Ухвала суду № 24297636, 24.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/686/12

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Грищук С.Д.

за участю представників сторін:

представників позивача: Полятичко Наталії Миколаївни, Коротій Олександра Петровича, Бортницького Юрія Вікторовича,

представника відповідача: Кубика Миколи Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Тульчинському районі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" до державної податкової інспекції у Тульчинському районі про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 13 вересня 2011 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що в період з 18.08.2011р. по 22.08.2011р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Тульчинському районі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Тульчинм`ясо" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Вектрас" за період серпень 2010 р. та з ТОВ "Пакра-Україна" за грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт №587/7/23-33125301 від 30.08.2011 року (т. 1 а.с. 14-27).

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №0000202300 від 13.09.2011 р. (т. 1 а.с. 28), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 63227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15807,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою Вих. №536 від 21.09.2011р. (т. 1 а.с. 43-57) на зазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області.

Згідно з рішенням від 11.11.2011р. №23437/10/25-009 (т. 1 а. с. 52-57) про результати розгляду первинної скарги Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області, скарга Позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №0000202300 від 13.09.2011 р. - без змін.

26.01.2012р. ДПА України прийнято рішення №1718/6/10-2115 (т. 1 а. с. 67-70) за результатами розгляду повторної скарги Позивача Вих. №658 від 22.11.2011р. (т. 1 а. с. 58-66), яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №0000202300 від 13.09.2011 р. та рішення ДПА у Вінницькі області від 11.11.2011р. №23437/10/25-009, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальне настання правових наслідків за укладеними між Позивачем та ТОВ "Вектрас", ТОВ "Пакра-Україна" договорами, підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції станом на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Тульчинм`ясо" з ТОВ "Вектрас" було укладено договір купівлі-продажу №27 від 27.07.2010 року поставки товару (т. 1 а.с. 76-77). На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних (т. 1 а. с. 78-83), та копії платіжних доручень (т.1 а. с. 86-99).

Між ТОВ "Пакра-Україна" та позивачем було укладено договорів купівлі-продажу № 05-03/2005 від 05.03.2008 року. На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних (т. 1 а. с. 104-112), та копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 113-118).

Фактичне отримання товарів за вказаними договорами купівлі-продажу та подальше використання цих товарів в господарській діяльності позивача підтверджується також копіями накладних на внутрішнє переміщення товарів та карточками на списання товарів (том 1, а. с. 205-250, том 2, а. с. 1-32).

Вказані докази були досліджені судом першої інстанції, на підставі яких ним зроблено обґрунтований висновок щодо реальності здійснення господарських операцій та правомірності віднесення сум податку до складу податкового кредиту.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, що б засвідчували б факт транспортування товару, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів не приймає до уваги також доводи відповідача щодо порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Так, актом перевірки встановлено, що згідно з базою даних АІС "РПП" ТОВ "Вектрас" визнано банкрутом. У ТОВ "Вектрас" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а отже, згідно ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини, у тому числі укладені з ТОВ "Тульчинм`ясо", мають ознаки нікчемності.

Згідно з податковою звітністю з податку на додану вартість за грудень 2010 року, поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ТОВ "Пакра-Україна" сформувало податковий кредит за рахунок ППФ "Укрпромцентр". Перевальським відділенням Алчевської ОДПІ проведена перевірка ППФ "Укрпромцентр", відповідно до якої встановлено, що в останнього відсутні трудові резерви, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення відповідних видів діяльності. Всі операції купівлі-продажу ППФ "Укрпромцентр" не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача"- ТОВ "Тульчинм`ясо".

Оцінивши наведені висновки відповідача, апеляційний суд зауважує, що порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, при дослідженні факту здійснення господарської операції судом оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано скасував прийняте ДПІ у м. Вінниці податкове повідомлення-рішення №0000202300 від 13 вересня 2011 року, як протиправне.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Тульчинському районі залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 травня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді /підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар