Ухвала суду № 24305373, 13.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 р. Справа № 30225/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

за участі секретаря - Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року по справі № 2а-3683/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано - Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" (далі - ТзОВ «Форест) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано - Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2011 року № 0001022310 та № 0001032310, що були прийняті на підставі акта перевірки від 19.10.2011 року № 2154/231/31509856.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року по справі № 2а-3683/11/0970 позов задоволено повністю, визнано нечитаними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.10.2011 року № 0001022310 та № 0001032310.

У поданій апеляційній скарзі Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Івано - Франківської області просить скасувати вказану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 69, 70, 79 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильної оцінки обставин справи та безпідставного задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги факти, що були встановлені під час перевірки ТзОВ «Форест» (акт перевірки № 2154/231/31509856) та Приватного підприємства «Львівресурс» (далі - ПП «Львівресурс») (акт перевірки № 455/23-209/3692181), а саме, що ПП «Львівресурс» здійснювало господарські операції по придбанню товарів, робіт і послуг в контрагентів по яких доведено нікчемність правочинів, а тому й господарські операції по їх продажу, зокрема й ТзОВ «Форест», фактично не відбувались, а отже є нікчемними, в зв'язку з чим ТзОВ «Форест» безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на придбання в сумі 1776434.00 грн., в результаті чого занизило податок на прибуток на суму 444109.00 грн. та безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по виданих ПП «Львівресурс» податкових накладних в сумі 355287.00 грн.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Свою позицію обґрунтовувала викладеними в апеляційній скарзі доводами, а також тим, що відносно директора ТзОВ «Форест» ОСОБА_1 29.02.2012 року порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 212 КК України, підставою для порушення якої послужили зокрема виявлені під час перевірки ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» факти ухилення від сплати податків.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки від 19.10.2011 року № 2154/231/31509856 складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Форест» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Львівресурс» 27.10.2011 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001022310 про донарахування податку на прибуток за основним платежем - 444109.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 222054.50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001032310 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем - 355287.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 177643.50 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий орган виходив з того, що укладений між ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» договір купівлі-продажу від 15.03.2010 року № 06/03 є нікчемним, так як не був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, в зв'язку з чим ТзОВ «Форест» безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на придбання в сумі 1776434.00 грн., в результаті чого занизило податок на прибуток на суму 444109.00 грн. та безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, що були видані ПП «Львівресурс» в сумі 355287.00 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» 15.03.2010 року було укладено договір купівлі-продажу № 06/03. На момент укладення цього договору ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» були зареєстровані в установленому законом порядку та внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, їм було видано свідоцтва платника ПДВ. Виконання згаданого договору підтверджується накладними, податковими накладними, випискою по рахунку. Отримані ТзОВ «Форест» від ПП «Львівресурс» пиломатеріали були реалізовані ТзОВ «Опторесурс».

На підставі встановлених фактів суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладений між ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» договір купівлі-продажу від 15.03.2010 року № 06/03 носив реальний характер та був реалізований сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Форест» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Львівресурс» (акт перевірки від 19.10.2011 року № 2154/231/31509856) 27.10.2011 року податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001022310 про донарахування податку на прибуток за основним платежем - 444109.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 222054.50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001032310 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем - 355287.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 177643.50 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий орган виходив з того, що укладений між ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» договір купівлі-продажу від 15.03.2010 року № 06/03 є нікчемним, так як не був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, в зв'язку з чим ТзОВ «Форест» безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на придбання в сумі 1776434.00 грн., в результаті чого занизило податок на прибуток на суму 444109.00 грн. та безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП «Львівресурс» в сумі 355287.00 грн.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» 15.03.2010 року було укладено договір купівлі-продажу № 06/03. На момент укладення цього договору ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» були зареєстровані в установленому законом порядку та внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, їм було видано свідоцтва платника ПДВ. В ТзОВ «Форест» наявні податкові накладні на поставлені ПП «Львівресурс» за договором купівлі-продажу від 15.03.2010 року № 06/03 товари, які оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Отримані ТзОВ «Форест» від ПП «Львівресурс» пиломатеріали реалізовані ТзОВ «Опторесурс».

Винесена відносно директора ТзОВ «Форест» ОСОБА_1 постанова про порушення кримінальної справи за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України не є належним доказом безтоварності господарських операцій, так як відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, щодо питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про безтоварність господарських операції за договором купівлі-продажу від 15.03.2010 року № 06/03 відповідачем суду не надано.

Аналізуючи встановлені факти та зазначені правові норми, суд приходить до висновку, що укладений між ТзОВ «Форест» та ПП «Львівресурс» 15.03.2010 року договір купівлі-продажу № 06/03 носив реальний характер.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ТзОВ «Форест» правомірно віднесло до складу валових витрат витрати на придбання в сумі 1776434.00 грн. та до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виданих ПП «Львівресурс» в сумі 355287.00 грн.

Враховуючи викладене суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року по справі № 2-а-3683/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.