Ухвала суду № 24290607, 10.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 року м. Київ К-31471/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009

у справі № 2а-3109/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олдіс»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олдіс»(далі по тексту -позивач, ТОВ«Олдіс») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі по тексту -відповідач, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.09.2008 №0001402342/1, №0001132342/1, №0001142342/1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була здійснена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Олдіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2008 № 1737/23-2/31971958.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: 1) пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток у розмірі 74341 грн. за 2007 рік, у т. ч. за 1 квартал 2007 року у розмірі 36040 грн., за 2 квартал 2007 року у розмірі 6799 грн., за 3 квартал 2007 року у розмірі 15827 грн., за 4 квартал 2007 року у розмірі 15675 грн.; 2) підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 59472,79 грн., у т. ч. за лютий 2007 року 10838,71 грн., за березень 2007 року 7993,13 грн., за квітень 2007 року 789,05 грн., за травень 2007 року 4650,40 грн., за липень 2007 року 4987,85 грн., за серпень 2007 року 5333,31 грн., за вересень 2007 року 2340,69 грн., за жовтень 2007 року 9690,67 грн., за листопад 2007 року 2847,01 грн., за грудень 2007 року 1,97 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.07.2008: №0001142342/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 89213 грн., з якої основного платежу - 59473 грн., штрафних (фінансових) санкцій 29740 грн., №0001132342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 106795 грн., з якої основного платежу - 74341 грн., штрафних (фінансових) санкцій 32454 грн.

Позивач здійснив апеляційне оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя, рішенням якої були вони залишені без змін та збільшена загальна сума нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму штрафних санкцій в розмірі 3604 грн. В результаті відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.09.2008: №0001142342/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 89213 грн., з якої основного платежу - 59473 грн., штрафних (фінансових) санкцій 29740 грн., №0001132342/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 106795 грн., з якої основного платежу - 74341 грн., штрафних (фінансових) санкцій 32454 грн., №0001402342/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3604 грн., з якої штрафних (фінансових) санкцій 3604 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до складу валових витрат були віднесені витрати у вигляді винагород по ТМЦ, які вже реалізовані ТОВ «Торгівельний будинок Аматор»і не можуть бути пов'язані з продажем продукції, якої вже не має на балансі підприємства і власником якої воно не є. Внаслідок встановленого порушення відповідач визначив про включення до складу валових витрат суму витрат, непов'язаних з господарською діяльністю позивача, у розмірі 197363,90 грн. за 2007 рік.

Судами попередніх інстанцій було досліджено договір від 26.04.2006 №1258/248/06 з додатковими угодами, укладений між ТОВ «Олдіс»та ТОВ «Торгівельний будинок Аматор», та встановили, що надані ТОВ «Торгівельний будинок Аматор»послуги оформлені належним чином актами приймання-передачі, оплачені у повному обсязі та всі ці факти досліджені та підтверджені податковим органом. Предметом договору є послуги, що надаються ТОВ «Торгівельний будинок Аматор»по розміщенню брендової стійки, розміщенню товару на торцевих полицях та палетах, на касових полицях, розміщенню рекламних матеріалів, в каталозі, введенню нового найменування товару, розміщенню продукції при відкритті нових супермаркетів. За надані послуги після реалізації продукції за домовленістю сторін ТОВ «Олдіс»виплачує на підставі актів прийому-передач ТОВ «Торгівельний будинок Аматор»винагороду.

Крім того, ТОВ «Олдіс»був укладений договір від 09. 01.2007 №25/1 з ТОВ «Футуре-Індастрі 2100»на проведення маркетингових досліджень за темою «Дослідження кон'юнктури ринку торгових марок непродовольчої групи товарів». Згідно комерційного плану маркетингові дослідження проводились з присутності товарів бренду nilever»на базарах та торгових центрах м. Маріуполя. Виконання досліджень та відповідно надання послуг були оформленні актом приймання-передачі виконаних робіт та оплачені позивачем в повному обсязі на суму 120 000 грн. Податковим органом було визначено, що позивачем було включено до складу валових витрат суму витрат не пов'язану з господарською діяльністю за вказаним договором у 1 кварталі 2007 року у розмірі 100000 грн. За наказом позивача результати маркетингових досліджень використовуються для збільшення ринку збуту та обсягів реалізації продукції.

На думку відповідача, відносини позивача з ТОВ «Торгівельний будинок Аматор»та з ТОВ «Футуре-Індастрі 2100»не є господарськими та не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Олдіс», що позбавляє права позивача формувати валові витрати на суму оплачених послуг за укладеними договорами.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з нвступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно частин 1, 5 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. За частиною 1 статті 19 Господарського кодекс України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Судами встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Олдіс»є оптова та роздрібна торгівля продуктами, напоями, тютюновими виробами, товарами широкого асортименту.

Відповідно до частини 1 статті 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Тобто, надання послуг ТОВ «Торгівельний будинок Аматор»по розміщенню товарів ТОВ «Олдіс»для створення їх найбільшої товарної привабливості, здійснення рекламних та інших заходів, маркетингові дослідження ТОВ «Футуре-Індастрі 2100»є допоміжною діяльністю, як частини господарсько-торгівельної діяльності позивача.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІV від 16.07.1999 зі змінами та доповненнями, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 статті 9 вказаного закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Обмеження та чіткого тлумачення вимог щодо зазначення змісту та обсягу господарської операції зазначені норми не містять. Обов'язкове вимірювання наданих послуг цифровими даними як обов'язкова умова для прийняття первинних документів в якості доказів валових витрат законодавством не передбачено.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, з урахуванням того, що відповідно до положень пункту 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного закону передбачено включення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених цим законом.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. В пунктах 5.3 - 5.8 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містяться обмеження стосовно віднесення до складу валових витрат оплаченої вартості послуг по розміщенню та рекламуванню товарів, по маркетинговим дослідженням.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає вимог щодо наявності у платника податків доказів безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, так як пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Таким чином, законодавством обов'язок доказування отриманих та оплачених за договорами послуг з господарською діяльністю на суб'єкта підприємницької діяльності, у даному випадку на позивача, не покладений та обмежень щодо формування валових витрат за послугами наданими, у даному випадку, ТОВ «Торгівельний будинок Аматор»та з ТОВ «Футуре-Індастрі 2100»Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлені.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та неправомірними, тому позов підлягає задоволенню, оскільки позивач діяв відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова