ «КВБЗ»ОСОБА_3, начальника відділу кадрів ПАТ «КВБЗ»ОСОБА_4, директора з персоналу та соціальних питань ПАТ «КВБЗ»ОСОБА_5 витребувано ряд документів, зокрема рішення Кременчуцького районного суду від 21.05.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «КВБЗ»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

За результатами проведеної перевірки 06.04.2012 року помічником прокурора м.Кременчука Базавлук С.С. винесено постанову, якою в порушенні кримінальної справи за фактом внесення недостовірних відомостей до наказу №2017 від 15.07.2009 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 посадовими особами ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -відмовлено, в зв»язку з відсутністю в їх діях ознак злочину, передбачених ч.1 ст.366 КК України.

При цьому як вбачається із матеріалів, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, в ході перевірки було встановлено, що дійсно у наказі ВАТ «КВБЗ»№2071 від 15.07.2009 року невірно зазначено код ЄДРПОУ ВАТ «КВБЗ», а саме замість №05763814 вказано №057633814 та не вказано конкретний розмір середнього заробітку, який підлягав виплаті ОСОБА_1 при звільненні.

Про вказане рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, листами від 09.04.2012 року №144пр/12 прокурор м.Кременчука повідомив заінтересованих осіб, в тому числі і ОСОБА_1

Відповідно до ст.236 -2 КПК України розглянувши скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень: скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки; залишає скаргу без задоволення.

Підставами для порушення кримінальної справи є наявність достатніх даних, які вказують на наявність ознак озлочину.

Такими достатніми даними вважається фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину).

Відповідно до ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Відповідно до ст.366 ч.1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, при цьому суб»єктивної сторони даний злочин може бути вчинений лише з прямим умислом.

Як вбачається із матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, при проведенні перевірки не встановлено достатніх данних, які вказують на наявність в діях службових осіб ПАТ «КВБЗ»ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ознак злочину, що передбачений ст..366 ч.1 КК України, а рішенням Кременчуцького районного суду від 21.05.2010 року у справі №2 - 35/2010 р., яке набрало законної сили, встановлено, що звільнення ВАТ «КВБЗ»ОСОБА_1 було проведено на законних підставах. Також вказаним рішенням суду встановлено, що ВАТ «КВБЗ»виплатило ОСОБА_1 при звільненні всі суми, що належали йому від підприємства.

Посилання скаржника на те, що він не викликався та не опитувався прокурором при проведення перевірки за його скаргою, що на його думку є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови, суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 від 20.03.2012 року в ній досить чітко зазначено відносно кого, по факту вчинення яких дій та якого злочину він просить порушити кримінальну справу та відповідно до вимог КПК України, зокрема ст.97 КПК України не передбачено обов»язкового відібрання пояснень у особи, що звернулася з заявою про злочин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, помічником прокурора м.Кременчука Базавлук С.С. були виконані вимоги ст.99 КПК України, а тому підстав для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.04.2012 року не вбачається, а тому скаргу в цій частині необхідно залишити без задоволення.

Що стосується вимог в частині оскарження дій в.о. прокурора м.Кременчука Пояркова П.Ю., то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.236 КПК України дії прокурора можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В рішенні Конституційного Суду України №19 -рп/2011 від 14.12.2011 року зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України , частини другої статті, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

З наведеного вбачається, що в порядку кримінального судочинства, тобто в порядку, що передбачений кримінально -процесуальним законом підлягають розгляду в суді скарги осіб на рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які були прийняті і вчинені прокурором в межах уже порушеної кримінальної справи, а також скарги стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності прокурором щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 фактично оскаржуються дії в.о. прокурора м.Кременчука Пояркова П.Ю. щодо ненаправлення йому копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, дії охорони прокуратури м.Кременчука щодо недопуску його на особистий прийом до оперативних працівників прокуратури м.Кременчука для подання заяви про отримання копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а не рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які були прийняті і вчинені ним в межах уже порушеної кримінальної справи чи рішення дії або бездіяльність прокурора щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, то провадження у справі в частині оскарження дій в.о. прокурора м.Кременчука Пояркова М.Ю. необхідно закрити, роз»яснивши скаржнику прово звернутись з відповідмим позовом в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вимог скаржника про визнання виданого на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»наказу від 15.07.2009 року №2071 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 фальшивим документом, що призвів до ухвалення незаконного рішення Кременчуцького районного суду №2 -35/10 від 21.05.2010 року, то провадження у справі в цій частині необхідно закрити, оскільки чинним кримінально -процесуальним законом не передбачено порядку та підстав для прийняття судом такого рішення при розгляді скарги на дії прокурора та постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, роз»яснивши право звернутись з вказаними вимогами до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.236, 236 -1, 236-2 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову помічника прокурора м.Кременчука Базавлук С.С. від 06.04.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ст.366 ч.1 КК України - залишити без задоволення.

Провадження у справі в частині вимог про оскарження дій в.о. заступника прокурора м.Кременчука Пояркова П.Ю. та в частині визнання виданого на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»наказу від 15.07.2009 року №2071 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 фальшивим документом -закрити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області на протязі семи діб з дня її винесення.

Суддя: