Постанова № 24286421, 03.04.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2345/11

"03" квітня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представників позивача - Лукашокова Р.С. та Клімус Л.Б.;

представника відповідача - Іщука К.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2011 року №0001672305, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій»(надалі по тексту -ТзОВ «ТД «Теркурій»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту -відповідач або Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2011 року №0001672305.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначають, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, встановленими з неправильним застосуванням та з порушенням норм чинного законодавства України, що є грубим порушенням ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»і ч.2 ст.19 Конституції України, а тому не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зокрема зазначили, що не погоджуються із винесеним податковим повідомленням -рішенням Тернопільської ОДПІ від 22 березня 2011 року №0001672305 в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до спірних правовідносин.

Щодо безповоротної фінансової допомоги зазначили, що ТзОВ «ТД «Теркурій»придбало у суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 товар на загальну суму 12858,90 грн., що підтверджується накладною від 1 липня 2008 року №01/07-01. Станом на дату перевірки, вказана накладна підприємством оплачена не була, а тому згідно даних бухгалтерського обліку рахувалася кредиторська заборгованість ТзОВ «ТД «Теркурій» по даному зобов'язанні. З цих підстав інспектори Тернопільської ОДПІ вважали дану заборгованість безповоротною фінансовою допомогою з віднесенням суми заборгованості з урахуванням ПДВ до валового доходу. Проте, відповідно до п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону про прибуток до безповоротної фінансової допомоги відносять суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Тобто, закон для визнання заборгованості безповоротною фінансовою допомогою та включення її суми до валового доходу на підставі п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону про прибуток робить прив'язку в даному випадку саме до однієї умови - закінчення строку позовної давності. Зняття ОСОБА_4 з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності у відповідних державних органах не є підставою для припинення зобов'язань, оскільки глава 50 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік таких підстав.

Також зазначили, що валові витрати позивача підтверджуються договорами, накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та іншими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій з контрагентами, а також висновком судово-економічної експертизи від 21.02.2012 р. №1444.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів викладених в позові, зазначили, що в акті перевірки містяться необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні на адміністративний позов.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема податковий орган зазначив, що за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. позивачем задекларовано валові витрати у сумі 27737 136,00 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період встановлено їх завищення всього в сумі 1 858 534,8 грн., в тому числі за 4 кв. 2009 р. в сумі 1 117982,5 грн., за 1 кв. 2010 р. в сумі 647639,3 грн., за 2 кв. 2010 р. в сумі 92913,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного на час здійснення господарської операції податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін та пояснення свідка судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем та які витребовувалися судом, а також висновок судово-економічної експертизи від 21.02.2012 р. №1444.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової служби проведено виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року.

Результати перевірки відображені в акті від 17 грудня 2010 року №12933/23-522/33768503.

Висновки даного акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2011 року, а саме:

- №0001402305/0 про сплату 91091,95 грн. податку на додану вартість, в тому числі: 72873,56 грн. за основним платежем та 18218,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих з посиланням на пункт 123.1. статті 123 Податкового Кодексу України;

- №0001392305/0 про сплату 584811,25 грн. податку на прибуток, в тому числі: 467849.00 грн. за основним платежем та 116962,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих з посиланням на пункт 123.1. статті 123 Податкового Кодексу України.

Позивачем була розпочата процедура адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарги від 21.03.2011 р. № 4414/10/25-007/116, ДПІА в Тернопільській області скасувала податкове повідомлення-рішення від 11.01.2011 р. №0001402305/0 та податкове повідомлення-рішення від 11.01.2011 р. №0001392305/0 в частині 113864,7 грн. податкового зобов'язання по податку на прибуток, в тому числі: 91091,8 грн. основного платежу та 22772,9 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій і залишила його без змін в іншій частині.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №985 Тернопільська ОДПІ надіслала ТзОВ «ТД «Теркурій»оскаржуване в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 р. №0001672305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 470946,55 грн., в тому числі: 376757,20 грн. основного платежу та 94189,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПА України рішенням від 06.06.2011 р. №10495/6/25-0115 про результати розгляду скарги ТзОВ «ТД «Теркурій», податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 р. №0001672305 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі по тексту -Закон про прибуток).

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення №0001672305 від 22.03.2011 р., суд прийшов до висновку про його протиправність, виходячи з наступного:

Щодо безповоротної фінансової допомоги в сумі 12858,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ТД «Теркурій»придбало у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 товар на загальну суму 12858,90 грн., що підтверджується накладною від 1 липня 2008 року №01/07-01.

Станом на дату перевірки, вказана накладна підприємством оплачена не була, а тому згідно даних бухгалтерського обліку рахувалася кредиторська заборгованість ТзОВ «ТД «Теркурій» по даному зобов'язанні. З цих підстав інспектори Тернопільської ОДПІ вважали дану заборгованість безповоротною фінансовою допомогою з віднесенням суми заборгованості з урахуванням ПДВ до валового доходу.

Проте, суд не може погодитися з таким висновком податкового органу, оскільки, відповідно до п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону про прибуток до безповоротної фінансової допомоги відносять суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Тобто, закон для визнання заборгованості безповоротною фінансовою допомогою та включення її суми до валового доходу на підставі п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону про прибуток робить прив'язку в даному випадку саме до однієї умови - закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли, особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Зняття ОСОБА_4 з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності у відповідних державних органах не є підставою для припинення зобов'язань, оскільки глава 50 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік таких підстав.

Враховуючи те, що станом на дату перевірки інспекторами Тернопільської ОДПІ ТзОВ «ТД «Теркурій» строк позовної давності по зобов'язаннях з ОСОБА_4 не минув, включення такої заборгованості до безповоротної фінансової допомоги з віднесенням її до складу валового доходу не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства. А тому висновок Тернопільської ОДПІ про порушення підприємством п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток є помилковим.

Щодо завищення валових витрат на суму 1 845 675, 9 грн.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат підприємства також віднесено суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону про прибуток, яким встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

При цьому, згідно п. 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 23.03.2003р. (надалі по тексту - Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства), податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону про прибуток, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Пунктом 11.1. ст. 11 Закону про прибуток для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 Закону про прибуток, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Згідно пункту 16.4 статті 16 Закону про прибуток платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІУ). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІУ).

На підставі саме первинних документів: договорів, накладних, рахунків, платіжних доручень, вантажно-митних декларацій, актів виконаних робіт, послуг тощо підприємством формувалися валові витрати та відображалися у відповідних деклараціях з податку на прибуток підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, в поданих Тернопільській ОДПІ деклараціях з податку на прибуток підприємства наростаючим підсумком відображено наступні показники валових витрат (скоригованих валових витрат, рядок 06 Декларації) ТзОВ «ТД «Теркурій» у таких періодах:

- за 3 місяці (1 квартал) 2009 року (основна) - 2 642 842,00 грн., в тому числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) згідно рядку 04.1 Декларації 1 464 819,00 грн.;

- за 6 місяців (півріччя) 2009 року (основна) - 6 833 081,00 грн., в тому числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) згідно рядку 04.1 Декларації - 3 820 680,00 грн.;

- за 9 місяців (3 квартали) 2009 року (основна) - 12 763 266,00 грн., в тому числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) згідно рядку 04.1 Декларації - 6 433 777,00 грн.;

- за 9 місяців (3 квартали) 2009 року (уточнююча) - 262 048,00 грн.;

- за 12 місяців (рік) 2009 року (основна) - 19 419 149, 00 грн., в тому числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) згідно рядку 04.1 Декларації - 11 820 060,00 грн.;

- за 3 місяці (1 квартал) 2010 року (основна) - 5 970 605,00 грн., в тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів згідно рядку 05.2 Декларації - 596 059,00 грн.;

- за 6 місяців (півріччя) 2010 року (основна) - 10 960 829, 00 грн., в тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів згідно рядку 05.2 Декларації - 585 210,00 грн.;

- за 6 місяців (півріччя) 2010 року (уточнююча) - 1 414,00 грн.

Дані обставини не заперечуються відповідачем.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі по тексту - Закон № 2181-ІІІ) (який діяв на час проведення відповідачем податкової перевірки), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

При перевірці бухгалтерією підприємства сум валових витрат за 2008 та 2009 роки позивачем самостійно було виявлено їх заниження у відповідних податкових періодах.

Зокрема, було встановлено, що підприємством у 1 кварталі (за 3 місяці) 2009 року помилково невраховано валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 896 098,00 грн. Дані витрати підприємство понесло в зв'язку з веденням господарської діяльності, що підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому відповідно до п. 1.5. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, а також п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ підприємство наростаючим підсумком включило суму даного виду витрат у декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (річна декларація) в рядку 04.1 та відповідно рядку 06 декларації.

Крім того, у рядку 05.2 самостійно виявлені помилки за результатами попередніх періодів декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010 року ТзОВ «ТД «Теркурій» було відображено невраховані 585 210,00 грн. витрат, понесених підприємством в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) в попередньому обревізованому Тернопільською ОДПІ періоді (2008 рік).

Судом не приймаються до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 - інспектора Тернопільської ОДПІ, яка пояснила, що під час проведення планової документальної перевірки ТОВ "Торговий дім "Теркурій" за період з 1 квітня : 2009 року по 30 червня 2010 року не враховувала дані витрати у сумі 585 210, 00 грн. за 2008 рік та 896 098,00 грн. за 1 квартал 2009 року мотивуючи це тим, що вказаний податковий період уже обревізований, а в попередньому акті перевірки не було зафіксовано про те, що підприємство має залишок невідображених у податкових деклараціях валових витрат за вищевказаний період.

Суд вважає, інспектор Тернопільської ОДПІ не врахував, що п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ дозволяє платнику податків при виявлені самостійно помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, робити відповідні коригування цих показників у майбутніх податкових періодах, навіть якщо ці періоди уже перевірені (обревізовані) податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою адміністрацією в Тернопільській області під час розгляду скарги ТзОВ «Торговий дім «Теркурій»на податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0001392305/0 та № 0001402305/0 від 11 січня 2011 року було встановлено, що відповідачем безпідставно виключено зі складу валових витрат витрати підприємства на придбання продукції у ТзОВ «Корнест»та ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво виробництво»у 2009-2010р.р. на загальну суму 364 367,50 грн., в тому числі за 4 квартали 2009 року - 221 884, 50 грн., за 1 квартал 2010 року - 62 429,30 грн. та за 2 квартали 2010 року - 80 054, 08 грн. Оскільки дані витрати підтверджуються відповідними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, накладними, товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями та свідчать про реальність цих зобов'язань.

В зв'язку з чим рішенням Державної податкової адміністрації в Тернопільській області вих. № 4414/10/25-007/116 від 21.03.2011р. було скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0001402305/0 від 11.01.2011р. про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0001392305/0 від 11.01.2011р. в частині 91 091,80 грн. донарахованого податку на прибуток та в частині 22 772,90 грн. застосованої штрафної санкції.

А тому висновок Тернопільської ОДПІ про завищення підприємством в перевіряємому періоді валових витрат на суму 1 858 535,00 грн. на підставі п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону про прибуток як таких, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, є помилковим, оскільки даного роду витрати підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, а також Аудиторським звітом №06-11 від 26.07.2011р. ТзОВ «Аудиторсько-консультаційна фірма «Орієнтир-Т»про розрахунок витрат на придбання товарів (робіт, послуг) ТзОВ «ТД «Теркурій» за 2008 та 2009 роки в контексті Закону України «Про податок на прибуток підприємств».

Для підтвердження суми валових витрат ТзОВ «Торговий дім «Теркурій»за 2008-2010 р.р. ухвалою суду від 03 жовтня 2011 р. призначена в адміністративній справі судово-економічна експертиза.

Згідно з висновку судово-економічної експертизи від 21.02.2012 р. №1444 дослідженням представлених документів встановлено, що висновки акта перевірки Тернопільської ОДПІ №12933/23-522/33768503 від 17.12.2010 р. про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «ТД «Теркурій»код 33768503 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 31.04.2009 р. по 30.06.2010 р. щодо завищення підприємством задекларованих показників валових витрат за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. всього в сумі 1 858534,80 грн. в тому числі за 4 квартал 2009 р. в сумі 1117982,50 грн., за І квартал 2010 р. в сумі 647639,3 грн., за 2 квартал 2010 р. в сумі 92913,00 грн. документально не підтверджуються. Щодо завищення валових витрат у ІУ кварталі 2009 року по ТзОВ «ТД «Теркурій», то експертним дослідженням встановлено заниження валових витрат за 2009 рік у сумі 9 014100,00 грн. з урахуванням результатів попередніх звітних періодів. Щодо завищення валових витрат у І кварталі 2010 року по ТзОВ «ТД «Теркурій», то згідно проведеного дослідження по підприємству встановлено заниження валових витрат у сумі 8420209,00 грн. За півріччя 2010 року по ТзОВ «ТД «Теркурій» документально підтверджується заниження валових витрат у сумі 8 528845,00 грн.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про прибуток передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що валові витрати позивача підтверджуються договорами, накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та іншими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій з контрагентами, а також висновком судово-економічної експертизи від 21.02.2012 р. №1444.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також суд не погоджується із позицією податкового органу, що за порушення нібито допущенні підприємством до 01.01.2011р. нараховано штрафні санкції уже по новому Податковому кодексі України. Тоді як в силу вимог ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Припис ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, стосується усіх законів, тим самим принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів має загальний характер і є загальним принципом права.

Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, при чому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких рішень вже відповідно до нового закону чи іншого нормативно-правового акту.

За порушення, вчиненні у попередніх періодах та виявлені після дати набрання чинності Податковим кодексом України, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011р. (у разі встановлення завищення суми задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованої суми від'ємного значення ПДВ, а також завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ, яка на час перевірки не відшкодована).

Таким чином, суд прийшов до переконання, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування ТзОВ «ТД «Теркурій» штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0001672305 від 22.03.2011р.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення №0001672305 від 22 березня 2011 року, суд приходить до висновку, що воно прийняте в порушення вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2011 року №0001672305 порушує права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист цих прав шляхом визнання їх протиправними та скасування.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 22 березня 2011 року №0001672305.

3. Повернути з державного бюджету в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій»3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.