Рішення № 24304276, 24.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.12 Справа№ 5015/1093/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»(м.Миколаїв)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури»(м.Судова Вишня Мостиського району)про:стягнення заборгованості в розмірі 48 216,72 грн.

Суддя: В.М. ПазичевПри секретарі:І.Малюшевська

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_3-представник, довіреність від 19.10.2011 року №09/51 від відповідача:ОСОБА_4-представник, довіреність від 05.01.2012 року №01/01/12-ТРТІ

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»(м.Миколаїв) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури»(м.Судова Вишня Мостиського району) про стягнення заборгованості в розмірі 48 216,72 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.04.2012 року. Ухвалою від 10.04.2012 року розгляд справи відкладено до 19.04.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 19.04.2012 року розгляд справи відкладено до 07.05.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 07.05.2012 року розгляд справи відкладено до 17.05.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 17.05.2012 року розгляд справи відкладено до 23.05.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 23.05.2012 року розгляд справи відкладено до 24.05.2012 року, за клопотанням позивача для надання можливості укласти мирову угоду.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.03.2012 року, про відкладення від 10.04.2012 року, від 19.04.2012 року, від 07.05.2012 року, від 17.05.2012 року від 23.05.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.04.2012 року за вх.№7559/12 від позивача надійшло пояснення у справі на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

07.05.2012 року за вх.№9736/12 позивач подав додаткові пояснення по справі.

17.05.2012 року за вх.№10754/12 позивач подав пояснення по справі.

17.05.2012 року за вх.№10771/12 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи понад термін, встановлений ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 23.05.2012 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

23.05.2012 року за вх.№11366/12 позивач подав пояснення по справі.

24.05.2012 року за вх.№11454/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 43 710,93 грн. основного боргу, 2 697,12 грн. суму індексу інфляції, 1 808,67 грн. 3% річних, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1609,50 грн., та розтермінувати стягнення заборгованості на період з червня 2012 року по листопад 2012 року, здійснивши стягнення боргу у розмірі по 7 000,00 грн. помісячно, а в грудні 2012 року стягнути залишок заборгованості та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн. Відповідач проти заявленої заяви не заперечив.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.03.2012 року, про відкладення від 10.04.2012 року, від 19.04.2012 року, від 07.05.2012 року, від 17.05.2012 року, від 23.05.2012 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

10.04.2012 року за вх.№7758/12 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

24.05.2012 року за вх.№11452/12 відповідач подав заяву, згідно якої просить суд розстрочити виконання стягнення боргу в розмірі 48 216,72 грн. рівними частинами у сумі 7 000,00 грн. щомісячно, починаючи виплату з 01.06.2012 року по 31.11.2012 року, а в грудні 2012 року стягнути залишок заборгованості та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн. Представник позивача заяву відповідача підтримав.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 24.05.2012 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначив, що на адресу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»(надалі -позивач, ДП "ММТП") надійшли листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури»(надалі - відповідач) від 23.07.2010 року та від 17.08.2010 року № 107-К про надання послуг проживання в гуртожитку позивача. На думку позивача, даними листами відповідач гарантував оплату наданих послуг.

Позивач стверджує, що за надані послуги, відповідачу були виставлені: рахунок від 31.07.2010 року № 45322569 на суму 1 924,86 грн., рахунок від 31.08.2010 року № 51452569 на суму 9 580,67 грн., рахунок від 30.09.2010 року № 56172569 на суму 15 223,66 грн., рахунок від 31.10.2010 року № 63172569 на суму 20 481,74 грн.

Всі вищезазначені рахунки, як вказує позивач, були отримані відповідачем, що, на думку позивача, підтверджується випискою з журналу відправки рахунків ДП "ММТП".

Крім того, позивач стверджує, що рахунок від 31.07.2010 року № 45322569 на суму 1924,86 грн. був сплачений частково 10.09.2010 року в розмірі 500,00 грн., рахунок від 31.08.2010 року № 51452569 на суму 9580,67 грн. був сплачений частково 26.10.2010 року в розмірі 3 000,00 грн., що на думку позивача підтверджується копією банківської виписки.

Також позивач зазначає, що 08.09.2011 року на адресу відповівдача була направлена претензія № 09/1692, а у відповідь на дану претензію листом від 20.11.2011 року № 20/11-М Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" визнало суму основного боргу в повному обсязі.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 43 710,93 грн., а також нараховану суму інфляційних втрат в розмірі 2 697,12 грн. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1 808,67 грн.

24.05.2012 року за вх.№11454/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 43 710,93 грн. основного боргу, 2 697,12 грн. суму індексу інфляції, 1 808,67 грн. 3% річних, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1609,50 грн., та розтермінувати стягнення заборгованості на період з червня 2012 року по листопад 2012 року, здійснивши стягнення боргу у розмірі по 7 000,00 грн. помісячно, а в грудні 2012 року стягнути залишок заборгованості та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн. Відповідач проти заявленої заяви не заперечив.

24.05.2012 року за вх.№11452/12 відповідач подав заяву, згідно якої просить суд розстрочити виконання стягнення боргу в розмірі 48 216,72 грн. рівними частинами у сумі 7 000,00 грн. щомісячно, починаючи виплату з 01.06.2012 року по 31.11.2012 року, а в грудні 2012 року стягнути залишок заборгованості та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн. Представник позивача заяву відповідача підтримав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.4 ст.232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно р.4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Міністерством транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року №1149 (з наступними змінами та доповненнями), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку. При пересиланні рекомендованої поштової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході судового розгляду справи 24.05.2012 року за вх.№11454/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 43 710,93 грн. основного боргу, 2 697,12 грн. суму індексу інфляції, 1 808,67 грн. 3% річних, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1609,50 грн., та розтермінувати стягнення заборгованості на період з червня 2012 року по листопад 2012 року, здійснивши стягнення боргу у розмірі по 7 000,00 грн. помісячно, а в грудні 2012 року стягнути залишок заборгованості та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн. Відповідач проти заявленої заяви не заперечив.

24.05.2012 року за вх.№11452/12 відповідач подав заяву, згідно якої просить суд розстрочити виконання стягнення боргу в розмірі 48 216,72 рівними частинами у сумі 7 000,00 грн. щомісячно, починаючи виплату з 01.06.2012 року по 31.11.2012 року, а в грудні 2012 року стягнути залишок заборгованості та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн. Представник позивача заяву відповідача підтримав.

Окрім того, відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

24.05.2012 року відповідач подав письмову заяву по справі, в якій підтверджує факт заборгованості перед позивачем та просить суд розтермінувати стягнення боргу.

Тому, оскільки в судовому засіданні, згідно наданих позивачем доказів, судом встановлено, що зобов'язання відповідачем не виконані повністю, а також відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем, у суду відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»(м.Миколаїв) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури»(м.Судова Вишня Мостиського району) про стягнення заборгованості в розмірі 48 216,72 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Так, відповідач просить суд розстрочити виконання стягнення боргу в розмірі 48 216,72 рівними частинами у сумі 7 000,00 грн. щомісячно, починаючи виплату з 01.06.2012 року по 31.11.2012 року, а в грудні 2012 року стягнути залишок заборгованості в розмірі 6 216,72 грн. та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн. Представник позивача заяву відповідача підтримав. Тому, суд дійшов до висновку, що, за клопотанням сторін, заяву щодо розтермінування стягнення заборгованості в розмірі 48 216,72 грн. -слід задоволити та розтермінувати виконання судового рішення по справі №5015/1093/12, здійснивши стягнення суми 48 216,72 грн. в рівних частинах в розмірі 7 000,00 грн. помісячно у термін на 6 (шість) місяців, починаючи з 01.06.2012 року по 30.11.2012 року, в грудні 2012 року стягнути решту заборгованості в розмірі 6 216,72 грн. та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №313 від 14.02.2012 року на суму 1 609,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури»(81340, Львівська обл., Мостиський район, м. Судова Вишня, вул.Заводська, 35, ЄДРПОУ 35621140) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23, ЄДРПОУ 01125608 ) -48 216 (сорок вісім тисяч двісті шістнадцять) грн. 72 коп. боргу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. сплаченого судового сбору.

3. Розтермінувати виконання судового рішення по справі №5015/1093/12, здійснивши стягнення суми 48 216,72 грн. в рівних частинах в розмірі 7 000,00 грн. помісячно у термін на 6 (шість) місяців, починаючи з 01.06.2012 року по 30.11.2012 року, в грудні 2012 року стягнути решту частину заборгованості в розмірі 6 216,72 грн. та суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.