Ухвала суду № 24305547, 14.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р. Справа № 30154/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Яворського І.О., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Рибій Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Нафтопереробний комплекс Галичина" в серпні 2011 року, звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001182301/15372 та №0001192301/15373, винесених 02.08.2011 року відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю винесення вказаних податкових повідомлень - рішень через відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства, та, відповідно, безпідставністю нарахування відповідачем грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові. №0001182301/15372 та №0001192301/15373 від 02 серпня 2011 року.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові, яка покликаючись на те, що дана постанова є незаконною, у зв'язку з тим, що прийнята з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача по справі, учасників судового розгляду справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем у період з 28 липня 2010 року по 27 жовтня 2010 року проведено планову виїзну перевірку ВАТ "НПК -Галичина" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року про що 30.11.2010 р. складено акт № 938/23-1/00152388.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 02 серпня 2011 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0001182301/15372, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 9677715,50 грн., в тому числі основного платежу 6145711,00 грн. та штрафних санкцій - 3532004,50 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001192301/15373, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1376596,50 грн., в тому числі основного платежу - 917731,00 грн. та штрафних санкцій - 458865,50 грн.

Підставою винесення вказаних податкових повідомлень - рішень є встановлене перевіркою порушення позивачем п.п.6.1.1 п.6.1, п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вказані порушення полягають у завищенні позивачем податкового кредиту за січень 2010 року на суму 48195680,00 грн., в результаті безпідставного віднесення до складу податкового кредиту за січень 2010 року податкових накладних попередніх періодів.

Завищення податкового кредиту січня 2010 року на 4819580,00 грн., на думку відповідача, в свою чергу призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на 41122867 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за лютий 2010 року (рядок 26 Декларації) на 7072813,00 грн., що зафіксовано в акті перевірки від 14.04.2010 № 259/23-4/00152388 "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "НПК - Галичина" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за період: лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період серпень 2009 року та січень 2010 року з врахуванням заперечення до даного акту перевірки.

В суді апеляційної інстанції відповідач не заперечив підставність нарахування позивачем податку на додану вартість, а також факт сплати позивачем податку на додану вартість за господарськими операціями, проведення яких стало підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, як і не заперечив суму податку на додану вартість, що була задекларована позивачем протягом звітних періодів. В той же час, вважав, що позивачем порушено порядок відображення вказаних господарських операцій в податкових деклараціях з податку на додану вартість, а саме безпідставно віднесено до складу податкового кредиту дані податкових накладних попередніх періодів.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, визначальним у праві платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи та визнається сторонами у справі.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням положень п.п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов»язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб»єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності суб»єктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб»єктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, на думку колегії суддів, підставними є твердження суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0001182301/15372 та № 0001192301/15373 від 02 серпня 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року по справі № 2а-9398/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя І.О. Яворський

суддя Я.С. Попко

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18.05.2012 року.