Постанова № 24286419, 17.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17 травня 2012 р. справа №2-а- 4820/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників:

позивача - Шарпан О.С.,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ТОВ «Восторг»до ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТОВ «Восторг», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000091800 від 06.04.2012 р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 143.873,00грн. і нарахування штрафних санкцій у сумі 35.968,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення -рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті № 132/18-010/32437180 від 21.03.2012 року, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач вважав, що господарські взаємовідносини з контрагентом - ТОВ «АПО Харківцукорзбут»відбувались за правочином, який відповідає вимогам чинного законодавства, бо укладений між правоздатними і дієздатними суб'єктами господарювання, господарські зобов'язання за спірним правочином виконані в повному обсязі, що спричинило зміни у структурі та складі активів сторін спірного правочину, реальність господарських операцій підтверджується належно складеними первинними документами та фактом проведення ТОВ «Восторг»платежів за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових коштів. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, правом надати заперечення не скористався.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що з 21.03.2012 року по 21.03.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Восторг»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «АПО Харківцукорзбут», за період: з 14.04.2009 р. по 31.05.2009 р., 01.08.2009 р. - 30.11.2009 р., 01.01.2010 р. - 30.04.2010 р. та з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом № 132/18-010/32437180 від 21.03.2012 року.

Згідно з висновками згаданого акту в діяльності платника податків податковим органом виявлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АПО Харківцукорзбут»в межах нікчемного правочину та за господарськими операціями, котрі фактично не відбулись, так як постачальники контрагента позивача не мали ресурсів, необхідних для реального здійснення господарської діяльності, що спричинило заниження ПДВ за період 14.04.2009 р. - 31.05.2009 р., 01.08.2009 р. - 30.11.2009 р., 01.01.2010 р. - 30.04.2010 р., 01.07.2010 р. - 31.08.2010 р. на 143.873,7грн.

06.04.2012 року з посиланням на зданий акт ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000091800 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 143 873, 00 грн. і нарахування штрафних санкцій у розмірі 35 968, 00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 132/18-010/32437180 від 21.03.2012 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Висновок відповідача про наявність порушення зумовлений виключно посиланням на акт перевірки контрагента позивача - ТОВ «АПО Харківцукорзбут», складеного ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яким працівники ДПС визнали нікчемними правочини ТОВ «АПО Харківцукорзбут»і його контрагентів як такі, що не спричиняють реального настання правових наслідків, що укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, що суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок з тих підстав, що ТОВ «АПО Харківцукорзбут»відсутнє за юридичною адресою, первинна бухгалтерська документація підприємства загублена в таксі, встановлено нікчемність угод вищевказаного контрагента позивача з третіми особами.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд не вбачає підстав для визнання цих висновків суб'єкта владних повноважень правомірними та обгрунтованими, так як 01.01.2008 р. між позивачем, ТОВ «Восторг»(в якості покупця) та ТОВ «АПО Харківцукорзбут»(в якості постачальника) було укладено договір поставки №371, предметом якого є поставка цукру (фасованого і у мішках).

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності ТОВ «АПО Харківцукорзбут», до його правового статусу як платника ПДВ, відповідності правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за господарськими операціями з поставки товару суб'єкт владних повноважень ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.

Також суд бере до уваги, що товарність операцій і реальне настання правових наслідків підтверджується витребуваними і приєднаними до справи первинними документами, в тому числі податковими накладними, які відповідно до пп. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме: № 696 від 12.04.2009 р. на суму 8098,99 грн., у т.ч. ПДВ 1349,83 грн., № 641 від 05.05.2009 р. на суму 2190,00 грн., у т.ч. ПДВ 365,00 грн., № 1153 від 27.08.2009 р. на суму 27500,00 грн., у т.ч. ПДВ 4583,33 грн., № 1257 від 23.09.2009 р. на суму 13200,00 грн., у т.ч. ПДВ 2200,00 грн., № 1283 від 29.09.2009 р. на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн., № 1405 від 19.10.2009 р. на суму 28500,00 грн., у т.ч. ПДВ 4750,00 грн., № 1568 від 16.11.2009 р. на суму 67000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11166,67 грн., № 112 від 20.01.2010 р. на суму 81300,00 грн., у т.ч. ПДВ 13550,00 грн., № 179 від 27.01.2010 р. на суму 4600,00 грн., у т.ч. ПДВ 7666,67 грн., № 226 від 01.02.2010 р. на суму 29700,00 грн., у т.ч. ПДВ 4950,00 грн., № 292 від 09.02.2010 р. на суму 27150,00 грн., у т.ч. ПДВ 4525,00 грн., № 595 від 18.03.2010 р. на суму 15800,00 грн., у т.ч. ПДВ 2633,33 грн., № 591 від 18.03.2010 р. на суму 15800,00 грн., у т.ч. ПДВ 2633,33 грн., № 611 від 19.03.2010 р. на суму 15800,00 грн., у т.ч. ПДВ 2633,33 грн., № 652 від 24.03.2010 р. на суму 15600,00 грн., у т.ч. ПДВ 2600,00 грн., № 783 від 08.04.2010 р. на суму 15500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2583,33 грн., № 817 від 12.04.2010 р. на суму 15000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., № 841 від 14.04.2010 р. на суму 21300,00 грн., у т.ч. ПДВ 3550,00 грн., № 865 від 19.04.2010 р. на суму 21900,00 грн, у т.ч. ПДВ 3650,00 грн., № 911 від 22.04.2010 р. на суму 21150,00 грн, у т.ч. ПДВ 3525,00 грн., № 942 від 26.04.2010 р. на суму 35000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн., № 987 від 29.04.2010 р. на суму 18875,00 грн, у т.ч. ПДВ 3145,83 грн., № 1617 від 01.07.2010 р. на суму 15900,00 грн., у т.ч. ПДВ 2650,00 грн., № 1627 від 02.07.2010 р. на суму 7500,00 грн, у т.ч. ПДВ 1250,00 грн., № 1628 від 02.07.2010 р. на суму 15100,00 грн, у т.ч. ПДВ 2516,00 грн., № 1648 від 05.07.2010 р. на суму 38250,00 грн., у т.ч. ПДВ 6375,00 грн., № 1717 від 07.07.2010 р. на суму 46800,00 грн, у т.ч. ПДВ 7800,00 грн., № 1727 від 12.07.2010 р. на суму 25200,00 грн., у т.ч. ПДВ 4200,00 грн., № 1719 від 13.07.2010 р. на суму 19875,00 грн., у т.ч. ПДВ 3312,50 грн., № 1817 від 13.07.2010 р. на суму 39750,00 грн., у т.ч. ПДВ 6625,00 грн., № 1847 від 13.07.2010 р. на суму 39750,00 грн., у т.ч. ПДВ 6625,00 грн., № 1944 від 03.08.2010 р. на суму 30600,00 грн., у т.ч. ПДВ 5100,00 грн., № 1990 від 09.08.2010 р. на суму 30800,00 грн., у т.ч. ПДВ 5133,33 грн., а також видатковими накладними, що підтверджують факт поставки товару, а саме: № 639 від 12.04.2009 р. на суму 8098,99 грн., у т.ч. ПДВ 1349,83 грн., № 641 від 06.05.2009 р. на суму 2190,00 грн., у т.ч. ПДВ 365,00 грн., № 1154 від 28.08.2009 р. на суму 27500,00 грн., у т.ч. ПДВ 4583,33 грн., № 1261 від 23.09.2009 р. на суму 13200,00 грн., у т.ч. ПДВ 2200,00 грн., № 1287 від 29.09.2009 р. на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн., № 1411 від 20.10.2009 р. на суму 28500,00 грн., у т.ч. ПДВ 4750,00 грн., № 1575 від 16.11.2009 р. на суму 67000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11166,67 грн., № 124 від 20.01.2010 р. на суму 81300,00 грн., у т.ч. ПДВ 13550,00 грн., № 192 від 27.01.2010 р. на суму 4600,00 грн., у т.ч. ПДВ 7666,67 грн., № 243 від 01.02.2010 р. на суму 29700,00 грн., у т.ч. ПДВ 4950,00 грн., № 316 від 09.02.2010 р. на суму 27150,00 грн., у т.ч. ПДВ 4525,00 грн., № 644 від 18.03.2010 р. на суму 15800,00 грн., у т.ч. ПДВ 2633,33 грн., № 640 від 18.03.2010 р. на суму 15800,00 грн., у т.ч. ПДВ 2633,33 грн., № 660 від 19.03.2010 р. на суму 15800,00 грн., у т.ч. ПДВ 2633,33 грн., № 701 від 24.03.2010 р. на суму 15600,00 грн., у т.ч. ПДВ 2600,00 грн., № 832 від 08.04.2010 р. на суму 15500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2583,33 грн., № 866 від 12.04.2010 р. на суму 15000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., № 390 від 14.04.2010 р. на суму 21300,00 грн., у т.ч. ПДВ 3550,00 грн., № 914 від 19.04.2010 р. на суму 21900,00 грн., у т.ч. ПДВ 3650,00 грн., № 960 від 22.04.2010 р. на суму 21150,00 грн., у т.ч. ПДВ 3525,00 грн., № 291 від 26.04.2010 р. на суму 35000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн., № 1041 від 29.04.2010 р. на суму 18875,00 грн., у т.ч. ПДВ 3145,83 грн., № 1766 від 01.07.2010 р. на суму 15900,00 грн., у т.ч. ПДВ 2650,00 грн., № 1779 від 02.07.2010 р. на суму 7500,00 грн., у т.ч. ПДВ 1250,00 грн., № 1780 від 02.07.2010 р. на суму 15100,00 грн., у т.ч. ПДВ 2516,00 грн., № 1805 від 05.07.2010 р. на суму 38250,00 грн., у т.ч. ПДВ 6375,00 грн., № 1893 від 02.07.2010 р. на суму 46800,00 грн., у т.ч. ПДВ 7800,00 грн., № 1904 від 12.07.2010 р. на суму 25200,00 грн., у т.ч. ПДВ 4200,00 грн., № 1739 від 13.07.2010 р. на суму 19875,00 грн., у т.ч. ПДВ 3312,50 грн., № 2002 від 20.07.2010 р. на суму 39750,00 грн., у т.ч. ПДВ 6625,00 грн., № 2033 від 23.07.2010 р. на суму 39750,00 грн., у т.ч. ПДВ 6625,00 грн., № 2145 від 04.08.2010 р. на суму 30600,00 грн., у т.ч. ПДВ 5100,00 грн., № 2188 від 10.08.2010 р. на суму 30800,00 грн., у т.ч. ПДВ 5133,33 грн.

Оглянувши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. За таких обставин, з огляду на приписи ст.70 КАС України перелічені первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності господарських операцій.

Також позивачем надані копії прибуткових накладних за спірним правочином, доказ використання товару у власній господарській діяльності (довідка про продаж), журнал-ордер і відомість по рахунку 631 і 3711 по контрагенту ТОВ «АПО Харківцукорзбут»за спірний період, а також товарно-транспортні накладні. При цьому, суд відмічає, що доводи позивача про відсутність частини товарно-транспортних накладних з причин здійснення ТОВ "АПО "Харківцукорзбут" доставки товару кільцевим способом, тобто декільком покупцям, з наданням товарно-транспортної накладної покупцю, якому товар доставляється останнім, заслуговують на увагу та не спростовані суб"єктом владних повноважень - ДПІ. Також позивачем надані звіти до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, серед іншого щодо обсягів поставленого позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «АПО Харківцукрозбут»цукру і обсягів подальшої реалізації цукру позивачем.

Крім того, вирішуючи спір суд бере до уваги, що витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів (і ПДВ у їх складі) за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) в матеріалах справи немає. Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах. Як свідчить акт перевірки №132/18-010/32437180 від 21.03.2012 р., ніяких зауважень до розрахункових документів за спірним правочином суб'єкт владних повноважень не висував, так само як і не висував вказаних зауважень в ході судового розгляду.

Щодо судження відповідача про порушення ТОВ «Восторг»пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", то відповідно до зазначеної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах наявні обидві визначені законом події, за настання яких платник набуває право збільшити податковий кредит з ПДВ: і списання коштів з банківського рахунку, і отримання податкової накладної.

Приписи підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»містять застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов'язують виникнення права на податковий кредит з наявністю оформленої належним чином податкової накладної.

З огляду на вказане суд зауважує, що приєднані до справи копії податкових накладних не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Списання коштів з банківського рахунку позивача дає підстави для висновку про понесення платником податків витрат у спірних правовідносинах, в тому числі з оплати ПДВ на користь постачальника товару, а відсутність доказів повернення цих коштів до позивача або наявності у позивача в спірних правовідносинах будь-якого іншого матеріального інтересу, окрім отримання товарів у власність, засвідчує відсутність наміру безпідставного одержання податкової вигоди. Отже, господарські операції позивача з ТОВ «АПО Харківцукорзбут»спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Тому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем порушень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок податкового органу про відсутність реальності господарських операцій за оспорюваним правочином підлягає відхиленню, бо, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, зазначений довід ґрунтується виключно на даних акту перевірки контрагенту позивача - ТОВ «АПО Харківцукорзбут», а саме на: відсутності контрагента позивача за юридичною адресою, встановленні нікчемності угод вищевказаного контрагента позивача з третіми особами, втрати контрагентом своєї первинної бухгалтерської документації. При цьому, порушень податкового законодавства безпосередньо позивачем актом перевірки не встановлено.

З такими висновками відповідача суд не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Суд зауважує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про ПДВ" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. Згідно приписів ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. З огляду на зазначене, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Також суд зауважує, що за змістом ст. 3 Закону України «Про ПДВ»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів, а тому висновок про відсутність об'єкту оподаткування може мати місце лише у випадку надання достовірних доказів щодо відсутності операцій з поставки товарів, які Законом України «Про ПДВ»визначені в якості об'єкту оподаткування. Натомість, відповідачем будь-яких доказів щодо цього не надано.

Крім того, положення Закону України «Про ПДВ»не ставлять в пряму залежність право на податковий кредит покупця від дійсності угод контрагента платника податку з третіми особами, від забезпечення контрагентом схоронності його первинної документації. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства.

Стосовно висновків відповідача про відсутність реальності господарських операцій через відсутність контрагента позивача за юридичною адресою суд зазначає, що відсутність ТОВ «АПО Харківцукорзбут»за його юридичною адресою встановлено податковими органами пізніше, ніж мали місце взаємовідносини з поставки товару між позивачем і постачальником. Також суд зауважує, що доводи відповідача про встановлення порушення позивачем норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі втрати ТОВ «АПО Харківцукорзбут»своєї первинної бухгалтерської документації і визнання податковими органами нікчемними правочинів ТОВ «АПО Харківцукорзбут»і його контрагентів є необґрунтованими, оскільки податковим органом взагалі не доведено, яким чином це стосується ТОВ «Восторг», адже з акту перевірки та інших матеріалів справи, пояснень представника відповідача не вбачається, яка саме документація загублена, за який період, і як це стосується позивача, як вказані правочини ТОВ «АПО Харківцукорзбут»і його контрагентів пов'язані з позивачем.

За таких обставин суд зазначає, що сам лише факт незнаходження за місцезнаходженням контрагента позивача, встановлення нікчемності угод вищевказаного контрагента позивача з третіми особами, незабезпечення ним схоронності первинної документації не є безумовними свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод, як не є свідченням відсутності об'єкту оподаткування та відсутності права на податковий кредит за взаємовідносинами з таким контрагентом.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно нараховано податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ «АПО Харківцукорзбут».

З приводу викладеного в акті перевірки № 132/18-010/32437180 від 21.03.2012 р. судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

В силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі за текстом -Порядок №984), до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку №984, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що в акті перевірки № 132/18-010/32437180 від 21.03.2012 р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаним вище правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає на відсутності підстав для висновку про наявність у ТОВ "Восторг" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ "Восторг" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»за взаємовідносинами з ТОВ «АПО Харківцукорзбут»і не довів правомірності та обґрунтованості прийнятого ним рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Восторг" поданий позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов ТОВ «Восторг»до ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000091800 від 06.04.2012р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 143.873,00грн. і нарахування штрафних санкцій у сумі 35.968,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" (місцезнаходження - 61002, м.Харків, вул.Сумська, буд.88; ідентифікаційний код - 32437180) витрати з оплати судового збору (державного мита) в сумі 1798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн. 41 коп.

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22.05.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.