Ухвала суду № 24294675, 07.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року справа №2а/1270/1511/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1511/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320, винесені Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську. Вирішене питання про судові витрати. (а.с.189, 190-194).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.199-202). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, відсутністю господарських відносин між позивачем та його контрагентом ПП «Мега-Лугкомплект-В», в зв'язку з тим, що відносно директора цього підприємства порушена кримінальна справа за ст.205 ч.2 КК України, документи не складав та не підписував, внаслідок чого, наявні первинні документи позивача не мають юридичної сили, а тому не можуть бути враховані при формуванні податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток. Податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими, законними прийнятті на підставі здійсненої перевірки, відповідно до якої встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України за наявними матеріалами справи, з огляду на те, що жодна із сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про поштове відправлення. Через канцелярію апеляційного суду подані письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» (далі ПАТ «ЛСТК», позивач) є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 19.12.2011 року по 23.12.2011 року на підставі службового посвідчення серії, виданого 20.04.2010 року Ленінською МДПІ у м. Луганську Бойко Є.В., старшим державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганськ, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 19.12.2011 року № 2224 та постанови слідчого СВ ПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Мега-Лугкомплект-В» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.12.2011 року № 1041/23-01242366 (а.с.14-36), у висновках якого зазначено наступні порушення ПАТ «Луганськспецтехкомплект»:

- ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладення нікчемних правочинів по операціям з придбання ПАТ «Луганськспецтехкомплект» робіт від ПП «Мега-Лугкомплект-В» на загальну суму 4222503 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством у періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року занижено податок на додану вартість на суму 703751 грн.;

- п.п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством у періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року занижено податок на прибуток на суму 382850 грн.

19.02.2012 року позивачем було надано на адресу податкового органу заперечення на акт перевірки від 30.12.2011 року № 1041/23-01242366.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 31.01.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000072320, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 451443,75 грн., в тому числі за основним платежем 361155 грн., за штрафними санкціями 90288,75 грн., та № 0000082320, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 478562,50 грн., з яких за основним платежем 382850 грн. та за штрафними санкціями 95712,50 грн. (а.с.10, 11).

В основу порушень податкового законодавства ПАТ «ЛСТК» в частині формування ПДВ та податку на прибуток підприємства покладено, існуючи порушення ПП «Мега-Лугкомплект-В», безпосередньо фіктивність підприємства, підписання первинних документів (податкові накладні та інші, що дають підстави для формування податкової звітності), як такі, що не мають юридичної сили особою, що не мала на це повноваження, не здійснення господарських операцій, відсутність у контрагента позивача у наявності трудових ресурсів, матеріального забезпечення та можливості на здійснення господарської діяльності, діяльність не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що свідчить про нікчемність правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2007 року між Позивачем та ПП «Мега-Лугкомплект-В» укладено договір підряду № ОБ-10-20071130/1, згідно якого ЗАТ «ЛСТК» (замовник) доручає, а ПП «Мега-Лугкомплект-В» (підрядник) приймає на себе виконання робіт з реконструкції будівлі складу прирельсового та його розширення шляхом будівництва при будівлі під розміщення складу-магазину будівельних матеріалів за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 4. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити фактично виконані роботи. Загальна сума договору орієнтовано складає 5000000 грн., в т. ч. ПДВ. Вартість та об'єм доручених підряднику робіт, передбачених п. 1.1 даного договору, зазначається у кошторисах, що підписуються сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору. Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені п. 1.1 договору, в період з листопада 2007 року по травень 2008 року. Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 травня 2008 року

30.05.2008 року між ЗАТ «ЛСТК» та ПП «Мега-Лугкомплект-В» укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду ОБ-10-20071130/1 від 30.11.2007 року, згідно якої п. 1.1 договору викладено в наступній редакції «Замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з реконструкції будівлі складу прирельсового та його розширення шляхом будівництва при будівлі під розміщення складу-магазину будівельних матеріалів за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 4, а також виконання інших будівельних та ремонтних робіт на об'єктах нерухомості, що належать замовнику, в межах узгоджених кошторисів».

Пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: «Підрядчик зобов'язується виконати роботи, передбачені п. 1.1 договору, в період з листопада 2007 року по грудень 2009 року». Пункт 7.5 викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року».

Колегія суддів зазначає, що за матеріалами справи вбачається, що на час укладання договору, його виконання, ПП «Мега-Лугкомплект-В» зареєстроване в ЄДР, як юридична особа, перебувало на обліку як платник податків з 28.03.2007 року в Ленінській міжрайоной ДПІ м. Луганську, був платником податку на додану вартість, звітувало до податкового органу, мало ліцензію на здійснення будівельної діяльності, мало Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, основною діяльністю є будівництво будівель, торгівля будматеріалами та інше (а.с.130-149). Тобто, укладений договір між позивачем та його контрагентом відповідав дійсній меті та господарській операції господарюючих сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, рух активів в процесі здійснення господарських операцій між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В» підтверджується наявними первинними документами, а саме: актами приймання виконаних підрядних робіт складених за Типовою формою, податковими накладними, виписками банку. Розрахунки проведені між господарюючими суб'єктами у повному обсязі, у безготівковій формі.

Крім того, збудована будівля складу-магазину будівельних матеріалів та відремонтовані на підставі укладеного з ПП «Мега-Лугкомплект-В» договору підряду від 30.11.2007 року №ОБ-10-20071130/1 об'єкти нерухомості використовуються ПАТ «ЛСТК» у своєї господарської діяльності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на об'єкт нерухомого майна від 12.12.2008 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Тобто, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи достовірно підтверджується реальне виконання відповідних робіт та настання відповідних правових наслідків, що знайшло своє підтвердження в кінцевому результаті, на що і був спрямований договір, чого не може спростувати сторона відповідача.

За нормами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

До 1 квітня 2011 року порядок справляння податку на прибуток підприємств визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі Закон № 334), який втратив чинність (крім п. 1.20 статті 1, що діє до 01.01.2013 року), згідно з Податковим кодексом України.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону №334, для визначення зобов'язання ПАТ «ЛСТК» з податку на прибуток необхідно керуватися нормами Закону №334.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334 у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом. Такі накази наявні в матеріалах справи (а.с.166-170).

Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Згідно п. 11.1 ст. 11 Закону №334 для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Відповідно до пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В», а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Спірні договори з ПП «Мега-Лугкомплект-В» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Що стосується доводів відповідача стосовно нікчемності договорів між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В», суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх безпідставність.

Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому податковий орган з порушенням наведеної норми послався на статті 203, 215 ЦК України та безпідставно дійшов до висновку про нікчемність виконаних угод, недійсність яких не встановлена законом та не доведена в судовому порядку. Стаття 207 Господарського кодексу України містить норми, відповідно до яких недійсність господарського зобов'язання повинно доводитися в судовому порядку, а нікчемними визнаються не угоди, а умови господарського зобов'язання, які самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, а не держави при визначенні бази оподаткування.

З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди, замість того, щоб зробити перевірку документів за взаємовідносинами позивача з певним контрагентом.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Колегія суддів зазначає, що проведена документальна позапланова виїзна перевірка, здійснена на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, в зв'язку з отриманням постанови слідчого СВ НМ Ленінської МДПІ м.Луганська від 31.08.2011 року, винесену ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, безпосередньо в межах кримінальної справи №02/11/8038. В межах даної справи правомірність проведення перевірки, результати її оформлення сторонами не оспорюється та не є спірними.

В той же час колегія суддів зазначає, що податковий орган прийшовши до переконання за результатами проведеної перевірки проведеної та здійсненої на підставі постанови слідчого в межах розслідуваної кримінальної справи, про допущені порушення в сфері податкового законодавства позивачем, прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При чому висновки податкового органу про допущені порушення в сфері податкового законодавства, що стосується нікчемності правочину, засновані на поясненнях директора та засновника ПП «Мега-Лугокомплект-В», які наданні тим в межах проведення досудового слідства по кримінальній справі. Колегія суддів звертає увагу, що виявлені допущенні порушення Позивачем в сфері податкового законодавства, що стосується дотримання законодавства з податку на прибуток та ПДВ, напряму має відношення до господарської діяльності його контрагента ПП «Мега-Лугкомплекти - В», тобто наявність порушення - дефект правового статусу контрагента позивача, як суб'єкта господарювання прямо впливає на правомірність формування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток підприємства позивача.

Колегія суддів звертає також увагу, що хоча спірні господарські правовідносини, які вважає податковий орган нікчемними, мали місце у перевіряємому податковим органом періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, на які розповсюджувались положення законодавства, зокрема Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в той же час проведена перевірка і прийняті спірні податкові повідомлення рішення від 31.01.2012 року, під час дії Податкового кодексу України.

В межах даної справи, податковий орган самостійно визначаючи суми грошових зобов'язань відповідно до п.п.54.3.2. п.54.3 ст.54 ПК України, внаслідок заниження податку на додану вартість на суму визначеному в податковому повідомлені - рішенні за основним платежем 361155 грн. та на суму заниженого податку на прибуток у розмірі 382850 грн., не врахував за яких умов, за яких обставин проведена перевірка, що є визначальною обставиною та напряму впливає на правомочність самих висновків.

В даному випадку, підстави визначені у Податковому кодексі України для проведення документальної позапланової виїзної перевірки мають значення, впливають та нерозривно взаємопов'язане з самим прийнятим рішенням, як результатом такої перевірки у вигляді податкового - повідомлення рішення. При чому, колегія суддів зазначає, що ПК України, передбачені виключні випадки за яких приймається податкове - повідомлення рішення, тобто умови його прийняття пов'язанні з настанням певних обставин, які визначені законом.

Пунктом 86.9 ст.86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З огляду на правовий зміст положень пункту 86.9 статті 86 ПК України, колегія суддів зазначає, що вимоги цього положення розповсюджується на спірні правовідносини, при чому на думку колегії суддів в даному випадку не має значення відносно якої особи порушена кримінальна справа, чи то відносно безпосередньо посадової особи позивача, чи то відносно посадової особи прямого контрагента - директора ПП «Мега-Лугкомплекти-В», чи то за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), чи то за інші злочини, що мають пряме та безпосереднє відношення на право визначення податкового кредиту з ПДВ або податку на прибуток підприємства.

При чому, колегія суддів звертає увагу, що саме з цими обставинами, податковий орган пов'язує безпідставність правомірності формування ПДВ або податку на прибуток підприємства. Тобто роблячи висновки про нікчемність правочину-господарських відносин між позивачем та його контрагентом, засновані на поясненнях директора та засновника ПП «Мега-Лугокомплект-В», які наданні тим в межах проведення досудового слідства по кримінальній справі. В той же час, як податковим законодавством, прямо встановлено, що такі висновки можуть бути зроблені після набрання законної сили відповідного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце безпідставність прийнятого рішення з огляду на вищезазначене, в тому числі має місце передчасність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, в основу яких, на час їх прийняття покладено недоведеність обставин, що мають значення для справи, та обставин, що мають нерозривний зв'язок з визнанням директора ПП «Мега-Лугкомплект-В» за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, які йому інкримінують винним, що підтверджено винесеним обвинувальним вироком, що набрав законної сили, або винесеним рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючих підстав. Як під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, так і під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції таких судових рішень суду надано не було.

Щодо наявного дефекту на думку відповідача у правовому статусі контрагента позивача та як наслідок можливі порушення податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що усі можливі негативні наслідки можуть створюватись лише для цієї особи, та за умови обоюдного умислу на допущення порушення, можуть мати місце для двох таких сторін. Наявність умислу у позивача, не доведено.

Відповідачем не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допущенні його контрагентом щодо його фіктивності. Висновки відповідача, засновані лише на факті порушення кримінальної справи та поясненнях наданих ОСОБА_3 щодо фіктивності підприємства ПП «Мега-Лугкомплект-В». Не під час здійснення перевірки, не під час розгляду справи в суді відповідачем не надано беззаперечних доказів, як то обвинувального вироку, постанови (як то про звільнення від кримінальної відповідальності, закриття з не реабіліатуючих обставин) якими б були доведені та встановлені відповідні обставини справи, правові наслідки щодо діяльності ПП «Мега-Лугкомплект-В», що нерозривно пов'язується з Позивачем в межах спірних правовідносин. Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи, або надання певних показань, які можуть змінюватися як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи в суді, не є беззаперечним доказом відсутності правових підстав для позивача на право формування податкового кредиту, формування податку на прибуток.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обов'язків податкового органу. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ПАТ «Луганськспецтехкомплект» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320, винесених Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську, підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1511/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар