Постанова № 24285793, 17.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 2а-947/08/1170

Категорія статобліку 8.2.8

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело -Лал»до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення -рішення від 28.07.2008 року №0000142310/0, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело -Лал»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якій просить скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 28.07.2008 року №0000142310/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 7477,50 грн., із них: за основним платежем 4985,00 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2492,50 грн. (далі -оскаржуване податкове повідомлення -рішення).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.07.2008 року відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення №0000142310/0, яким йому донараховано податок на прибуток в сумі 4985 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2492,5 грн.

Позивач не погоджується із наведеними в акті перевірки висновками перевіряючих щодо незарахування до валових витрат позивача витрат на отримання позивачем юридичних послуг від ПП Малишева в 2006 р. та витрат, пов'язаних з транспортуванням запасних частин ТОВ «СП «Верват Україна ЛТД». Позивач вважає, що всі документи з приводу надання транспортних та юридичних послуг, оформлені неналежним чином, а тому їх було правомірно віднесено до складу валових витрат.

На думку позивача, висновки, наведені перевіряючими в акті перевірки, є неправильними і оскільки вони були підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення відповідача, його слід скасувати.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням додаткового обґрунтування до позову (а.с. 75-76) та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Долуман А.В. просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов та доповненнях до них (а.с. 63 -66, 71 - 74).

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що у перевіряючих були всі законні підстави для незарахування до валових витрат позивача витрат щодо отримання позивачем юридичних послуг від ПП Малишева в 2006 р. та витрат, пов'язаних з транспортуванням запасних частин ТОВ «СП «Верват Україна ЛТД», оскільки ці господарські операції не були підтверджені належним чином оформленими первинними документами. А тому відповідач вважає винесене ним оскаржуване податкове повідомлення -рішення законним і таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Суд встановив, що з 09.06.2008 р. по 07.07.2008 р. посадовими особами відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року. Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Джерело -Лал»ОСОБА_2. В результаті проведення перевірки було складено відповідний акт перевірки від 14.07.2008 року №9/2310/33927790 (далі -акт перевірки) (а.с. 7 -40).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено, зокрема: вимоги п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 1, 9 Закону України від 16.07.1999 року №996 -XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2006 рік на 4985 грн. та завищення балансових збитків за 2007 рік на 151221 грн.

28.07.2008 року, на підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення №0000142310/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 7477,50 грн., із них: за основним платежем 4985,00 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2492,50 грн. (а.с. 4).

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом -Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (у подальшому - Положення №88), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.4.1 ст. 4, п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон №334/94-ВР), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: . Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

На підставі п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (далі - валові витрати).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.п. 11.3.1 п.11.3. ст.11 Закону №334/94-ВР, дата збільшення валового доходу, є датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Суд вважає, що наведені норми Закону України №334/94-ВР за своїм змістом передбачають як підставу для незарахування до валових витрат платника податків витрат, понесених ним під час здійснення господарських операцій, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відповідають вимогам Положення №88.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи є договір від 03.01.2006 року №03/01-06Д, укладений між ПП ОСОБА_3 та ТОВ «Джерело-ЛАЛ», про надання юридичних послуг протягом IV кварталу 2006 року та І-ІІІ кварталів 2007 року. Відповідно до умов даного договору, оплата за надання юридичних послуг складає 5000 грн. в місяць (а.с. 103 -105).

За доводами позивача, протягом IV кварталу 2006 року ПП ОСОБА_3 надав позивачу юридичні послуги на суму 15000,00 грн. без ПДВ та протягом I -III кварталів 2007 року на загальну суму 45000,00 грн., без ПДВ. На підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання позивачем у ПП ОСОБА_3 юридичних послуг, позивач надав до суду такі підтверджуючі документи взаємовідносин з цим контрагентом: акти виконаних робіт від 30.12.2006 року (а.с. 109), від 30.03.2007 року (а.с. 107), від 31.09.2007 року (а.с. 108), на яких відсутні печатки ПП ОСОБА_3

На думку суду, умовою достовірності доказів щодо придбання позивачем юридичних послуг у ПП ОСОБА_3, вартість яких враховано позивачем у податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, насамперед, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг. Натомість акти виконаних робіт, надані позивачем для перевірки та до суду з метою підтвердження правомірності включення до валових витрат вартості цих послуг, мають узагальнюючий характер, не конкретні за змістом, містять формулювання, що повторюються у кожному акті. Позивач також не надав до перевірки та під час розгляду справи доказів, які б підтверджували існування рахунків від ПП ОСОБА_3 про фактичну вартість наданих юридичних послуг за відповідні періоди, як і не надав доказів використання результатів послуг у власній господарській діяльності.

Суд зауважує, що примірник договору від 03.01.2006 року №03/01-06Д не скріплений печаткою ПП ОСОБА_3 (а.с. 103 -105). В актах виконаних робіт (а.с. 107 -109) також не зазначена вартість фактично наданих юридичних послуг за відповідні періоди.

Суд дійшов висновку, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат вартість юридичних послуг за договором від 03.01.2006 року №03/01-06Д, оскільки підтверджуючі первинні документи, надані позивачем, не містять всіх необхідних реквізитів та не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів податкової перевірки, позивачем завищено валові витрати за 2006 - 2007 року на загальну суму 16216,08 грн., а саме за 2006 рік -4938,28 грн., в тому числі за IV -квартал -4938,28 грн.; за 2007 рік -11277,80 грн., в тому числі за III квартал -3422,50 грн., та за IV квартал -7855,30 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій щодо транспортування запасних частин ТОВ «СП «Верват Україна ЛТД», позивач надав до суду такі підтверджуючі документи взаємовідносин з цим контрагентом: виписки з особового рахунку (а.с. 78 -80, 86), докази оплати послуг (а.с. 81 -85), накладні (а.с. 87 -102).

Позивачем ні до перевірки ні до суду не надані договори про надання транспортних послуг, а також товаро-транспортні накладні.

З приводу реальності господарських операцій щодо транспортування запасних частин ТОВ «СП «Верват Україна ЛТД», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з п. 11.1 ст. 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 (далі -Правила), основними документами на перевезення вантажів є: товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

У відповідності до ст. 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підставі п. п. 11.4, 11.5, 11.7 ст. 11 Правил, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Наказом Мінтрансу України та Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 року затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля. Відповідно до цього наказу типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є: подорожній лист вантажного автомобіля; товарно-транспортна накладна; талон замовника.

Враховуючи те, що факт отримання позивачем транспортних послуг від ТОВ «СП «Верват Україна ЛТД»для транспортування запасних частин не підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про безпідставне завищення валових витрат на оплату цих послуг за 2006 -2007 р.р.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій при проведенні виїзної планової перевірки позивача, а також прийнятого ним за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 28.07.2008 року №0000142310/0, було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.04.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко