Постанова № 24308162, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року № 2а-2897/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін: представника позивача Лубяниченко В.О., Хомишин М.А., представника відповідача Шкодич Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення -рішення від 20.02.2012 №0001282305 та наказу від 13.02.2012р. №124.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 20.02.2012 №0001282305 та наказу від 13.02.2012р. №124.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту. Також, позивач вказує на те, що наказ від 13.02.2012р. №13.02.2012р., на підставі якого було здійснено перевірку, прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу.

При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також, позивач стверджує про те, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

При цьому, відповідач посилається на обставини, встановлені актом перевірки контрагента позивача, розкриваючи його фінансово-господарську діяльність, вказуючи на те, що угоди з поставки по ланцюгу ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо» (код ЄДРПОУ 33443792) -ТОВ «Фірма «Періодика»(код ЄДРПОУ 37449740) не спричиняють реального настання правових наслідків.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва було проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс фірма «Періодика» (код ЄДРПОУ 23700220) по взаємовідносинам з ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»(код ЄДРПОУ 36080845) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2011р.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з п. 79.3. ст.. 79 Податкового кодексу України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як вбачається з матеріалів справи, дана перевірка ДПІ у Печерському районі м.Києва здійснена на підставі Наказу №124 від 13.02.2012р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Періодика». Даний Наказ підписаний уповноваженою посадовою особою ОСОБА_4, Головою Комісії з проведення реорганізації ДПІ у Печерському районі м.Києва, заступником голови ДПА у м.Києві - начальником СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП. Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.02.2012р. ОСОБА_4 є начальником ДПІ у Печерському району м.Києва Державної податкової служби.

Оскільки норми Податкового кодексу України прямо передбачають оформлення наказу, а вищезазначений наказ містить всі передбачені Законом реквізити, судом не вбачається протиправності дій начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва по оформленню наказу від 13.02.2012р. №124.

Позивачем дій (надання документів, допуск до перевірки, відволікання співробітників, надання пояснень) на підставі наказу не вчинено.

Судом вбачається, що в даному випадку, у зв'язку з прийняттям оспорюваного наказу прав позивача не порушено, оскільки сам позивач не навів жодних дій, вчинених ним або по відношенню до нього на підставі наказу про проведення перевірки.

Відповідно до пункту 14.1.7 статті 14.1 вищезазначеного Кодексу, оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

За результатами вищезазначеної перевірки складено Акт від 20.02.2012 № 69/23-5/23700220 (далі -акт перевірки).

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001282305 від 20.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість -36000,00 грн., з яких -36000,00 грн. за основним платежем та 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Фірма «Періодика»порушено п.п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за червень .2011р. на загальну суму 360 000,0 грн.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Фірма «Періодика»(код ЄДРПОУ 30603127) був укладений договір з ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»(код ЄДРПОУ 36080845) укладено договір №07/04 від 07.04.2011, де ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»було продавцем поліграфічних послуг для ТОВ «Фірма «Періодика».

На виконання даного договору було укладено акти виконаних робіт та ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»були видані податкові накладні від 29.06.2011р. №21, від 24.06.2011р. №19, від 30.06.2011 №25.Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними позивачем частково включені до податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 та 1 до податкових декларацій з податку на додану вартість відповідно за червень 2011р.

Також, відповідач в акті перевірки зазначає, що в акті перевірки даного контрагента позивача (акт №602/23-3/36080845 від 09.11.2011 ДПІ у Оболонському районі м.Києва) зазначено посилання на Висновок №8708/26-05 ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м.Києва щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»(код ЄДРПОУ 36080845).

Додатком до Висновку є доведене службовою запискою від 26.10.2011 року за №8707/26-05 опитування директора: немає відношення до діяльності ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»- ТОВ «Фірма «Періодика»не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»не підтверджені первинними документами, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що правочин між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»укладений без мети настання реальних наслідків та відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним.

Суд з зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором № 07/04 від 07.04.2011 позивачем були отримані поліграфічні послуги, доказом чого видані позивачу податкові накладні та розрахунки з виконавцем робіт по друку каталогу видань та його розсилці, які виконувались шляхом безготівкових перерахувань на його розрахунковий рахунок та векселями, що підтверджується платіжними дорученнями та векселями. Суми податку на додану вартість позивачем включені до складу податкового кредиту відповідних періодів та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за червень 2011 року.

Дані послуги (товар), отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг (товарів) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 20.02.2012р. №69/23-5/23700220 на факт нікчемності угоди між ТОВ «Фірма «Періодика»та ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо», з висновків акта перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»(акт перевірки від 09.11.2011р. №602/23-3/36080845 ДПІ у Оболонському районі м.Києва), яким встановлено, що усі операції ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»не спричиняють реального настання правових наслідків. Оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми середниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 20.02.2012року №0001282305 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Фірма «Періодика»з податку на додану вартість на 36000,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян