Ухвала суду № 24305607, 23.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р. Справа № 80180/09

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦА Україна» до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФЦА Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - ДПІ) № 0000731742/0 від 17 квітня 2009 року, № 0000731742/1 від 12 травня 2009 року та № 0000731742/2 від 10 червня 2009 року, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11745,30 грн. за основним платежем та 23490,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року у справі № 2а-3246/09/0770 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовують тим, що оскільки позивач самостійно не нарахував, не утримав та не перерахував податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з оплатою вартості проживання та харчування фізичних осіб - працівників нерезидента, то оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) з огляду на порушення позивачем вимог ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб (далі - Закон № 889).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки у листопаді-грудні 2007 року та у лютому-березні 2008 року позивач відповідно до договорів поставки здійснював оплату за проживання в готелі «Ужгород» фізичних осіб-нерезидентів, яких ТОВ «FCA SA» (м. Турнон Франція), відрядив для нагляду за введенням обладнання в експлуатацію та надання відповідних консультацій на час монтажу обладнання і проведення запуску в експлуатацію обладнання, то вказані фізичні особи-нерезиденти не перебували в трудових відносинах з позивачем і він не був обтяжений цивільно-правовими відносинами з ними. Тому такі фізичні особи не є набувачами додаткових благ в розумінні Закону № 889.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, лише частково відповідають дійсним обставинам справи та вимогам матеріального права, виходячи з таких міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 27.02.2009 року по 27.03.2009 року ДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, результати якої оформлено актом від 09.04.2009 року за № 856/23-1/30624037.

На підставі акту перевірки від 09.04.2009 року за № 856/23-1/30624037 було прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0000731742/0 від 17.04.2009 року.

За результатами розгляду скарг позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.05.2009 року за № 0000731742/1 та від 10.06.2009 року за № 0000731742/2, якими визначено позивачу зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11745,30 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23490,60 грн.

Вказані рішення були прийняті на підставі того, що перевіркою було встановлено придбання позивачем обладнання на підставі договорів № 01.09.2006 від 01.09.2006р. та №2/01/08 від 02.01.2008, укладених з юридичною особою - нерезидентом ТОВ «FCA SA».

У подальшому між сторонами до договорів поставки укладалися доповнення від 01.09.2006р. та від 09.01.2008р., якими передбачалося надання з боку нерезидента покупцю (позивач) інжинірингових послуг, для чого постачальник - нерезидент направив своїх працівників до позивача, а позивач у свою чергу забезпечив їх проживанням у готелі та харчуванням за рахунок власних коштів.

При цьому відповідно до п.1.2 Закону № 889 поняттям дохід охоплюються сума будь-яких коштів, вартість матеріального та нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.3 Закону № 889 передбачено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

У відповідності до п. 2.1 ст. 2 Закону № 889 нерезидент, який отримує дохід з джерелом його походження з України, є платником податку з доходів фізичних осіб.

Такий дохід відповідно до п. 9.11.1 ст. 9 Закону № 889 підлягає оподаткуванню за правилами встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

До доходів, отриманих як додаткові блага та таких що підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб пп. 4.2.9 ст. 4 Закону № 889 віднесено:

вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону.

вартість майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств.

Крім того пп. 4.2.9 ст. 4 Закону № 889 передбачено, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

При цьому обов'язковість утримання податку з доходів фізичних осіб як передумови виплати доходу випливає із приписів пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 та пп. 8.1.4 ст. 8 Закону № 889.

Ставка податку визначена п. 7.1 ст. 7 Закону № 889 і становить 15 % від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Згідно п. 7.3 ст. 7 Закону № 889 ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

Підпункт 9.11.3 ст. 9 Закону № 889 визначає, що якщо зазначені у пп. 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про те, що кошти, виплачені Товариством у зв'язку з оплатою вартості проживання та харчування фізичних осіб - працівників нерезидента ТОВ «FCA SA» (м. Турнон Франція) підлягали оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Відтак, оскільки позивач самостійно не нарахував, не утримав та не перерахував податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з оплатою вартості проживання та харчування фізичних осіб - працівників нерезидента, то податковий орган правомірно самостійно визначив позивачу зобов'язання з цього податку в розмірі 11745,30 грн.

Окрім того пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 визначено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що оспорювані Товариством податкові повідомлення - рішення були прийняті відповідачем правомірно, а отже його позовні вимоги є безпідставними.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області задовольнити.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року у справі № 2а-3246/09/0770 та відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦА Україна».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.Б.Хобор

Я.С.Попко