Ухвала суду № 24295190, 11.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року справа №2а/0570/601/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Дровникова К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - за довір. від 10.05.2012 року;

від відповідача - ОСОБА_3 - за довір. від 12.01.2012 року, ОСОБА_4 - за довір. від 06.02.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунальної медичної установи "Міська лікарня № 1" м. Краматорськ Донецької області та Державної фінансової інспекції в Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 30.03.2012 року

у справі № 2а/0570/601/2011

за позовом Комунальної медичної установи "Міська лікарня № 1" м. Краматорськ Донецької області

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063 від 28 листопада 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальна медична установа "Міська лікарня № 1" м. Краматорськ Донецької області (з урахуванням уточнених позовних вимог) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063 від 28 листопада 2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року у справі № 2а/0570/601/2011 (суддя Михайлик А.С.) позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063 від 28 листопада 2011 року в частині зобовязання Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» вжити необхідних заходів щодо відшкодування виявлених порушень шляхом перерахування зі спеціального рахунку в дохід місцевого бюджету коштів в сумі 17,23 тис. грн., зайво витрачених із загального фонду бюджету протягом 2011 року на виплату заробітної плати працівникам лікарні, які надавали платні послуги.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» м. Краматорськ Донецької області суму сплаченого судового збору у розмірі 14 гривень 11 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазнає, що щодо видатків на оплату праці з спеціального бюджету, то з таких коштів здійснювались видатки на оплату праці середньому медичному персоналу - 2 медичним сестрам протягом 2011 року. Згідно наданих бухгалтерських документів здійснено видатків на суму 17,23 тис. грн. саме медичним сестрам. Дані виплати не враховані при документуванні порушення, так як кошти виплачувалися медичним сестрам у відповідності затвердженого кошторису та штатного розпису.

Наголошує на тому, що судом першої інстанції визнано факт невиконання позивачем вимог нормативно-правових актів, але помилково зроблено висновок, що частина порушення складається з витрат на оплату праці медичних сестер і такі видатки можна зарахувати як належне використання коштів спеціального фонду.

Позивачем також подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що згідно з наказом головного лікаря ОСОБА_5 № 63-а від 09.06.2011 року «Про порядок оплати праці та виплати винагороди лікарям за обов'язкові медичні огляди», лікарі, прийняті на ставки загального фонду кошторису, окрім основного прийому хворих у свій основний робочій час, здійснювали й платні медичні огляди, отримуючи заробітну плату, виходячи з вимог наказу № 308/519.

Тобто, вимоги цього нормативно-правового акту стосовно розміру окладу за обслуговування закріпленого за лікарнею населення, виконані були в повному обсязі. На виконання вимог п. 5.8 наказу № 308/519 оплата за надання платних медичних послуг цим медичним працівникам була передбачена у формі премії за рахунок коштів спеціального фонду кошторису наприкінці календарного 2011 року.

Позивач наголошує на тому, що оплата праці в медичних бюджетних установах проводиться за штатно-окладною системою, яка передбачає встановлення кожному працівнику місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає та не залежить від фактичного навантаження - заробітна плата цим працівникам сплачувалась у розмірі, затвердженим кошторисом на 2011 рік (зі змінами на 01.05.2011 р. у зв'язку з реорганізацією) з коштів загального фонду й в жодному разі не пов'язана з платними послугами, бо ця сума все рівно була б сплачена, бо виконання основної функції Позивача - надання медичних послуг населенню, - працівники виконували у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

Комунальна медична установа «Міська лікарня № 1», є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01990826, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 606433, копія якого наявна в матеріалах справи

Відповідно до статуту, затвердженого у новій редакції наказом начальника управління міського житлового та комунального господарства № 112 від 4 серпня 2011 року, позивач є комунальним закладом охорони здоров'я Краматорської міської ради, що надає медичну допомогу населенню по відновленню втраченого здоров'я та проведенню профілактичних заходів по збереженню існуючого (пункт 1.1 Статуту). Лікарня є неприбутковою установою, здійснює господарську діяльність з медичної практики та іншу господарську діяльність на підставі бюджетного фінансування та позабюджетних коштів (пункт 5.1 Статуту).

З 30 вересня 2011 року по 25 жовтня 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, правонаступником якого є Державна фінансова інспекція в Донецькій області, проведено планову документальну ревізію фінансово-господарської діяльності в Комунальній медичній установі «Міська лікарня № 1» м. Краматорська за період з 01 червня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

За наслідками проведення планової ревізії робітниками контрольно-ревізійного управління складений акт № 05.04-17/054 від 1 листопада 2011 року (а.с. 19-75).

Відповідно до вказаного акту позивачем допущені порушення з приводу використання коштів загального фонду в рахунок оплати праці працівникам, що надавали платні послуги у межах робочого часу, а саме, в період з 01 травня 2011 року по 30 вересня 2011 року позивачем порушені пункти 19, 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України, пункт 5.8 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України від № 308/519 від 05 жовтня 2005 року, калькуляцій, затверджених 31 травня 2011 року головним лікарем ОСОБА_5 Зазначене порушення виразилося в покритті за рахунок загального фонду кошторису видатків по оплаті заробітної плати в загальній сумі 62214,36 грн. (КФК 080101), в тому числі по КЕКВ 1111 45645,16 грн., по КЕКВ 1120 16569,20 грн., працівникам, які у межах робочого часу надавали платні послуги, кошти на сплату яких зараховуються до доходів спеціального фонду установи (а.с. 70-71).

28 листопада 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області на підставі акту ревізії складено вимогу № 05-04-10-14/14063 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» (а.с. 76-79).

Підставою для прийняття вимоги стали виявлені відповідачем порушення вимог чинного законодавства, що полягають в покритті за рахунок бюджетних коштів (коштів загального фонду кошторису) витрат на оплату праці з нарахуваннями працівникам, які у межах робочого часу виконували роботи з надання платних послуг, що описані в акті ревізії.

Контрольно-ревізійним управлінням вимагалося від позивача вжити необхідних заходів щодо повного відшкодування виявлених порушень, зокрема, пунктом 1 вимоги, що є предметом даного спору, від позивача вимагалося перерахувати зі спеціального фонду в дохід місцевого бюджету суму, витрачену із загального фонду кошторису протягом 2011 року на виплату заробітної плати працівникам лікарні, які надавали платні послуги, у розмірі 62,21 тис. грн. В іншому випадку, в порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у виплаті заробітної плати працівникам лікарні, які надавали платні послуги за рахунок коштів загального фонду кошторису установи, чим покрити витрати спеціального фонду кошторису лікарні у період з 01 травня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційних скаргах вказується на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус контрольно-ревізійної служби, її функції та правові основи діяльності встановлені Законом України «Про державну контрольно -ревізійну службу в Україні».

Статтею 2 Закону України «Про державну контрольно -ревізійну службу в Україні» встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції, зокрема, проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.

Згідно п. 7 ст. 10 цього Закону Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області є органом державної виконавчої влади, який уповноважений здійснювати державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів і у правовідносинах з державними підприємствами реалізує владні функції.

Засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені Бюджетним кодексом України.

Згідно статті 1 цього Кодексу, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно ст. 5 цього Кодексу Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Статтею 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет складається із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету, всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету, кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

До підгрупи 1 першої групи власних надходжень бюджетної установи відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що власні надходження бюджетних установ першої групи використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю та організацію основної діяльності бюджетних установ.

Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 30 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що кошторис є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до пункту 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Як передбачено пунктом 3 вказаного Порядку установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).

Зігдно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

У п. 19 вказаного Порядку зазначено, що спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Пунктом 20 Порядку № 228 передбачено, що під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. При цьому, видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Відповідно до п. 23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України № 308/519 від 5 жовтня 2005 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за № 1209/11489).

Пунктом 1.5 вказаних Умов визначено, що розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, і відображаються у тарифікаційному списку.

Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством.

Умови оплати праці лікарів, які залучаються для проведення обов'язкових медичних оглядів встановлений пунктом 5.8 цих Умов, частиною 2 якого передбачено, що лікарям, які проводять обов'язкові медичні огляди категорій працівників (громадян) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.96 № 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти", оплата праці здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду закладу охорони здоров'я за фактично відпрацьований час, виходячи з посадових окладів (тарифних ставок), передбачених цими Умовами.

З огляду на вищенаведене, заробітна плата працівників закладів охорони здоров'я здійснюється виходячи із посадового окладу (тарифної ставки) за фактично відпрацьований час, витрачений на виконання основних обов'язків та на надання платних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальна медична установа "Міська лікарня № 1" м. Краматорськ Донецької області є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів нижчого рівня, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету від головного розпорядника коштів міського Відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради.

05 січня 2011 року позивачем складений кошторис на 2011 рік (а.с. 120).

Зазначеним кошторисом передбачено надходження коштів в загальному розмірі 23459500,00 грн., з яких із загального фонду бюджету в сумі 23269100,00 грн., із спеціального фонду бюджету (код бюджетної класифікації 25010100) в сумі 190400,00 грн., у т.ч. плата за послуги, що надаються бюджетними установами в сумі 190400,000 грн. Крім того, передбачені видатки з загального фонду бюджету на виплату заробітної плати в сумі 12372100,00 грн. Зі спеціального фонду кошторису передбачені видатки в сумі 106800,00 грн. на придбання товарів та послуг, в сумі 83600,00 грн. на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Довідкою про зміни річного розпису асигнувань бюджету (кошторису) на 2011 рік передбачено збільшення доходів із спеціального фонду бюджету (код бюджетної класифікації 25010100) на 11961,14 грн. та збільшення видатків зі спеціального фонду бюджету за кодом бюджетної класифікації 1111 заробітна плата в сумі 9822,00 грн., нарахування на заробітну плату в сумі 2139,14 грн. (а.с. 157).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, спеціальний фонд бюджету формувався за рахунок власних надходжень бюджетної установи у вигляді плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з Переліком платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1138 від 17 вересня 1996 року. Перелік платних послуг, що надається установою позивача також затверджений наказом по лікарні № 84 від 14 липня 2011 року (а.с. 161-165).

З коштів спеціального фонду здійснювалися витрати на оплату праці двом працівникам позивача: старшій медичні сестрі ОСОБА_6 та медичній сестрі ОСОБА_7

Наказом головного лікаря Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» м. Краматорська від 09 червня 2011 року № 63-а «Про порядок праці та виплати винагороди лікарям за обов'язкові медичні огляди» дозволено в межах свого робочого часу приймати осіб по обов'язковим медичним оглядам.

Відповідно до пунктом 2 вказаного Наказу передбачено внесення змін до колективного договору стосовно преміювання працівників по спеціальному рахунку, по обов'язковим медичним оглядам.

Пунктом 3 наказу від 09 червня 2011 року № 63-а передбачено здійснення такого преміювання кожні 6 місяців за фактично прийнятих осіб (арк. справи 80).

З матеріалів справи вбачається, що документів, які б підтверджували внесення відповідних змін до колективного договору та здійснення преміювання позивачем не надано.

Як встановлено в ході ревізії, окремі табелі обліку робочого часу при наданні платних послуг позивачем не складалися.

Документів, які б спростовували наведену обставину позивачем не надані.

Відповідно до довідок-вибірок, які були складені відповідачем під час проведення ревізії, покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на проведення платних медичних послуг позивача за період з 01 травня 2011 року по 30 вересня 2011 року, протягом зазначеного періоду установою позивача надані послуги з проведення медичних оглядів (без врахування нарахувань на заробітну плату) в сумі загальній сумі 45645,16 грн.

Окремо в зазначених довідках-вибірках обчислено суму нарахувань на заробітну плату у розмірі 36,3 % зазначеної суми в розмірі 16 569,19 грн. (2022,81 грн. та 14546,39 грн.) (арк. справи 111-119).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та не приймає до уваги посилання позивача про те, що витрати на оплату праці з рахунка коштів спеціального фонду можуть здійснюватися у відповідності до внутрішнього штатного розпису позивача, оскільки порядок формування та витрачання коштів спеціального фонду регламентований нормами чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність викладеного відповідачем в акті ревізії стосовно того, що оплата праці робітників, що надають платні послуги (медичні огляди) у межах робочого часу, має здійснюватися за рахунок спеціального фонду та включатися до видатків на оплату праці працівників бюджетних установ у кошторисі.

Таким чином, отримані позивачем кошти до спеціального фонду внаслідок надання платних послуг в сумі 62214,35 грн. (16569,19+45645,16) мають спрямовуватися позивачем на покриття витрат із загального фонду бюджету на виплату заробітної плати.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до меморіальних ордерів, розрахункових відомостей на заробітну плату, рахунку коштів спеціального фонду, позивачем в період з травня 2011 року по вересень 2011 року здійснені витрати на оплату праці із нарахуваннями в загальній сумі 17226,85 грн. (а.с. 169-183).

Доказів врахування сум виплачених коштів із спеціального фонду бюджету на оплату праці при визначенні розміру зайво витрачених позивачем коштів спеціального фонду бюджету відповідачем не надано.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення визначеного відповідачем розміру зайво витрачених коштів з загального фонду бюджету, що підлягають відшкодуванню з коштів спеціального фонду на 17226,85 грн.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційних скарг висновки суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Комунальної медичної установи "Міська лікарня № 1" м. Краматорськ Донецької області та Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року у справі № 2а/0570/601/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року у справі № 2а/0570/601/2012 за позовом Комунальної медичної установи "Міська лікарня № 1" м. Краматорськ Донецької області до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063 від 28 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.05.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 14.05.2012 року.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська