Ухвала суду № 24290654, 10.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 року м. Київ К-32864/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009

у справі № 2а-639/09(2а-19638/08)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат»

до 1.Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

2.Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Краснодонський завод «Автоагрегат»(далі по тексту -позивач, ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі по тексту -відповідач 1, Краснодонська ОДПІ Луганської області), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі по тексту -відповідач 2, ГУ ДКУ в Луганській області) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем 1 було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.07.2008 за №1762\23-00231290.

В акті перевірки зазначено, що на порушення Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника по декларації за березень 2008 року на суму 8732,00 грн. та квітень 2008 року на суму 14773,00 грн. Крім того, за результатами даної перевірки не було підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень 2008 року - у сумі 57935,00 грн., що пов'язано з неотриманням податковим органом відповідей на запити щодо перевірок основних постачальників платника податку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з даним підпунктом, така сума, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Крім того, зазначений Закон не передбачає відповідальності платника податків по зобов'язанням інших платників податків, зокрема підприємств, з якими він не мав договірних правовідносин і не ставить у залежність право на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням безпосередньо продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець товару, в даному випадку - позивач не повинен доводити факт цієї сплати і цей обов'язок, покладений податковим органом на позивача , суперечить вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що визначення суми бюджетного відшкодування позивачем здійснювалась у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова