Постанова № 24308165, 22.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2012 року 10:30 № 2а-1856/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сегал і К» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,за участю:

позивача -Андрійчук Р.Б.

відповідач -Бойко І.І.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.11.2011р. №0004872311 та від 05.12.2011р. №0005142311.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»за результатами якої 21.10.2011р. складено акт №11912/23-11/32766238 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «РІП»(код ЄДРПОУ 32163147) за червень 2011 року (далі по тексту -Акт перевірки - 1).

Актом перевірки - 1 встановлено порушення п.п. 198.3 статті 198, п.п. 198.6 статті 198, п.п. 201.4 статті 201, п.п. 201.6 статті 201, п.п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п. 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV, в результаті чого занижено ПДВ за червень 2011 року на суму 176 667грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 10.11.2011р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0004872311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ всього на суму 176 668грн., у тому числі -основний платіж на суму 176 667грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1грн.

В подальшому відповідачем проведено перевірку ТОВ «Сегал і К»за результатами якої 17.11.2011р. винесений акт №12770/23-11/32766238 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «РІП»(код ЄДРПОУ 32163147) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. (далі по тексту -Акт перевірки -2).

Актом перевірки -2 встановлено порушення п.п. 198.3 статті 198, п.п. 198.6 статті 198, п.п. 201.4 статті 201, п.п. 201.6 статті 201, п.п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п. 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV, в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2011 року на суму 166 666,67грн.

На підставі встановлено порушення відповідачем 05.12.2011р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0005142311, яким збільшено позивачу ПДВ на загальну суму 250 001,00грн., у тому числі -основний платіж -166 667,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 83 334,00грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Генеральний підрядник) та ТОВ «РІП»(Субпідрядник) 12.05.2011р. та 08.06.2011р. укладені Договори №12/05-11 та №8/06-11, предметом яких є Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати з власних матеріалів або матеріалів Генерального підрядника та здати Генеральному підряднику в установлені даним Договором строки ремонтно-будівельні роботи у відповідності до даного Договору та додатків до нього на об'єктах будівництва Генерального підрядника, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконані Сібпідрядником роботи на умовах, передбачених даним Договором. Субпідрядник підтверджує, що він має всі необхідні ліцензії та дозволи для проведення робіт, які є предметом даного Договору.

Загальна вартість робіт за даними Договорами складається із вартості всіх робіт, виконуваних згідно Договірних цін до даних Договорів. Договірна ціна до даних Договорів є динамічною. У вартість робіт включено вартість матеріалів. У випадку зміни видів робіт договірна ціна може бути переглянута сторонами, про що складається додаткова договірна ціна.

На виконання вказаних Договорів ТОВ «РІП» виписані податкові накладні за червень 2011 року від 14.06.2011р. №69 та №70 на загальну суму 1 060 000грн., в тому числі ПДВ -176 666,67грн. та за серпень 2011 року від 01.08.2011р. №25 та №26 на загальну суму 1 000 000грн., в тому числі ПДВ -166 666,67грн.

Також ТОВ «РІП»виписані на адресу позивача акти приймання виконаних будівельних робіт за червень, липень та серпень 2011 року від 20.06.2011р. №б/н на загальну суму 1 060 000грн., в тому числі ПДВ 176 666,67грн. та №б/н без дати на загальну суму 1 000 000грн., в тому числі ПДВ -166 666,67грн.

Крім того контрагентом позивача виписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на загальну суму 1 060 000грн., в тому числі ПДВ на суму 176 666,67грн.; за липень 2011 року на загальну суму 450 000грн., в тому числі ПДВ 75 000грн. та за серпень 2011 року на загальну суму 550 000грн., в тому числі ПДВ -91 666,67грн.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»включено до складу податкового кредиту суми ПДВ отримані від ТОВ «РІП»за червень 2011 року в сумі 176 666,67грн. та за серпень 2011 року в сумі 166 666,67грн.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ "РІП" виконувались сторонами у повному обсязі.

На думку податкового органу позивачем безпідставно включені зазначені суми до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «РІП»за червень та серпень 2011 року, оскільки, як вбачається з Актів перевірок 1 та 2 Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «РІП»від 31.03.2008р. №100107770 анульовано 08.08.2011р. у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням.

Стан платника -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Листом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надіслано акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «РІП»від 07.09.2011р. №1984/23-03/32163147 в якому описано пояснення директора ТОВ «РІП»- ОСОБА_3, щодо його причетності до діяльності підприємства: згідно пояснення наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011р. №4528/ДПІ/26-10/3 директор підприємства ОСОБА_3 не є директором ТОВ «РІП», підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів (хто такий ОСОБА_4 не відомо), та не здійснював жодних фінансово -господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновків, що Договори укладені між позивачем та ТОВ «РІП»є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

З даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення Договорів ТОВ «РІП»мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке лише анульовано 08.08.2011р.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на пояснення ОСОБА_3, наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.11р., щодо того що він не є директором підприємства, підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав, документів не підписував, фінансово-господарську діяльність товариства не здійснював, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "РІП" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.п 198.3 ст.198, п.п.198.6 ст.198, п.п.201.4. ст.201, п.п.201.6 ст.201., п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення № 0004872311 від 10.11.2011 та № 0005142311 від 05.12.2011 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 10.11.2011р. №0004872311.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 05.12.2011р. №0005142311.

Судові витрати в сумі 2 146,00грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»(код ЄДРПОУ 32766238) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 25.05.2012р.

Суддя В.В. Амельохін