Постанова № 24308210, 23.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2012 року № 2а-6148/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я сім»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я сім»(надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач) визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачем не прийнято податкову декларацію усупереч норм чинного законодавства, а відтак дії посадових осіб при винесенні відповідного рішення були протиправними. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого повноважного керівника не скерував, був належним чином повідомлений про час ,місце і дату проведення судового засідання по справі, про причини неприбуття суд не повідомив. Правової позиції щодо заявленого позову не виклав, за таких обставин справу розглянуто за наявними у ній доказами.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім»зареєстроване Дарницькою РДА у м. Києві 04 серпня 2004 року, про що видане свідоцтво №117107 серії А00 і знаходиться на податковому обліку як платник податків у ДПІ у Дарницького р-ну м. Києва.

Позивач є платником податку на прибуток відповідно до п.п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу України на загальних підставах і зобов'язаний подавати податкову звітність з цього податку.

Відповідно до п.49.1. ст.. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Такі строки встановлені п.п. 49.18.2. п. 49.18 ст. 49 ПК України, а саме: - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як вбачається із п.49.3. ст. 49 ПК України, законодавець встановив, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в)засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Законодавством, що встановлює порядок подання звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі та реєстрації електронного підпису є Закони України «Про електронні документи та електронний документообіг»від 22.05.2003 p. № 851-IV із змінами і доповненнями , «Про електронний цифровий підпис»від 22.05.2003 р. № 852-IV із змінами і доповненнями, Наказ ДПАУ від 10.04.2008 р. № 233 «Про подання електронної податкової звітності» (за реєстр в Мінюсті України 16.04.2008 p. № 320/15011).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»від 22.05.2003 p. № 852-IV, електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. За приписами ст. 3 цього ж Закону: «Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: - електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; - під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; - особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

На виконання вищенаведеного, позивачем 28.02.11 р. до ТОВ «Український сертифікаційний центр»було подано заявку про реєстрацію посиленого сертифікату підписувача ЕЦП на печатку ТОВ «Сузіря Сім»та підпис посадової особи - ОСОБА_1 (директора ТОВ «Сузіря Сім»).

В ході розгляду справи встановлено, що 01.03.2011 р. з ТОВ «Український сертифікаційний центр шляхом приєднання було укладено договір про надання послуг з обробки даних, видачі та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису.

З 03.03.2011 р. відповідно до п.3.3. картки реєстрації електронної заявки посилені сертифікати підписувача ЕЦП на печатку ТОВ «Сузір'я Сім»та підпис посадової особи ОСОБА_1 почали діяти.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»від 22.05.2003 p. №851-IV, електронний документообіг (обіг електронних документів) - це сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відповідно до ст.. 14 цього ж Закону, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Пунктом 5 розділу III Наказу ДПА України від 10.04.2008 р. № 233 «Про подання електронної податкової звітності»(за реєстр в Мінюсті України 16.04.2008 p. N 320/15011) (далі за текстом - «Наказу ДПАУ № 233») передбачено порядок укладання договору між платником податків та органом ДПС про визнання електронних документів та подання останніх в електронному вигляді.

Із дотриманням встановленого порядку між позивачем та відповідачем 26.07.2011 року було укладено Договір № 33054482 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності та ін.), поданих платником податку в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу та виконано всі приписи викладеного вище п. 5 розділу III Наказу ДПАУ №233.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.11.2011 року в 11:17:43, в межах строків, встановлених п.п. 49.18.2. п. 49.18 ст. 49 ПК України, у відповідності до п. в) п.49.3. ст. 49 ПК України, Позивачем було подано звітність в електронному вигляді Відповідачу, а саме: декларацію на прибуток підприємства за 3 квартал 2011 року.

Відповідно до п. 7 розділу II Наказу ДПА України від 10.04.2008 р. № 233 «Про подання електронної податкової звітності»(за реєстр в Мінюсті України 16.04.2008 p. №320/15011) (далі за текстом - «Наказу ДПАУ № 233»): «Підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).»

Як викладено вище, зазначених вимог та підстав для прийняття податкового документа позивачем було дотримано.

Позивачем було отримано квитанцію № 1 про доставку документу до центрального рівня ДПАУ 07.11.2011 р. в 11:17:43.

Як зазначено в п. 7.4. п. 7 розділу III «Порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку»Наказу ДПАУ № 233 : «перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність.»

Позивачем було отримано квитанцію № 2 про доставку документа до районного рівня ДПА України 07.11.2011 р. в 11:18:02.

Як зазначено в п. 7.5. п. 7 розділу III «Порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку»Наказу ДПАУ № 233:

«підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС»

- На квитанції № 2 , отриманій позивачем, зазначено підписи документа: - перший - печатка ТОВ «Сузіря Сім»; другий директор ОСОБА_2.

14.11.2011 р. позивачем було отримано рішення Відповідача від 08.11.2011 р. № 51696/10/28-216 «Щодо подання податкової звітності», яким повідомлено, що надіслана позивачем податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2011 р. зареєстрована, але згідно ст.. 48 п. 48.7 та п. 48.3. ПК України не визнана як податкова звітність, оскільки її підписано невідповідною особою згідно реєстраційної частини облікової справи платника податків. Згідно відомостей єдиного державного реєстру, отриманих від державного реєстратора в електронному вигляді та інформації з єдиного банку даних про юридичних осіб районного рівня - станом на 07.11.2011 року бухгалтером підприємства є ОСОБА_3. Та пропонувалось надати податкову звітність відповідно до чинного законодавства.

Однак, дослідивши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що рішення Відповідача від 14.11.2011р. є неправомірним і прийняте ним із порушенням приписів закону. Крім того, обставини, які викладені у зазначеному рішенні, об'єктивно не існують.

Як зазначалось вище, позивачем було отримано квитанцію № 2, що надійшла засобами електронного зв'язку від органу ДПС, в свою чергу, п. 7.5. п. 7 розділу III «Порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку»Наказу ДПАУ № 233 передбачено: «підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного

документа, результати перевірки ЕЦП»Отже, отримання такої квитанції позивачем

свідчить про здійснення перевірки відповідачем ЕЦП платника податку та його прийняття.

Наступний пункт цього ж Наказу ДПАУ № 233 говорить про наступне: «7.6 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС».

Таким чином, відсутність квитанції про неприйняття податкового документу відповідно до порядку, передбаченого п. 7.6. Наказу ДПАУ № 233 , свідчить про відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку, та прийняття податкового документу відповідачем.

Крім того, відповідно до п. 6. розділу III цього ж Наказу, передбачено, що:

«6. Орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:

6.1 видає два примірники договору;

6.2 записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

6.3 приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;

6.4 звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;

6.5 після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку

договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику

податків один примірник договору.»

Реєстрація Договору про визнання електронних документів від 26.07.2011 р за № 33054482 в органі ДПС свідчить про відповідність заявлених реквізитів з реєстраційними даними платника податку в органі ДПС. Про реєстрацію та прийняття такого договору свідчать відповідні квитанції №1,2 , що додані до нього. В договорі зазначено посадову особу Товариства- директора ОСОБА_1, ЕЦП якого і було накладено на подану до податкового органу податкову декларацію.

Отже, всупереч твердженням Відповідача, податкова звітність підписана відповідною особою.

Податковий орган в обґрунтування своєї позиції посилається на п.п. 48.7, 48.3. ст. 48 ПК України. п. 48.7. ст. 48 ПК України, передбачає, що не вважається податковою декларацією податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті. П. 48.3. цієї ж статті встановлює перелік обов'язкових реквізитів.

Однак, як зазначалось вище, відсутність квитанції про неприйняття податкового документу відповідно до порядку, передбаченого п. 7.6. Наказу ДПАУ № 233 , свідчить про відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку, в тому числі відсутність помилок щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації, та прийняття її Відповідачем.

Стосовно підпису податкової декларації, то відповідно до п.п. 48.5.1. п. 48.5. ст.. 48 ПК України, податкова декларація має бути підписана: «керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Як вбачається із доданих до позову доказів, податкова декларація позивача подана як електронний документ засобами телекомунікаційного зв'язку із наявними та діючими електронними цифровими підписами платника податку із посиленими сертифікатами підписувача.

Не відповідає дійсності і твердження відповідача, наведене ним в прийнятому рішенні, що згідно відомостей ЄДР, отриманих від Державного реєстратора в електронному вигляді бухгалтером підприємства є ОСОБА_3.

Відповідно преамбули до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»№ 755-4 від 15.05.2003 р. передбачено, що єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

«Реєстраційна картка - документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру»

Згідно п.1 ст. 17 цього ж Закону, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.»

Згідно п.2 ст. 17 цього ж Закону встановлює вичерпний перелік відомостей, які містяться в ЄДР, і в ньому відсутні вказівки на відомості про бухгалтера юридичної особи. Крім того, форма реєстраційної картки також не передбачає такої графи як бухгалтер юридичної особи.

Відповідно до реєстраційної дії № 16 (довідка з ЄДР від 28.03.12 р.) ТОВ «Сузір'я Сім»10.02.2011 року здійснювало реєстраційну дію - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах - а саме: зміну директора товариства - на підставі поданої реєстраційної картки, про що свідчить опис документів від 10.02.2011 року.

Позивач 28.03.2012 року звернувся до РДА у Дарницькому районі м. Києва із заявою про надання копії реєстраційної картки товариства , яка подавалась 10.02.2011 року для внесення змін до ЄДР.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.04.12 р. Позивач отримав відповідь від Дарницької РДА у м. Києві про неможливість надання копії реєстраційної картки в силу приписів закону.

За цих обставин, позивач ознайомився із реєстраційною справою товариства та виготовив фотокопію реєстраційної картки Позивача, що подавалась ним 10.02.2011 р. Державному реєстратору за формою № 4 в зв'язку із зміною керівника товариства.

Зазначена реєстраційна картка містить відомості про керівника ОСОБА_2, але не містить відомостей про бухгалтера ОСОБА_3.

Отже, невірним є твердження органу ДПС про те, що ним із ЄДР в електронному вигляді отримано відомості, що бухгалтером підприємства є ОСОБА_3.

Крім того, як вбачається із довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про взяття на облік платників податків № 451 від 20.03.2009 р. керівником товариства був ОСОБА_3, саме керівником, а не бухгалтером. В свою чергу, після внесення змін позивачем, пов'язаних із зміною директора товариства, що вносились товариством за реєстраційною карткою до ЄДР 10.02.2011 р., та відповідно до довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 346 від 16.02.2011 р., зареєстрованим в органі ДПС є керівник товариства ОСОБА_2, що відповідає відомостям, зазначеним у Договорі про визнання електронних документів від 26.07.2011 р за № 33054482 та електронному цифровому підпису позивача.

Таким чином, наведені відповідачем обставини, на які він посилається, є хибними, а правові підстави для прийняття оспорюваного рішення - відсутні.

Відповідно до п.п. 49.11.1 п. 49.11. ст.49 ПК України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

В свою чергу, за приписами п.п. 49.12.2. п. 49.12 ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право, оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього ж Кодексу.

Відповідно до п. 49.13. ст. 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС України № 5169610/28-216 від 08.11.2010 року «Щодо подання податкової звітності»

3.Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва прийняти податкову звітність ТОВ «Сузір'я Сім»з податку на прибуток за третій квартал 2011 року датою її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС України.

4.Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 32 грн. 82 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової адміністрації України за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур