Рішення № 24292345, 25.05.2012, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 708/295/2012

Провадження № 2/708/91/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2012 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Ганька І. І.,

при секретарях - Багара Н.М., Данилевич Н.І.,

з участю позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

представника відповідачки - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер чоловік позивачки ОСОБА_1 і відповідно батько малолітньої позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6. Після його смерті позивачка знайшла розписки, які були надані відповідачкою померлому, згідно яких остання отримала в якості завдатку кошти в сумі 17000 доларів США і мала продати будинок після отримання всієї суми коштів. Оскільки повний розрахунок мав відбутися з відстрочкою і потрібно було доплатити 5000 доларів США, покійний чоловік зробив внутрішній ремонт будинку, почав перевозити туди побутову техніку, а саме телевізор, пральну машину, пилосос. Доказом того, що проводився ремонт, крім визнання цього факту відповідачкою, є записи, які робив покійний в блокноті з найменуванням виду будівельних матеріалів та їхньої ціни. Всього записів на ремонт будинку зроблено на суму в розмірі 12417,00 грн. Фактично вклавши кошти в ремонт будинку та не оформивши договір, покійний ОСОБА_1 здійснив невід»ємні поліпшення і позивачі мають право на їх компенсацію. З метою повернути придбану за спільні кошти побутову техніку (загальна сума 5996,00 грн.) позивачка попросила відповідачку добровільно повернути її майно, однак та відмовилася. Факт перебування майна у відповідачки підтверджується показами працівника міліції та фотокартками. Крім цього, вказаними діями відповідачки позивачам було завдано моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях позивачів, порушився їх життєвий уклад, фактично кожен день приходили думки, що чужа людина користується їх майном, яке за життя купив померлий і це завдавало додаткового психологічного дискомфорту та болю, а тому оцінюють таку шкоду у сумі 10000,00 грн. Під час розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди, а саме просили стягнути на користь ОСОБА_1 8000,00 грн., а на користь ОСОБА_5 - 2000,00 грн.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, яка одночасно є законним представником своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, уточнений позов підтримали повністю та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги не визнали, подали з цього приводу письмові заперечення, у яких просять у позові відмовити повністю, оскільки у будинку відповідачки з 2004 року ремонт взагалі не проводився, ОСОБА_3 з червня 2011 року проживає в іншому будинку, оскільки у цьому будинку проживає ОСОБА_7 зі своїми малолітніми дітьми, а відтак і не користується ніякою наявною у цьому будинку побутовою технікою, тому підстав для задоволення позову немає.

Свідкок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що працює старшим дільничним інспектором Ужгородського РВ УМВС у Закарпатській області. Після звернення до нього по допомогу ОСОБА_1, він разом з нею поїхав у с. Раково Перечинського району, де з дозволу матері ОСОБА_7 зайшли до будинку АДРЕСА_1. Там вони побачили телевізор та пральну машину, які він сфотографував.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що проживає в АДРЕСА_2. У будинку № 66 по вказаній вулиці до червня минулого року проживала ОСОБА_3, після чого переїхала проживати в інший будинок. В зазначеному будинку почала проживати ОСОБА_7 з малолітніми дітьми та чоловік на ім»я ОСОБА_6. Після вселення вказаних осіб у зазначений будинок в ньому будь-який ремонт не проводився. Останній раз у двох кімнатах зазначеного будинку була проведена побілка 6-7 років назад. Про це їй достовірно відомо, оскільки як на момент проживання у вказаному будинку ОСОБА_3, так і на даний час вона постійно заходить туди у гості.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що вона з ОСОБА_3 проживала по сусідству до червня 2011 року, тобто до моменту коли остання переїхала проживати в інший будинок. З цього часу у вказаному будинку проживає ОСОБА_7 Востаннє у цьому будинку проводився ремонт у 2004 році (у двох кімнатах). З приводу наявності у вказаному будинку побутової техніки, то у такому вона бачила пральну машину та телевізор, однак яких моделей їй не відомо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що проживає по сусідству з ОСОБА_7. До червня 2011 року у вказаному будинку проживала ОСОБА_3 У цьому будинку буває часто, а тому може ствердити, що у 2004-2005 рр. у ньому в двох кімнатах був проведений ремонт. З цього часу там нічого не змінилося. З моменту проживання у зазначеному будинку ОСОБА_7 там з»явилися два нові телевізори та пральна машина.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 10).

Відповідно до довідки Ужгородської районної державної нотаріальної контори від 06 лютого 2012 року за вих. № 85 спадкоємцями за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 є дружина ОСОБА_1 та малолітня донька ОСОБА_5 (а.с. 13).

Також встановлено, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 в якості завдатку за будинок 17000 доларів США, що стверджується письмовими розписками від 09 лютого 2011 року і 10 квітня 2011 року, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2012 року та визнано у судовому засіданні сторонами.

Разом з цим, посилання позивачів на те, що у будинку, який належить відповідачці, ОСОБА_6 зробив внутрішній ремонт, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки наданий доказ - блокнот, у якому зазначено найменування виду будівельних матеріалів та їх ціни, та на який посилаються позивачі, не може слугувати доказом в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України. Крім цього вказані твердження позивачів повністю спростовується показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які у судовому засіданні показали, що у цьому будинку з 2004 року і до теперішнього часу ремонт взагалі не проводився.

Враховуючи те, що позивачами у судовому засіданні у відповідності до ст. 60 ЦПК України не доведено, що ОСОБА_6 у будинку АДРЕСА_1 у с. Раково Перечинського району проводився ремонт, суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити.

Відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів 5996,00 грн. компенсації за незаконно привласнену побутову техніку, то така до задоволення також не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, у будинку АДРЕСА_1 з червня 2011 року проживає ОСОБА_7. Відповідачка ОСОБА_3 з цього часу у зазначеному будинку не проживає (а.с. 63).

Згідно ст. 11 ч. ч. 1, 2 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст. 26 ч. 1 цього Кодексу у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Згідно ст. 30 вказаного Кодексу сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем у справі є ОСОБА_3, однак у будинку АДРЕСА_1, в якому знаходиться побутова техніка, яка є предметом даного спору, проживає ОСОБА_7, яка і повинна бути належним відповідачем у справі.

Оскільки позивачі та представник не заявляли позовних вимог до ОСОБА_7, а судом відповідно до закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч. 1 ст. 33 цього Кодексу залучити до участі в справі особу як співвідповідача чи замінити первісного відповідача належним відповідачем можна лише як результат такого клопотання позивача, тому у цій частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 (неналежного відповідача) слід відмовити, що не позбавляє позивачів права на звернення до суду із самостійним позовом до особи, яка має відповідати за цим позовом.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до наступного.

Згідно ст. 23 ч.1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як роз»яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, враховуючи те, що необхідними умовами настання відповідальності за заподіяння моральної шкоди в їх сукупності є незаконність дій заподіювача шкоди, наявність факту заподіяння шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між незаконними діями та наслідками у вигляді настання шкоди, вина заподіювача шкоди, що у судовому засіданні у відповідності до ст.60 ЦПК України позивачами не доведено, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди також слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 23, 321, 386, 1216, 1218 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-60, 212, 214, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Ганька І. І.