Ухвала суду № 24299213, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а-6230/09/1570

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Жука С.І.судді -Золотнікова О.С.за участю секретаря -Ісько Я.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення .

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна»звернулося до суду з позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної податкової інспекції Одеської області від 17.02.2009р. №0000072300/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період жовтень 2008р. у розмірі 129 182,55грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року позов був задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в яких вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 року було замінено позивача його правонаступником - Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області ДПС.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було встановлено, що 17.02.2009р. на підставі п.1 ст.11, ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-Х11 (зі змінами та доповненнями), за результатами отриманих відповідей на запити щодо підтвердження правових відносин по ланцюгу придбання товару від виробника до імпортера, наданих в ході виїзної позапланової документальної перевірки з питання правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість за жовтень 2008 року, головним державним податковим інспектором відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Роздільнянської МДПІ Одеської області Береговим О.В., була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка на підставі отриманих відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгам постачання товарів (робіт, послуг), направлених в ході проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питання правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Біоіл Універсал Україна»по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року.

За наслідками зазначеної перевірки Роздільнянською МДПІ Одеської області був складений акт №403-26/23-00/34490471 від 17.02.2009р., в якому зазначено, що відповідно до п.4.3, 4.5 Наказу ДПА України від 18.08.05р. № 350 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ" під час перевірки декларації з податку на додану вартість за вищевказаний період було надано запити до ДПІ за місцем реєстрації відповідних контрагентів. На момент закінчення перевірки інформація щодо правомірності формував податкового кредиту в періоді, що перевірявся до виробника або імпортера з урахуванням вимог Наказу ДПА України від 18.08.2005р. №350 про результати перевірок з питань правових відносин постачальників від інших ДПІ не надійшла. Отже, неможливо підтвердити заявлену ТОВ «Біоіл Універсал Україна»до відшкодування суму ПДВ за жовтень 2008р. у розмірі 993712,00грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що 19.01.2009р. на підставі п.1 ст.11, п.9 ч.6, ч.13 ст.11-1 Закону України "Про податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями), пп.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) фахівцями Роздільнянської МДПІ Одеської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біоіл Універсал Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1011618грн., за наслідками якої Роздільнянською МДПІ Одеської області був складений акт №43-9/23-00/34490471 від 19.01.2009р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Біоіл Універсал Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008р. та жовтень 2008р.», в якому встановлено, що сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за період жовтень 2008р. як за даними платника - ТОВ «Біоіл Універсал Україна» , так і за даними перевірки складає 993 712,00грн. При цьому, у висновку акта зазначено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за жовтень 2008р. у розмірі 993712,00грн., у зв'язку з неотриманням відповідей на запити по зустрічним перевіркам основних постачальників.

На підставі складеного акта перевірки №403-26/23-00/34490471 від 17.02.2009р. Роздільнянською МДПІ Одеської області 17.02.2009р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000072300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008р. у розмірі 129182,55грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем - ТОВ «Біоіл Універсал Україна»(Покупець) та продавцями ПП «Агроанкор», ПП «Елитагро»ТОВ «Юліуса»були укладені договори купівлі-продажу Б809-013-532 від 15.09.2008р., №Б809-013-532 від 09.09.2008р., №Б809-024-532 від 15.09.2008р., відповідно до умов яких покупець передає, покупець приймає у власність та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначається у відповідності з умовами цих договорів. Позивачем, як покупцем, та продавцями товару були дотримані усі вимоги встановлені ст.203 ЦК України та досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів, а докази визнання вищеозначених договорів недійсними податковим органом не надано.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин, якими, зокрема, є вищевказані договори, є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем під час перевірки були надані податкові накладні, оформлені відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які підтверджують правомірність віднесення ТОВ «Біоіл Універсал Україна»»відповідних сум до складу податкового кредиту та свідчать про «товарність»операцій з контрагентами ,вказані документи містять опис господарської операції, а також підтверджують факти її виконання, тобто, за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 7.5. вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно із п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість - відсутність податкової накладної або митної декларації (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що твердження відповідача Роздільнянської МДПІ Одеської області про порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з підстав того, що при перевірці отриманих відповідей по перевірках з питань правових відносин контрагентів», в якому зазначено, що ТОВ «Біоіл Універсал Україна»до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість включена сума 129182,55грн., сплату якої постачальниками до державного бюджету підтвердити неможливо, є лише припущеннями податкового органу, які жодним чином документально та нормативно не підтверджені та взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.3.4 акта перевірки №43-9/23-00/34490471 від 19.01.2009р. згідно з поданою ТОВ "Біоіл Універсал Україна" до Роздільнянської МДПІ Одеської області податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2008р. та уточнених розрахунків від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 136233,00грн. Тобто, за наслідками проведеної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом від 16.01.2008 №41-9//23-00/34490471, підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2008 року у сумі 136233,00грн.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що Роздільнянська МДПІ неправомірно зменшила ТОВ «Біоіл Універсал Україна»суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у загальному розмірі 129182,55грн. за жовтень 2008р.

Крім того, згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п/п 7.7.4. п.7.7. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем у законодавчо визначеному порядку були подані до Роздільнянскої МДПІ відповідні податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки сум бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з пп.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що фактично Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області в порушення статті 71 КАС України як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладені угоди між позивачем та підприємствами-постачальниками до теперішнього ніким не оскаржені , «товарність»операцій також підтверджено видатковими накладними, в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; позивачем правомірно визначений податковий кредит за жовтень 2008р.,тобто виконані всі вимоги Закону № 168/97- ВР. Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування в якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а також не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється лише на окремо взятого платника податків і такий факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 4.4.1.п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( в ред. від 01.04.2003 року) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили негайно після її проголошення , та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді: