Постанова № 24286229, 19.04.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1401/12

"19" квітня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача -Юзьвака І.Я.;

представника відповідача - Задорожного І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000122306 та №0000132306 від 12 березня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон»(надалі по тексту -ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту -відповідач або Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000122306 та №0000132306 від 12 березня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, встановленими з неправильним застосуванням та з порушенням норм чинного законодавства України, що є грубим порушенням ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»і ч.2 ст.19 Конституції України, а тому не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач не погоджуються із винесеними податковими повідомленнями -рішеннями Тернопільської ОДПІ №0000122306 та №0000132306 від 12 березня 2012 року, в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України відповідно до спірних правовідносин.

Позивач також наголошує на тому, що податковим органом при проведенні перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень, не взято до уваги, що договір фактично і повністю виконаний сторонами. Зокрема, позивач зазначає, що в червні 2011 р. між ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» та ТзОВ «Латифа»укладено договір підряду №БО-17/06. Підприємством проведено оплату на виконання умов Договору в сумі 42000,07 грн., в тому числі 7000,01 грн. ПДВ.

Крім того, позивач зазначив, що фактично ТзОВ «Латифа»до виконання робіт могло залучити інших осіб, які не перебували з товариством у трудових відносинах та техніку, яка йому не належить. Позивача цікавив лише кінцевий результат виконання робіт, а не наявність працівників у підрядника.

Виконання зобов'язань по Договору №БО-17/06 підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 29.07.2011 року та платіжними дорученнями №1609 від 14.07.2011 року, №2014 від 05.08.2011 року, №3182 від 01.11.2011 року та №3332 від 07.11.2011 року. Акт приймання виконаних будівельних робіт містить всі необхідні реквізити та повністю відповідає чинному законодавству. Відсутність в акті прізвищ осіб та дати підписання з боку представників підрядника та замовника не є обов'язковими реквізитами первинних документів, які передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтером та фінансову звітність в Україні».

Акт перевірки №1456/23-623/22607719 від 17.02.2012 року ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо нікчемності укладеного договору та акта приймання виконання будівельних робіт, його позиція про те, що ці правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, не підтверджується належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх недійсними. Вина посадових осіб позивача, у вигляді умислу спрямованого на заволодіння державним майном не доведеними жодними доказами.

Також зазначив, що в нашому випадку позивач отримав послуги (виконані роботи) надані ТзОВ «Латифа»29.07.2011 року відповідно до Акта №1 приймання виконаних будівельних робіт на суму 42000,07 грн. Це підтверджено податковими накладними №29 від 14.07.2011 р. та №28 від 29.07.2011 р. Тому позивач правомірно включив до декларації за серпень 2011 року суму 7000,01 грн.

Таким чином, грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 8050,00 грн. сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість 7000,00 грн., зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях нараховані працівниками податкової інспекції безпідставно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові, додатково пояснив, що в акті перевірки містяться необґрунтовані дані, без з'ясування всіх обставин справи, а фактичне виконання договору із вищезазначеним суб'єктом господарської діяльності підтверджується, складеними належним чином, документами первинного бухгалтерського обліку, а тому вважає, що зазначені в акті перевірки висновки є надуманими та ґрунтуються виключно на домислах перевіряючих.

З врахуванням викладеного, представник позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000122306 та №0000132306 від 12 березня 2012 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, податковим органом була проведена документальна виїзна перевірка ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з ТзОВ «Латифа»за період з 01.12.2009 року по 31.12.2011 року. Проведеною перевіркою було встановлено, що внаслідок недодержання членами органів управління, посадовими особами ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»частини 1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ст.532, ст.628, ст.629, ст.638, ст.662, ч.1 ст.655, ст.656, ст.689 ЦК України, ст.55 ГК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійснених з ТзОВ «Латифа»позивачем допущено порушення вимог п.44.1. ст.44, п.п. 138.10.2, п. 138.10, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139, п.п. 14.1.27. п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, в результаті чого завищено податок на прибуток за 3 кв.2011р. на суму 8050,00 грн. та вимог п. 198.3 , п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011р. в сумі 7000,00 грн. За наслідками розгляду матеріалів перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 12.03.2012 р. № 0000132306, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7000,00 грн. та №0000122306, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8050,00 грн.

Зокрема зазначив, що на адресу Тернопільської ОДПІ надійшла постанова старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 11.01.2012 року про призначення документальної перевірки ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»з питань взаємовідносин з ТзОВ «Латифа». З вказаної постанови слідує, що ТзОВ «Латифа»зареєстроване групою осіб на підставну особу з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з умисним ухиленням від сплати податків. Даний факт встановлений органами податкової міліції ДПА в Луганській області і є предметом розслідування в кримінальній справі №4111/8074 від 19.09.2011 р. на адресу Тернопільської ОДПІ надійшов лист № 1072/7/2320 від 16.09.2011 р. від 16.09.2011 р. з Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, де повідомлено, що провести документальну перевірку ТзОВ «Латифа»у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою.

З врахуванням вищевикладеного, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем та які витребовувалися з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ на підставі наказу від 06.02.2012 року № 520 та постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Луганській області від 11.01.2012 року, згідно направлення на перевірку від 06.02.2012 року №003134, Тернопільською ОДПІ проведено документальну виїзну перевірку ПАТ «Тернопільський радіозавод «ОРІОН» з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з ТзОВ «Латифа»за період з 01.12.2009 року по 31.12.2011 року.

Результати перевірки відображені в акті від 17.02.2012 року № 1456/23-623/22607719.

Висновки даного акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 р. № 0000132306, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7000,00 грн. та №0000122306, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8050,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено, що внаслідок недодержання членами органів управління, посадовими особами ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» частини 1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ст.532, ст.628, ст.629, ст.638, ст.662, ч.1 ст.655, ст.656, ст.689 ЦК України, ст.55 ГК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійснених з ТзОВ «Латифа»позивачем допущено порушення вимог п.44.1. ст.44, п.п. 138.10.2, п. 138.10, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139, п.п. 14.1.27. п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, в результаті чого завищено податок на прибуток за 3 кв.2011р. на суму 8050,00 грн. та вимог п. 198.3 , п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011р. в сумі 7000,00 грн.

Податковий орган за наслідками проведеної перевірки прийшов до висновку, що правочин між позивачем та ТзОВ «Латифа»не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд не може погодитися з такими висновками податкового органу.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення №0000122306 та №0000132306 від 12 березня 2012 року, суд прийшов до висновку про їх протиправність, виходячи з наступного:

Щодо реальності здійснення господарської операції між ПАТ «Тернопільський радіозавод «ОРІОН»та ТзОВ «Латифа».

Судом встановлено, що червні 2011 р. між ПАТ «Тернопільський радіозавод «ОРІОН»та ТзОВ «Латифа»укладено договір №БО-17/06, як вбачається з його змісту, даний договір є договором підряду. Згідно п.1. Договору Підрядник, згідно завдання приймає на себе зобов'язання на свій ризик в терміни, вказані нижче, на умовах і в порядку, передбаченому Договором виконати наступні роботи з прочищення каналізації на території Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

З'ясовуючи реальність здійснення господарської операції, визначеної у вищенаведеному договорі, суд встановлює обґрунтованість вигоди, яку бажає отримати позивач, а також можливість здійснення таких господарських операцій двома сторонами правочину.

Судом встановлено, що позивач отримав послуги (виконані роботи) надані ТзОВ «Латифа»29.07.2011 року відповідно до Акта №1 приймання виконаних будівельних робіт на суму 42000,07 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: податковими накладними №29 від 14.07.2011 р. та №28 від 29.07.2011 р.

Виконання зобов'язань по Договору №БО-17/06 підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 29.07.2011 року та платіжними дорученнями №1609 від 14.07.2011 року, №2014 від 05.08.2011 року, №3182 від 01.11.2011 року та №3332 від 07.11.2011 року.

Суд не погоджується із висновками податкового органу про неможливість реального надання ТзОВ «Латифа»послуг визначених в договорі, у зв'язку з тим, що відповідно до автоматизованої інформаційної системи реєстру платників податків (АІС РПП) встановлено, що основні засоби для виконання статутної діяльності - відсутні, чисельність працюючих 1чол. (керівник та головний бухгалтер в одній особі), оскільки, суд вважає за необхідне зазначити, що фактично ТзОВ «Латифа»до виконання робіт могло залучити інших осіб, які не перебували з товариством у трудових відносинах та техніку, яка йому не належить. Позивача цікавив лише кінцевий результат виконання робіт, а не наявність працівників у підрядника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ), господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІУ).

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що документи, якими оформлено взаємовідносини, а саме документи, які мають назву «акт приймання виконаних будівельних робіт»не відповідають вимогам, встановлених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пункту 2.4 розділу 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та складені з порушенням юридичної форми визначеної законодавством України та не відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої операції обліковуються щодо їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, складені не уповноваженими посадовими особами та з зазначенням місця складання документа, змісту та обсягу господарської операції та інших даних, що могли дати змогу документально підтвердити виконання робіт ТзОВ «Латифа», оскільки, як вбачається з матеріалів справи, акт приймання виконаних будівельних робіт містить всі необхідні реквізити та повністю відповідає чинному законодавству. Відсутність в акті прізвищ осіб та дати підписання з боку представників підрядника та замовника не є обов'язковими реквізитами первинних документів, які передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтером та фінансову звітність в Україні».

З врахуванням викладеного, суд вважає, що реальність здійснення господарських операцій підтверджуються договором, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними та іншими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що твердження відповідача про те, що Договір №БО-17/06 не був спрямований сторонами на реальне настання наслідків, обумовлених ними, не відповідає дійсності та суперечить фактичним обставинам справи.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що вищезгаданий правочин є нікчемним, недійсним та таким, що суперечать актам цивільного законодавства та порушують публічний порядок, виходячи з наступного:

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності договору позивача.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засідання і порушення публічного порядку через намагання заволодіння дохідною частиною бюджету.

Так, ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію договору, тобто - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчать обставини справи, вищезгаданий договір судом недійсним не визнавався.

Згідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака: специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем, при проведенні перевірки не встановлено доказів незаконного заволодіння дохідною частиною бюджету, як майном держави внаслідок укладання та виконання Позивачем та його контрагентом умов згаданого вище договору.

Аналогічна позиція відображена у п.18 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.09р. №9.

Суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що внаслідок недодержання членами органів управління, посадовими особами ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» частини 1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ст.532, ст.628, ст.629, ст.638, ст.662, ч.1 ст.655, ст.656, ст.689 ЦК України, ст.55 ГК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійснених з ТзОВ «Латифа»позивачем допущено порушення вимог п.44.1. ст.44, п.п. 138.10.2, п. 138.10, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139, п.п. 14.1.27. п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, в результаті чого завищено податок на прибуток за 3 кв.2011р. на суму 8050,00 грн. та вимог п. 198.3 , п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011р. в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.03.2012 р. № 0000132306, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7000,00 грн. та №0000122306, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8050,00 грн, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

З врахуванням вищенаведеного суд вважає, що оспорювані податкові повідомлення рішення порушують права позивача, а тому суд приходить до переконання про їх захист шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000122306 та №0000132306 від 12 березня 2012 року.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000122306 та №0000132306 від 12 березня 2012 року.

Повернути з державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон»150 грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.