Постанова № 24307069, 15.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 р. № 2а-3290/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Кріль Х.С.,

представників позивача Грудлевського В.М,, Чеботарьова Р.І.,

представника відповідача Пельо О.М.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кохавинська паперова фабрика" до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012 р. № 0000112320/2909 та № 0000122320/2955,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кохавинська паперова фабрика" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012 р. № 0000112320/2909 та № 0000122320/2955.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ТзОВ «Мега-Тракс», ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження»не відповідають дійсності, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів позивач не може відповідати. Вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених даних щодо контрагентів позивача, наведених в актах перевірки, і ДПІ не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення, яке збігається із доводами, зазначеними у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив. В обгрунтування заперечень посилається на те, що в процесі перевірки ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»встановлено правовідносини з ТзОВ «Мега-Тракс»та «Екологічна компанія ресурсозбереження». Відповідно до постанови слідчого від 27.09.2011р. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва ПП «Бізнесгруп». Зазначене підприємство не спроможне здійснювати господарську діяльність, тому податковий орган вважає протиправними всі його договори з контрагентами, серед яких і ТзОВ «Мега-Тракс», а також і договори, укладені з ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»на подальшу реалізацію продукції, отриманої від ПП «Бізнесгруп». Аналогічні висновки зроблено щодо ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження», яке реалізувала позивачеві товар, отриманий від ТзОВ «Альтера Центр», щодо якого актом перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено відсутність товару та неможливість його поставки.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі видаткової накладної № гМТ-0164 від 24.06.2010р. позивач отримав від ТзОВ «Мега-Тракс»ресору DAF LF 55 на суму 7000 грн., в т.ч. ПДВ -1166,67 грн. Сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту за червень 2010 р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації за червень 2010 р. (вх. № 13108). Розрахунки проведені платіжним дорученням № 2126 від 21.06.2010р. на суму 7000 грн.

Згідно договору від 05.01.2011р. № 9 ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»купувала у ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження»макулатуру марки МС-7Б, МС-8Б, зокрема у лютому 2011 року мало місце 47 поставок на загальну суму 638042,10 грн. (в т.ч. ПДВ -106340,35 грн.). Факт поставки підтверджується товаро-транспортними накладними, журналом реєстрації в'їзду-виїзду транспортних засобів на території ВАТ»Кохавинська паперова фабрика», журналом приймання макулатури, прихідними ордерами.

Сума податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту за лютий 2011 р., відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДІ та даним декларації з ПДВ (вх. № 9001453859). Розрахунки здійснювалися в безготівковій формі. Станом на 28.02.2011р. кредиторська заборгованість за придбану макулатуру за розрахунками з ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження»становить 189411,66 грн.

З 20 по 26 січня 2012 року ДПІ у Жидачівському районі Львівської області було проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин із ТзОВ «Мега Тракс»за червень 2010 р., ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження»за лютий 2011 р. та достовірності відображення залишку від'ємного значення з ПДВ за період з 01.12.2010р. по 31.12.2011 р.

ДПІ у Жидачівському районі отримала від ДПІ у Франківському районі м. Львова лист від 15.11.2011р. № 26492/7/23-213 і акт № 2779/23-2/33805162 від 08.11.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Мега Тракс»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. на виконання Постанови слідчого управління ГУМВС України у Львівській області від 27.09.2011 р.»З цитуванням цього акту та згаданого у ньому акту ДПІ у Франківському районі про результати перевірки ПП «Бізнесгруп», ДПІ у Жидачівському районі зробило висновок, що господарські операції щодо придбання ПП «Бізнесгруп»товарів у контрагентів -постачальників та продажу ПП «Бізнесгруп»товарів на адресу ТзОВ «Мега-Тракс»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

ДПІ у Жидачівському районі отримала від ДПІ у Сихівському районі м. Львова лист від 15.08.2011р. № 11854/23-209, яким скеровано матеріали про документування безтоварних операцій в ході проведення перевірки ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження», за результатами якої складено акт перевірки від 29.06.2011р. № 2688/23-209/35549232. З цитуванням цього акту та згаданому у ньому акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.05.2011р. № 18158/7/23/1110 про проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Альтера Центр», ДПІ у Жидачівському районі зробило висновок, що господарські операції, які відображені ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, були спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, носять фіктивний характер.

З посиланням на п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, 216, 228, 626, 629, 664 Цивільного кодексу України, ст. 3, 207, 208 Господарського кодексу України, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів між ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»та ТзОВ «Мега-Тракс», ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року на суму 1167 грн. та за лютий 2011 року на суму 106341 грн.

Окрім того, встановлено, що станом на 06.02.2012р. у ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»за грудень 2011 року задекларовано залишок від'ємного значення з ПДІ, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового кредиту (рядок 24) в сумі 78198 грн. З урахуванням вищезазначених порушень, податковий орган констатував завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового кредиту (рядок 24) за лютий 2011 року в сумі 106341 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 28143 грн., чим порушено п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Жидачівському районі винесла податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012р. № 0000122320/2955, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 78198 грн. за грудень 2011 року, а також повідомлення-рішення від 29.02.2012р. № 0000112320/2909 за платежем податок на додану вартість (29310 грн. -основний платіж, 7327,5 грн. -штрафні санкції).

Зазначене рішення оскаржувалося в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Львівській області від 30.03.2012 р. скаргу залишено без задоволення, а рішення -без змін.

ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»не погодилось з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними з наведених підстав, оскаржило їх в судовому порядку. Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»з ТзОВ «Мега- Тракс»та ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, 216, 228, 626, 629, 664 Цивільного кодексу України, ст. 3, 207, 208 Господарського кодексу України, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок взаєморозрахунків ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»з ТзОВ «Мега-Тракс»та ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження».

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях. Реальність виконаних поставок товару робіт підтверджується первинними документами, а також фактичним використанням у господарській діяльності позивача макулатури та запчастин.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в розпорядженні підприємства є автомобіль DAF 95 ХА 430 (ВС5374СА), для ремонту якого було придбано ресору у ТзОВ «Мега-Тракс», запчастина фактично була передана підприємству та встановлена на автомобіль. Що стосується ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження», то ця юридична особа є великим і постійним постачальником ПАТ протягом тривалого часу, зауважень до неї немає, на сайті ДПС України ця компанія значиться серед добросовісних платників податків.

Що стосується їх контрагентів (ПП «Бізнесгруп»та ТзОВ «Альтера Центр»), то ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»у правовідносини з ними не вступала, тому не може нести негативні наслідки невиконання ними податкових зобов'язань, навіть якщо такі мають місце.

В основу акту перевірки ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»покладено висновки актів перевірки щодо ПП «Бізнесгруп»та ТзОВ «Альтера Центр», в яких зазначено про неможливість цих юридичних осіб здійснювати господарську діяльність з причин відсутності необхідних об'єктів, фондів, ресурсів. Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтверджені належними доказами.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»з одного боку, та ТзОВ «Мега-Тракс», ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження», з другого боку, ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»на укладення договорів з контрагентами ТзОВ «Мега-Тракс»та ТзОВ «Екологічна компанія ресурсозбереження»(та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів.

Суд враховує також, що ПАТ "Кохавинська паперова фабрика" з 2000 по 2012 роки неодноразово відзначалося як платник податків, має більше за середнє податкове навантаження, є одним із найбільших платників податків в Жидачівському районі, а тому немає сумнівів в його добросовісності.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів контрагентів підприємства до виконання поставки товарів. Такі висновки зроблені за наслідками перевірок, в яких позивач участі не брав, відтак, вони не є обов'язковими для нього. Податковий орган повинен був перевіряти та оцінювати первинні документи, надані позивачем. Натомість він обмежився лише цитуванням висновків, зазначених у актах перевірок інших платників податків. Первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами -постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати у розмірі 1148,36 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області від 29 лютого 2012 р. № 0000112320/2909 та від 29 лютого 2012 р. № 0000122320/2955.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Кохавинська паперова фабрика" судові витрати у розмірі 1148,36 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 18 травня 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.