Постанова № 24285881, 23.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 року 2а-394/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання Пономаренко А.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність №03-01/12-2 від 03.01.2012 р.),

представників відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №87/9/10-036 від 07.03.2012 р.) ОСОБА_3.(довіреність №152/9/10-036 від 16.03.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Автомагістраль"

до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про визнання протиправними наказу та дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

приватним підприємством «Автомагістраль» заявлено позов до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування наказу №754 від 15.12.2011р. про проведення перевірки позивача, податкового повідомлення-рішення №0000012300 від 13.01.2012 р., визнання протиправною дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки ПП «Автомагістраль»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Магістраль-Будсервіс», що була оформлена відповідним актом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність дій податкового органу та винесеного за наслідками таких дій податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що рішення прийнято з порушенням порядку проведення документальних перевірок та інших норм чинного законодавства, що регламентують механізм проведення перевірок податковими органами та оформлення їх результатів. Вважає, що акт перевірки №3016/23-5/31481658 від 29.12.2011 р. грунтується на невірних висновках, зроблених відповідачем, а тому наполягає на скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000012300 від 13.01.2012 р., прийнятого за наслідками перевірки.

Додатково зазначив, що відповідач повинен був мотивувати всі свої дії, вказавши законні для цього підстави. За відсутності таких підстав, виданий відповідачем наказ щодо проведення перевірки ПП «Автомагістраль»суперечить чинному законодавству, а відтак є протиправним.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що на підставі наказу від 15.12.11 р. №754, виданого ДПІ у Вишгородському раойні Київської області згідно п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20, п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78, п.79.1, п.79.2 статті 79 Податкового кодексу України було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача на предмет дотримання податкового законодавста з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Магістраль-Будсервіс». В ході проведеної перевірки були виявлені порушення п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні позивачем суми ПДВ у розмірі 2221138,26 грн., у тому числі, за липень 2011 р. -572826,43 грн.; за серпень 2011 р.-1553391,78 грн.; вересень 2011 р. -94920,05 грн., а також частини 1 статті 203, частин 1-2 статті 215, статті 216 ЦК України при укладанні правочину з ТОВ «Магістраль-Будсервіс», який має ознаки нікчемності, а саме: договір між цими господарюючими суб'єктами було укладено з порушенням публічного порядку, що суперечить інтересам держави та суспільства. Даний висновок зроблений на підставі листа Васильківської ОДПІ Київської області від 01.12.11 р. №4005/7/23-112, яким надіслано акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Магістраль-Будсервіс»з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 р. від 10.11.11 р. №4388/23-112/35803675. Вказаним актом були встановлені порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс»п.185.1 статті185, п.188.1 статті 188, п.201.1, 201.10 статті 201,п.187.1 статті 187 Податкового кодексу України, а також п.198.2. п.198.3. п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України при укладанні та викоанні договорів продажу (поставки) товарів/послуг із своїми контрагентами.

Таким чином, на думку представників відповідача, ПП «Автомагістраль»до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень -вересень 2011р. було включено суму податку на додану вартість у розмірі 2221138,26 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Магістраль-Будсервіс»безпідставно. Придбаний у ТОВ «Магістраль-Будсервіс»товар ПП «Автомагістраль»використало начебто на будівельні роботи з розширення вул.Набережної у м.Вишгороді Київської області, які проводились згідно договору на виконання робіт з реконструкції та розширення вулиці. Зазначили, що ПП «Автомагістраль»складалися акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість робіт та витрати. Проте, перевіркою по ланцюгу контрагентів було виявлено нікчемність угоди на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ. Просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

позивач -юридична особа зареєстрована Ленінградською районною державною адміністрацією м.Києва, перереєстровано у зв'язку із зміною місцезнаходження Вишгородською районної державною адміністрацією Київської області 16.05.2001 р. про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 №068833.Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 02.03.2011 р. види діяльності за КВЕД: 45.23.0 будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд.

В грудні 2011 р., відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача на предмет дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Магістраль-Будсервіс», за наслідками якої було складено акт перевірки №3016/23-5/21481658 від 29.12.2011 р. (далі по тексту -акт перевірки).

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. № 0000012300, яким ПП «Автомагістраль»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів у розмірі 2221138,26 грн. та штрафних санкцій у сумі 1110569,12 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні суми ПДВ у розмірі 2221138,26 грн., у тому числі, за липень 2011 р. -572826,43 грн.; за серпень 2011 р.-1553391,78 грн.; вересень 2011 р. -94920,05 грн. та частини 1 статті 203, частин 1-2 статті 215, статті 216 ЦК України, - укладено правочин, який має ознаки нікчемності, з порушенням публічного порядку, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Висновок зроблений на підставі листа Васильківської ОДПІ Київської області від 01.12.11 р. №4005/7/23-112, яким надіслано акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Магістраль-Будсервіс»з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 р. від 10.11.11 р. №4388/23-112/35803675. Вказаним актом виявлені порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс»п.185.1 статті185, п.188.1 статті 188, п.201.1, 201.10 статті 201,п.187.1 статті 187 Податкового кодексу України, а також п.198.2. п.198.3. п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Податковий орган дійшов висновку, що ПП «Автомагістраль»до складу податкового кредиту- податкової декларації з ПДВ за липень -вересень 2011р. безпідставно було включено суму податку на додану вартість у розмірі 2221138,26 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Магістраль-Будсервіс». Придбаний у ТОВ «Магістраль-Будсервіс»товар (послуги) ПП «Автомагістраль»використало на будівельні роботи з розширення вул.Набережної у м.Вишгороді Київської області, які проводились згідно договору на виконання робіт з реконструкції та розширення вулиці. Позивачем на виконання договору з ТОВ «Магістраль-Будсервіс»складалися акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість робіт та витрати, було надано платіжні доручення про перерахування грошових коштів на рахунки контрагента, представлені податкові накладні. Проте, перевіркою відповідача по ланцюгу контрагентів було виявлено нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ТОВ «Едвентайзинг-Експерт». Таким чином, відповідач важає, що ПП «Автомагістраль», виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, транспортування, та інших факторів не мало реальних умов для настання результатів відповідної господарської діяльності.

В період проведення перевірки позивача, а саме 21.12.2011 р., на його адресу державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області було направлено запит про надання пояснень та належним чином засвідчених документів за №8101/10/23-5/1200.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд зважає на таке:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль -це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з приписами статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, податкових агентів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, підрозділів податкової служби та митних органів -за результатами податкового контролю.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

В силу положень підпункту 73.2.4 пункту 73.2 статті 73 Податкового кодексу України порядок подання інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Перелік підстав для надсилання суб'єктам інформаційних відносин, у тому числі й платникам податків, письмового запиту про подання інформації, наведено у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків у разі проведення зустрічної звірки.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12. 2010 р. № 1245, суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України. У разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

В силу положень пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, в разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, в силу положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковий орган зобов'язаний здійснити документальну позапланову виїзну перевірку.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи запиту відповідача від 21.12.2011 р. №8101/10/23-5/1200 він не відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та Порядку, оскільки в ньому відсутні посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації, підставі для надіслання та опис інформації, що запитується. Позаяк вказаний запит не відповідає вимогам закону, у позивача виникло право на звільнення від обов'язку надання на нього відповіді, а відтак податковий орган не мав підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Автомагістраль», встановлених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходив із такого:

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XII (далі по тексту Закон України №996-XII) врегульовано механізм організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно із частинами 1-4 статті 8 Закону України №996-XII бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або повноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції,- стаття 9 Закону України №996-XII.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України встановлені статтею 198 Податкового кодексу. Згідно приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема,: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг та/або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною. Не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що законодавець пов'язує право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту як з датою списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, так із з датою отримання товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності особи-платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності, за визначенням статті 3 ГК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результат якої -продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків, тому така ознака результатів господарської діяльності як цінова визначеність наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже вирішення спорів, пов'язаних із правоміріністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки показників, відображених у первинних бухгалтерських документах позивача виявлено порушення вимог п.185.1, статті 185, п.188.1, статті 188, п.201.1 та 201.10 статті 201, п.187.1 статті187 Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами вчинення правочинів між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ПП «Автомагістраль», які начебто не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 стаття 203 ЦК України), що призвело до заниження підприємством суми ПДВ у розмірі 2221138,26 грн., у тому числі за липень 2011 р. -572826,43 грн.; за серпень 2011 р.-1553391,78 грн.; вересень 2011 р. -94920,05 грн.

Вказані висновки зроблено на підставі перевірки діяльності постачальників попередньої ланки постачання щодо нікчемності укладених угод купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

За наслідками проведеної перевірки позивача та складеного акту перевірки будо прийняте податкове повідомлення-рішення форми №0000012300 від 13.01.2012 р., яким ПП «Автомагістраль»визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних виробниках за основним платежем у сумі 2221138,26 грн. та штрафних санкцій у сумі 1110569,12 грн.

Як свідчать матеріали перевірки у результаті порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського кодексу України та цивільного законодавства, угоди, укладені товариством з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх мали протиправний характер, а правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, що суперечить інтересам держави та суспільства. Відповідачем було вказано на безпідставність сформованих ТОВ «Магістраль-Будсервіс»податкових зобов'язань у липні 2011 р. за рахунок сум ПДВ по податкових накладних , виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ПП «Автомагістраль»на загальну суму 2221138,26 грн., які перевіряючими не було прийнято у якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільк вказані накладні, на їх думку, не мають статусу юридично значимих.

При ухваленні рішення судом враховано роз'яснення надане в листі ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, в якому вказано, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Контролюючий орган не був позбавлений можливості довести в установленому порядку в судовому засіданні факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання та факту списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату таких товарів/послуг.

При цьому з урахуванням норм статтей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

При розгляді даної справи судом оцінено при дослідженні факту здійснення господарської операціїі відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між ПП «Автомагістраль»та ТОВ «Магістраль-Будсервіс».

З огляду на роз'яснення Вищого Адміністративного Суду України щодо необов'язковості передумов для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, суд не враховує відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, які не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України), - зазначено в листі ВАСУ. Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про реальний характер здійсної господарської операції між ПП «Автомагістраль»та ТОВ «Магістраль-Будсервіс». При цьому, податковим органом не доведено відсутність реально вчиненої господарської операції.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності своїх дій та ухваленого за їх наслідками податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ №754 від 15.12.2011 р. державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Вишгородському раойні Київської області по проведенню позапланової невиїзної перевірки ПП "Автомагістраль" та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012300 від 13.01.2012 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2012 р.