Ухвала суду № 24298918, 16.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р.Справа № 2-а-7221/10/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Абакумова І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод»до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»звернулось до суду з позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2010 року № 0000482301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9922 грн., та № 0000472301/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69754 грн. 50 коп..

В обґрунтування позову зазначалось, що з 14 по 20 вересня 2010 року посадовими особами Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року, за результатами якої складено акт за № 2525/23/35433681 від 20 вересня 2010 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2010 року № 0000482301/0 та № 0000472301/0, якими у зв'язку з порушенням п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9922 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 46503 грн. та за штрафними санкціями -23251 грн. 50 коп.. Висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року позовні вимоги ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області від 04 жовтня 2010 року № 0000482301/0 та № 0000472301/0.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо виникнення права на відшкодування ПДВ лише при фактичній надмірній сплаті платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником. Крім того, судом не прийнято до уваги, що контрагент позивача -ТОВ ВКФ «Лама»не знаходиться за місцем реєстрації та станом на 03 грудня 2010 року по податкових накладних, виписаних ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»від 20 січня 2010 року № 3 та № 1, не сплатило зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56425 грн. 21 коп. до бюджету. При цьому відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 10 серпня 2010 року затверджено звіт ліквідатора та припинено юридичну особу ТОВ ВФ «Лама». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 14 по 20 вересня 2010 року посадовими особами Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт за № 2525/23/35433681 від 20 вересня 2010 року, яким встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 9922 грн. та заниження суми податку на додану вартість за період з 01 по 31 січня 2010 року на 46503 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000482301/0 від 04 жовтня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9922 грн. та № 0000472301/0 від 04 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46503 грн. за основним платежем та 23251 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за господарськими операціями у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за січень 2010 року позивач, серед іншого, формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ ВФ «Лама».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача з ТОВ ВФ «Лама»підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому у податкового органу відсутні претензії безпосередньо до ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод». У контролюючого органу існують претензії до контрагента позивача, який не виконує вимоги податкового законодавства щодо відображення та сплати податкових зобов'язань.

Спірні господарські операції по придбанню шкір крупної рогатої худоби безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Реальність вказаних операцій, крім податкових накладних, підтверджується також іншими доказами -угодою між позивачем та ТОВ ВФ «Лама», платіжними дорученнями, видатковими накладними, приходними ордерами (а. с. 40 -54).

Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства ТОВ ВФ «Лама»податковим органом не надані.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу начальника Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 21 травня 2012 року.

Головуючий:

Судді: