Постанова № 24308281, 14.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року № 2а-3939/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий табір «Лідер»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними дій, скасування рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

визнати незаконними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер», в результаті якої був складений Акт від 09.12.2011 № 694/23-2/30677199 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»(код ЄДРПОУ 30677199) при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»(код за ЄДРПОУ 36689042) за період червень 2010 p., вересень 2010 p., жовтень 2010 р.;

визнати незаконними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо визнання в Акті від 09.12.2011 № 694/23-2/30677199 нікчемними правочинів, укладених з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»;

визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 25.11.11 за № 3395 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.12.11 № 0000862302 та № 0000872302.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

26.04.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.11.2011 начальником ДПІ у Оболонському районі м. Києва було видано наказ №3395 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки», відповідно до якого на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, ст. 20 ПК України було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс»(код за ЄДРПОУ 30677199) протягом червня 2010р., вересня 2010р., жовтня 2010р.

Згідно з абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до змісту пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як видно з матеріалів справи, 14.10.2011 ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»отримало письмовий запит ДПІ у Оболонському районі м. Києва №28225/10/23-711 про надання інформації по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс», її документального підтвердження та підтвердження факту включення до податкового кредиту сум ПДВ за вересень 2010 року.

Листом №35 від 18.10.2011 позивач надав ДПІ у Оболонському районі м. Києва пояснення по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс», а також їх документальне підтвердження у вигляді договорів №91 від 04.09.2010 та №94 від 06.09.2010 про проведення резонно-оздоблювальних робіт, локальних кошторисів на ремонтні роботи, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні №110 та №175, платіжні доручення №№483, 520, 534, 484, 521, 533, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, додатки 5 до декларацій з ПДВ за вересень і жовтень 2010 року, переліки договірних цін на ремонтні роботи.

Таким чином, з огляду на те, що ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»з дотриманням 10-денного строку надало пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит ДПІ у Оболонському районі м. Києва №28225/10/23-711 про надання інформації по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс», її документального підтвердження та підтвердження факту включення до податкового кредиту сум ПДВ за вересень 2010 року, а також враховуючи, що призначена наказом №3395 від 25.11.2011 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»документальна позапланова невиїзна перевірка охоплює періоди (червень та жовтень 2010 року), щодо яких обов'язковий письмовий запит позивачу податковим органом не направлявся, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України при прийнятті наказу №3395 від 25.11.2011 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки», а відтак про існування підстав для задоволення позовних вимог в частині його скасування.

На підставі наказу №3395 від 25.11.2011 ДПІ у Оболонському районі міста Києва проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс»(код за ЄДРПОУ 30677199) протягом червня 2010р., вересня 2010р., жовтня 2010р., за результатами якої складено Акт № 694/23-2/30677199 від 09.12.2011 (далі - Акт перевірки).

Водночас, відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За таких умов, задоволенню підлягає і вимога про визнання незаконними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»за період червень 2010 p., вересень 2010 p., жовтень 2010 р., як такої, що була проведена без належних правових підстав, встановлених п. 78.4 ст. 78 ПК України.

З матеріалів справи видно, що Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму 55873,00 грн.;

пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 30432,11 грн.

26.12.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000872302, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 55873,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 13968,25 грн.;

№ 0000862302, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30432,11 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 7608,03 грн.

Як встановлено судом, між ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»та ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс»були укладені договори про проведення ремонтно-оздоблювальних робіт (далі -Договори), на виконання яких ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс»виконано роботи з ремонту даху їдальні, даху №3 та адміністративного корпусів, а також душової та системи циркуляції басейна в Оздоровчому таборі «Лідер», на загальну суму 223493,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок надходження до податкового органу Акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16.09.2011 №5492/23-522-36689042 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК «Стандарт Плюс»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2010 по 31.12.2010», яким на підставі службової записки ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №193/7/26-4/52 від 18.04.2011 встановлено факт відсутності ТОВ «БК «Стандарт Плюс»за зареєстрованим місцезнаходженням, а на підставі висновку експерта експертного сектору Українського науково-дослідного інститут спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області від 06.05.2011 №11121009015/6 -факт підписання первинних та звітних документів від імені директора ТОВ «БК «Стандарт Плюс»Кузьменка А.Г. іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»та ТОВ «БК «Стандарт Плюс»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними належним чином оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи видатковими накладними, товарними чеками, платіжними дорученнями та квитанціями, які були складені під час придбання будівельних матеріалів, необхідних для виконання робіт, передбачених Договорами між ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»та ТОВ «БК «Стандарт Плюс».

Суд не бере до уваги посилання відповідача на встановлені Актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16.09.2011 №5492/23-522-36689042 факти відсутності ТОВ «БК «Стандарт Плюс»за зареєстрованим місцезнаходженням та підписання первинних та звітних документів від імені директора ТОВ «БК «Стандарт Плюс»Кузьменка А.Г. іншою особою, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів та складених на їх підставі первинних документів, юридична особа ТОВ «БК «Стандарт Плюс»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»та ТОВ «БК «Стандарт Плюс»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»та ТОВ «БК «Стандарт Плюс»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, висновок ДПІ у Оболонському районі м. Києва про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а відтак дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо визнання в Акті від 09.12.2011 № 694/23-2/30677199 нікчемними правочинів, укладених з ТОВ «БК «Стандарт Плюс», є протиправними.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 30432,11 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Стандарт Плюс», яка на момент їх складання була зареєстрована платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 30432,11 грн., віднесена ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «БК «Стандарт Плюс»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Оболонському районі м. Києва про порушення ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер» п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000862302 від 26.12.2011 -безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що валові витрати позивача за 2 та 4 квартали 2010 року на суму 223493,00 грн. за Договорами з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача підтверджується залученими до матеріалів справи первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000872302 від 26.12.2011 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер», в результаті якої був складений Акт від 09.12.2011 № 694/23-2/30677199 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»(код ЄДРПОУ 30677199) при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»(код за ЄДРПОУ 36689042) за період червень 2010 p., вересень 2010 p., жовтень 2010 р.; визнання протиправними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо визнання в Акті від 09.12.2011 № 694/23-2/30677199 нікчемними правочинів, укладених з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»; визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 25.11.11 за № 3395 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»та податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.12.11 № 0000862302 та № 0000872302.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий табір «Лідер»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер», в результаті якої був складений Акт від 09.12.2011 № 694/23-2/30677199 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Оздоровчий табір «Лідер»(код ЄДРПОУ 30677199) при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»(код за ЄДРПОУ 36689042) за період червень 2010 p., вересень 2010 p., жовтень 2010 р.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо визнання в Акті від 09.12.2011 № 694/23-2/30677199 нікчемними правочинів, укладених з ТОВ «БК «Стандарт Плюс».

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 25.11.11 за № 3395 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки».

5. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 26.12.11 № 0000862302 та № 0000872302.

6. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1111 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий табір «Лідер»(04075, м. Київ, вул. Юнкерова, 16) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 58) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко