Постанова № 24286257, 11.05.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1245/12

"11" травня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача -Ковбуза П.В.;

представника відповідача - Рацина Р.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011832306, №0011862306 та №001182306 від 6 липня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство»(далі по тексту -ДП «Тернопільське лісове господарство»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту -відповідач або Тернопільська ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011832306, №0011862306 та №001182306 від 6 липня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується із актами перевірки Тернопільської ОДПІ від 15 червня 2011 року №4331/23-06/00993024, від 1 вересня 2011 року №6108/23-06/00993024 та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0011832306, №0011862306 та №001182306 від 6 липня 2011 року в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України відповідно до спірних правовідносин.

Позивач вказує, що ДП «Тернопільське лісове господарство»в декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року до операції, що оподатковуються за нульовою ставкою віднесено 73754,87 грн. вартості експортованих лісоматеріалів (ВМД (ЕК 10) №508040002/2010/006123), оскільки товар (лісоматеріали) перетнув митний кордон України в грудні 2010 року (16.12.2010р.), що підтверджується відміткою Херсонської митниці.

Зокрема зазначив, що оскільки спірні правовідносини мали місце в 2010 році, до них слід застосовувати законодавство, яке діяло на той час, а саме п.п. 6.2 ст.6 Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР згідно якого, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування, а відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень керувався нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., що не відповідає дійсним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові, зазначив, що в акті перевірки містяться необгрунтовані дані, без з'ясування всіх обставин справи.

З врахуванням викладеного, представник позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011832306, №0011862306 та №001182306 від 6 липня 2011 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні на адміністративний позов.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги пункту 15 розділу ХХ Перехідних положень, п.199.1, п.199.3 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2011 року на 2402,00 грн., за лютий 2011 року на 1549,00 грн. та занижено суми податку які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2011 року на 4021,00 грн. та за лютий 2011 року на 7034,00 грн.

Зокрема податковий орган зазначив, що позивачем в декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року до операції, що оподатковуються за нульовою ставкою безпідставно віднесено 73754,87 грн. вартості експортованих лісоматеріалів (вантажно-митна декларація від 16 грудня 2010 року №6123), оскільки товар (лісоматеріали) перетнув митний кордон України в січні 2011 року, що підтверджується даними митне: служби (АІС Митниця). Відповідно до Податкового Кодексу з 1 січня 2011 року операції з експорту звільнені від оподаткування, внаслідок чого перевіркою зроблено висновок, що платником невірно зроблено розподіл податкового кредиту з податку на додану вартість між операціями які частково використовуються в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, пояснень свідка, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової служби проведено планову виїзну та позапланову невиїзну перевірки державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»з питань достовірності задекларованого бюджетного відшкодування «до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»за лютий 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоді з 1 по 31 січня 2011 року.

Результати перевірки відображені в актах від 15 червня 2011 року №4331/23-06/00993024 та від 1 вересня 2011 №6108/23-06/00993024.

Висновки даних актів перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 06 липня 2011 року, а саме:

- №0011862306/0, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 2402,00 грн., за лютий 2011 року на 1549,00 грн. та застосовано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0011842306, яким зменшено на 2402,00 грн. суму податку на додану вартість, заявлену платником до відшкодування з бюджету за лютий 2011 року та застосовано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0011832306, про сплату 11056,00 грн. податку на додану вартість, в тому числі: 11055,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що 19 липня 2011 року вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА у Тернопільській області. ДПА у Тернопільській області своїм рішенням від 13.03.2011р. №14130/10/25-007/356 про результати розгляду скарги залишила без змін оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеними перевірками встановлено порушення позивачем вимог пункту 15 розділу ХХ Перехідних положень, п.199.1, п.199.3 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2011 року на 2402,00 грн., за лютий 2011 року на 1549,00 грн. та занижено суми податку які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2011 року на 4021,00 грн. та за лютий 2011 року на 7034,00 грн.

Суд не може погодитися з такими висновками податкового органу.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, суд прийшов до висновку про їх протиправність, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що в період з 01.11.2010 р. по 31.01.2011р. ДП «Тернопільське лісове господарство»на виконання умов контракту №30-2010-Б від 21.07.2010 р., було відвантажено на експорт 544,52 м.куб. деревини для технологічних потреб на загальну суму 155 984,59 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями (надалі по тексту - ВМД (ЕК 10)) №508040002/2010/006123, №508040002/2011/000046, №508040002/2011/000100, №508040002/2011/000557, №508040002/2011/001208, №508040002/2011/001388.

Відповідно до умов договору про надання послуг по декларуванню товарів, що переміщуються через митний кордон України Б/Н від 02.08.2010 року, експедитором та декларантом ДП - «Тернопільське лісове господарство»виступає ПП «Вуд-Транс».

Оформлення вантажних митних декларацій на деревину для технологічних потреб (надалі по тексту - товар), проводиться згідно чинного законодавства: постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 №307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації».

З метою запобігання простою водного транспорту в Херсонських портах декларантом оформлюється періодична митна декларація (надалі по тексту - ПМД), порядок та умови подання якої затверджено постановами Кабінету міністрів України від 25.12.2002 №1985, від 21.03.2011 р. №281 Для отримання дозволу на подання ПМД, підприємством подається заява встановленої форми, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.08.2005 №735, зареєстрованою в Мін'юсті 26.08.2005 за №934/11214. У розділі 3 заяви наводиться таке зобов'язання:

«Зобов'язуюся не пізніше 15 числа місяця, що настає за кожним календарним місяцем дії ПМД, подавати митному органу ВМД, заповнену відповідно до заявленого в ПМД митного режиму, та передбачені законодавством документи, потрібні для здійснення митного контролю й митного оформлення зазначених вище товарів, і сплачувати митні платежі, установлені законодавством України. Зі змістом статей 330, 340, 355 Митного кодексу України ознайомлений».

Судом встановлено, що товар залишає митну територію України за періодичною митною декларацією, а повне переоформлення ПМД в режим звичайного експорту проводиться згідно вище зазначеного зобов'язання, але не пізніше 15 числа місяця, що настає за кожним календарним місяцем дії ПМД.

В графі 40 ВМД «Загальна декларація/Попередній документ», оформленої в режимі «ЕК 10», за кодом «1301»зазначається номер та дата «ЕК 10 ПМД», за якою товар залишив митну територію України.

Остаточне підтвердження експорту відбувається згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 №243 та спільного наказу Державної митної служби України та Державної Податкової Адміністрації України від 21.03.2002 №163/121.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа №309 від 02.08.2011р., ПП «Вуд-Транс», вказало, що ВМД (ЕК 10) №508040002/2010/006123 була подана до Херсонської митниці без затримання, згідно п. 9 Постанови Кабінет Міністрів від 21 березня 2011 року № 281 «Деякі питання митного оформлення товарів» із змінами і доповненнями, та в подальшому відправлена ДП «Тернопільське лісове господарство», що підтверджується квитанцією Укрпошти від 24.01.2011 р.

В той же час, оригінал ВМД (ЕК 10) №508040002/2010/006123 ДП «Тернопільське лісове господарство»отримало лише 27.01.2011 року, про що свідчить запис у книзі реєстрації вхідної кореспонденції під № 27/1 від 27.01.2011р.

Також, як вбачається з листа №331 від 09.09.2011р., ПП «Вуд-Транс», вказало, що оформлення ВМД в режимі «ЕК 10»для ДП «Тернопільське лісове господарство»було здійснено згідно чинного законодавства».

Судом встановлено, що дана ВМД перетнула митну територію України 14.12.2010 року, про що, свідчить відмітка Херсонської митниці.

Таким чином, судом встановлено, що підприємство не мало змоги віднести дану ВМД до податкових зобов'язань у грудні місяці 2010 року, а віднесли до податкових зобов'язань у січні як операції, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Виходячи з вищезазначеного, державним підприємством «Тернопільське лісове господарство»в декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року до операції, що оподатковуються за нульовою ставкою віднесено 73754,87 грн. вартості експортованих лісоматеріалів (ВМД (ЕК 10) №508040002/2010/006123), оскільки товар (лісоматеріали) перетнув митний кордон України в грудні 2010 року (16.12.2010р.), що підтверджується відміткою Херсонської митниці.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскільки спірні правовідносини мали місце в 2010 році, до них слід застосовувати законодавство, яке діяло на той час, а саме, Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 6.2 ст. 6 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. При цьому товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Листом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 11.02.2008р. №11/1-19/1458-ЕП, №2429/7/16-1117 надано роз'яснення щодо підтвердження фактичного вивезення експортованих товарів. З метою підтвердження факту вивезення товарів за межі митної території України платник ПДВ, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів. На ньому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчинюється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою цього митного органу.

Підтвердження факту вивезення експортованих товарів за межі митної території України здійснюється відповідно до Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого спільним наказом Держмитслужби та ДПА України від 21.03.2002 №163/121.

Також, суд не може погодитися із тим, що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень керувався нормами Податкового кодексу України, оскільки він набрав чинності з 01.01.2011р.

З вищенаведених мотивів, суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 -податкового ревізора-інспектора, яка проводила перевірку в позивача.

Відповідно до п. 4.1 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку п.56.21 ПК України вказує, що за умови, коли норми одного і того ж нормативного акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняття рішень на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 15 розділу ХХ Перехідних положень, п.199.1, п.199.3 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2011 року на 2402,00 грн., за лютий 2011 року на 1549,00 грн. та занижено суми податку які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2011 року на 4021,00 грн. та за лютий 2011 року на 7034,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюванні податкові повідомлення-рішення №0011832306, №0011862306 та №001182306 від 6 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість»не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Крім того, приходячи до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкові повідомлення-рішення, то суд вважає, що можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0011832306, №0011862306 та №001182306 від 6 липня 2011 року.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0011832306, №0011862306 та №001182306 від 6 липня 2011 року.

Повернути з державного бюджету на користь державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»107 грн. 30 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 травня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.