Рішення № 24300344, 17.05.2012, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 1514/575/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2012 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Сопільняка О. М.

при секретарі Баюш В.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби та дочірнього підприємства «Віро-Експерт»товариства з обмеженою відповідальністю «Віро», третя особа Кодимське районне споживче товариство, про визнання договору про проведення оцінки нерухомого майна та складеного Акту оцінки цього майна недійсними,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, як член Кодимського районного споживчого товариства (далі Кодимське РайСТ), 02 квітня 2012 року звернувся до суду з позовом до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Балтська МДПІ) та дочірнього підприємства «Віро-Експерт»товариства з обмеженою відповідальністю «Віро» (далі ДП «Віро-Експерт») про визнання недійсним договору №28 від 11 вересня 2009 року про проведення оцінки нерухомого майна та обладнання Хлібокомбінату Кодимського РайСТ. Окрім цього, як похідне, просив визнати недійсним і акт (звіт) оцінки спірного нерухомого майна, складений відповідно до оскаржуваного ним договору (а.с.2-3).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Позовні вимоги мотивував тим, що з 2001 року і до цього часу він є членом Кодимського РайСТ, тому у відповідності з вимогами ст.ст.6, 7 та 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»вправі приймати участь в управлінні цим товариством. Так, 23 грудня 2011 року він дізнався про укладення між відповідачами договору №28 від 11 вересня 2009 року про проведення незалежної оцінки нерухомого майна та обладнання Хлібокомбінату Кодимського РайСТ з метою його подальшої реалізації та погашення податкової заборгованості Хлібокомбінату. На підставі цього договору відповідачем ДП «Віро-Ескперт»була проведена оцінка спірної нерухомості та складено акт (звіт) про оцінку.

Вважає укладений відповідачами договір №28 від 11 вересня 2009 року недійсним, оскільки він датований 11 вересня 2009 року, тобто вже після самої оцінки спірного нерухомого майна, яка мала місце у серпні 2009 року. Окрім цього, обєктом оцінки було нерухоме майно та обладнання Хлібокомбінату Кодимського РайСТ, яке розташоване в м.Кодима по вул.Чкалова, 13 Одеської області, однак спірне нерухоме майно на момент його оцінки відповідно до свідоцтва про право власності від 09 січня 2004 року належало Кодимському райспоживтовариству та було розташоване за адресою м.Кодима по вул.Чкалова, 10 Одеської області.

Вважає, що зазначені обставини є підставою для визнання договору №28 від 11 вересня 2009 року та складеного на акту (звіту) оцінки спірного нерухомого майна недійсними.

Представник Балтської МДПІ ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності №111/3/10-028 від 23 березня 2012 року ( а.с.42), в судовому засіданні зазначила, що Балтська МДПІ заявлені позовні вимоги не визнає через їх безпідставність, позаяк податкова інспекція діяла у відповідності з вимогами ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.20 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №538 від 15 квітня 2002 року. При цьому, майно, яке підлягало оцінки та подальшій реалізації з метою погашення податкової заборгованості, було виділено самим підприємством. Окрім цього, договір № 28 був укладений 11 серпня 2009 року, а оцінка спірного нерухомо майна проведена 13 серпня 2009 року.

Представник ДП «Віро-Експерт»ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, надавши письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що ДП позов не визнає, оскільки Балтська МДПІ у відповідності з п.20 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №538 від 15 квітня 2002 року, вправі виступати замовником оцінки майна боржника, у звязку з чим укладений 11 серпня 2009 року договір є дійсним та відповідає всім вимогам закону (а.с.26-28).

Представник третьої особи Кодимського РайСТ ОСОБА_5 вважає позов обґрунтованим і таким, що піддягає задоволенню з підстав, заявлених позивачем.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмове заперечення представника ДП «Віро-Експерт»», а також наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншими, є договори та інші правочини. Останнім відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з розясненнями, викладеними в абз.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ст. ст. 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. При цьому, вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК, у т.ч., якщо стороною правочину є субєкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору (п.6 постанови №9 від 6 листопада 2009 року).

З цих підстав, а також з огляду на положення п.4 ст.6 Закону України «Про споживчу кооперацію»№ 2265-XII від 10 квітня 1992 року, поданий ОСОБА_1 позов суд визнає прийнятним та у відповідності з п.27 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року №9 підсудним Кодимському районному суду.

Судом встановлено, що 11 серпня 2009 року між Кодимським відділенням Балтської МДПІ в особі заступника начальника МДПІ ОСОБА_6 та ДП «Віро-Експерт»ВАТ «Віро»був укладений договір №28, предметом якого є проведення незалежної оцінки обєктів нерухомого майна та обладнання Хлібокомбінату в м.Кодима по вул.Чкалова, 13 (а.с.15,30).

13 серпня 2009 року ДП «Віро-Експерт»на виконання зазначеного договору склало акт (звіт) про незалежну оцінку нерухомого майна та обладнання, що належать хлібокомбінату Кодимського РайСТ в м.Кодима по вул.Чкалова, 13 Одеської області (а.с.9-12).

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-III від 12 липня 2001 року спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Мотивуючи недійсність укладеного між відповідачами договору оцінки нерухомого майна №28 позивач ОСОБА_1 однією з підстав визнання його недійсним зазначив, що оскаржуваний договір укладений 11 вересня 2009 року, тобто після оцінки спірної нерухомості. Своє твердження обґрунтував листом Балтської МДПІ №1189/П/19-016 від 24 квітня 2012 року, яким йому був надісланий оскаржуваний договір №28 (а.с.14). Разом з цим, в цьому ж листі в якості додатка до нього зазначено договір №28 від 11 серпня 2009 року. Окрім цього, до супровідного листа додано копію договору №28, який датований саме 11 серпня 2009 року (а.с.15).

В судовому засіданні позивач вказав, що договору №28 датованого 11 вересня 2009 року в його розпорядженні не має, а представник МДПІ обґрунтувала виявлену невідповідність допущеною технічною опискою в супровідному листі МДПІ від 24 квітня 2012 року.

Відтак, оскаржуваний позивачем договір №28 датований 11 серпня 2009 року, тому допущена у листі МДПІ №1189/П/19-016 від 24 квітня 2012 року помилка у зазначенні дати його укладення не є свідченням його недійсності.

Наступною підставою для задоволення позову позивачем вказано невідповідність в укладеному відповідачами договорі №28 назви власника майна, що підлягало оцінці, та місця його розташування, дійсним відомостям про це майно та обладнання. Зокрема, в договорі №28 обєктом оцінки зазначено нерухоме майно та обладнання Хлібокомбінату, розташованого в м.Кодима по вул.Чкалова, 10, хоча відповідно до свідоцтва про право власності від 09 січня 2004 року будівлі та споруди Кодимського хлібзаводу належали Кодимському райспоживтовариству та знаходились за адресою м.Кодима по вул.Чкалова, 10 Одеської області (а.с.6-7).

Відповідно до чч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.13, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п/п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III, у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

У звязку з цим 24 жовтня 2008 року за актом №1/01732706 податковим керуючим Балтської МДПІ були описані активи хлібокомбінату Кодимського РайСТ, на які поширюється право податкової застави і які знаходяться в м.Кодима по вул.Чкалова, 13 Одеської області (а.с.109-112).

Відповідно до п.20 діючого на час укладеного спірного договору Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №538 від 15 квітня 2002 року (наразі постанова втратила чинність на підставі постанови КМУ N1244 від 29 грудня 2010 року), для визначення початкової ціни описаних активів згідно з п.11 цього Порядку незалежна оцінка проводиться за ініціативою та за рахунок платника податків. У разі коли платник податків самостійно протягом 3 днів не визначив оцінювача та у разі коли активи описуються згідно з п.12 цього Порядку, податковий керуючий на конкурсних засадах залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який має відповідний сертифікат, та укладає з ним договір на проведення оцінки.

Згідно з п.21 цього Порядку незалежна оцінка вартості активів проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-III від 12 липня 2001 року.

У відповідності з ч.4 ст.11 цього закону договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Істотними умовами такого договору є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 09 січня 2004 року, виданого Кодимською міською радою Одеської області на підставі рішення №230 від 02 липня 2003 року, власником спірних будівель та споруд, які підлягали незалежній оцінці, на момент укладення договору №28 від 11 серпня 2009 року було Кодимське районне споживче товариство, місце розташування цього нерухомого майна м.Кодима вул.Чкалова, 10 Одеської області (а.с.6-7).

Водночас в оскаржуваному договорі та у звіті від 13 серпня 2009 року обєктом оцінки вказано нерухоме майно та обладнання Хлібокомбінату Кодимського РайСТ, які розташовані в м.Кодима вул.Чкалова, 13 Одеської області (п.1.1. договору). При цьому, свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, на яке посилається представник МДПІ, було видане лише 16 квітня 2010 року на підставі рішення Кодимської міської ради №52 від 31 березня 2010 року (а.с.113-115).

Підставою прийняття Кодимською міською радою рішення №52 від 31 березня 2010 року було клопотання Балтської МДПІ в Одеській області про уточнення назви та юридичної адреси хлібокомбінату Кодимського РайСТ. В цьому клопотанні було зазначено, що правовстановлюючі документи хлібокомбінату, а саме свідоцтво про право власності, містять розбіжності у зазначенні назви підприємства та його юридичної адреси. Водночас ці дії (клопотання МДПІ та рішення міської ради №52 від 31 березня 2010 року мали місце вже після проведення оскаржуваної позивачем оцінки).

Таким чином у попередньому свідоцтві про право власності на спірне нерухоме майно, виданому Кодимською міською радою Одеської області 09 січня 2004 року відповідно до рішення №230 від 02 липня 2003 року, чинному на момент проведення оцінки, підприємством-власником спірного нерухомо майна, що підлягало оцінці, було Кодимське РайСТ, а місцем його розташування - м.Кодима, вл.Чкалова, 10 Одеської області. Такі ж відомості містились і в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно (а.с.6,7).

Отже, під час укладення договору №28 від 11 серпня 2009 року сторонами не досягнуто згоди стосовно майна, яке підлягає оцінці, а саме власника цього майна та його розташування, що відповідно до ч.4 ст.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є однією з істотних умов договору оцінки майна.

Крім цього, у договорі №28 від 11 серпня 2009 року відсутні відомості про мету, з якою проводиться оцінка майна, а також відомості про вид вартості майна, що підлягає визначенню, що відповідно до ч.4 ст.11 Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" також є істотними умовами договору оцінки майна.

Окрім цього, в п.2.1 договору №28 від 11 серпня 2009 року вартість робіт по оцінці спірного нерухомого майна та обладнання встановлена у розмірі 4% від вартості реалізації цього майна, що є порушенням вимог ч.5 ст.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", згідно з якою не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Тобто, сторонами не досягнуто згоди стосовно ще однієї з істотних умов договору, передбаченої ч.4 ст.11 цього законом, а саме щодо розміру та порядку оплати робіт по оцінці майна.

Таким чином, укладений відповідачами договір №28 від 11 серпня 2009 року не відповідає положенням ст.203 ЦК України, позаяк суперечить вимогам ст.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Пленум Верховного суду України в п.8 постанови №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначив, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК.

При цьому, вирішуючи зазначений позов суд не перевіряв законність дій Балтської МДПІ щодо стягнення коштів та продажу активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, а також інших дій, які передували укладенню договору №28 від 11 серпня 2009 року, позаяк зазначена перевірка не належить до повноважень місцевого суду, яку суду загальної юрисдикції.

На підставі викладеного, враховуючи розяснення Пленуму Верховного Суду України, які є в п.5, 6, 8, 27 постанови №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби та дочірнього підприємства «Віро-Експерт»товариства з обмеженою відповідальністю «Віро», третя особа Кодимське районне споживче товариство, про визнання недійсними договору №28 від 11 серпня 2009 року про проведення незалежної оцінки нерухомого майна та складеного 13 серпня 2009 року Звіту про незалежну оцінку цього майна задовольнити.

Визнати недійсними:

-договір оцінки нерухомого майна №28, укладений 11 серпня 2009 року між Кодимським відділенням Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби та дочірнім підприємством «Віро-Експерт»відкритого акціонерного товариства «Віро»про незалежну оцінку обєктів нерухомого майна та обладнання Хлібокомбінату в м.Кодима по вул.Чкалова, 13 Одеської області;

-звіт дочірнього підприємства «Віро-Експерт»відкритого акціонерного товариства «Віро»від 13 серпня 2009 року про незалежну оцінку нерухомого майна та обладнання, що належать хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства в м.Кодима по вул.Чкалова, 13 Одеської області.

Стягнути з Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та дочірнього підприємства «Віро-Експерт»товариства з обмеженою відповідальністю «Віро»солідарно на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 110 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2012 року.

Суддя

О. М Сопільняк