Постанова № 24285737, 15.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року Справа № 0870/1472/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційна фірма «Рома, ЛТД»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя ДПС

про: скасування податкового повідомлення-рішення №0000980804 від 02.12.2011

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційна фірма «Рома, ЛТД» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000822301 від 24.06.2011.

Представник позивача та представник відповідача про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, до суду подали клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Прокурор у судове засідання не з'явився про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, до суду клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За клопотанням відповідача, у зв'язку з реорганізацією, була здійснена заміна Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя на належного відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя ДПС.

15.05.2012 до канцелярії суду було надано клопотання про зупинення провадження по справі, для отримання інформації щодо нелегального ввезення програмного забезпечення, однак суд не вбачає підстав для зупинення провадження по справі, у зв'язку з недоведеністю відповідачем зв'язку цієї інформації з правомірністю віднесення позивачем суми податку до податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „МОНТ СЕРВІС" за червень 2011. За результатами перевірки складено акт від 15.11.2011 № 72/08- 04/23855495. Під час проведення податкової перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: завищення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2011 у сумі 106095 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення від 02.12.2011 № 0000980804. Згідно рішення донараховано сума ПДВ - 106095,0 грн. та штраф - 1,0 грн.

На підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» відповідачем було встановлено, що в кредиті ТОВ „МОНТ СЕРВІС" за 2010-2011 роки відсутні взаємовідносини з ТОВ «Майкрософт України».

При дослідженні відповідачем ланцюгів постачання програмного забезпечення на підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 05.10.2011 року №1209/3-23-40- 36959317 встановлено наявність податкового кредиту ТОВ „МОНТ СЕРВІС" сформованих за рахунок: ПП "ТИТАН-ПРОМТОРГ".

На підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» встановлено, що в кредиті ПП "ТИТАН-ПРОМТОРГ" за 2010 -2011 роки відсутні взаємовідносини з ТОВ «Майкрософт України».

Судом встановлено, що за договором від 18.02.2011 №20 між позивачем та ТОВ «Монт Сервіс» поставлявся товар, а саме: програмний продукти виробництва корпорації Майкрософт.

Щодо взаємовідносин ТОВ „МОНТ СЕРВІС" судом встановлено, що відповідно до листа від ТОВ «Майкрософт» №1967/ф від 11.01.2011, ТОВ „МОНТ СЕРВІС" є авторизованим Дистрибутором строком до 31.06.2012 та має право розповсюджувати наведені нижче програмні продукти корпорації ТОВ «Майкрософт», при цьому програмне забезпечення повинно бути легально ввезене на територію України.

Згідно листів ТОВ «Майкрософт» від 28.01.2011 №2139 та від 01.07.2011 №3605, позивач володіє статусом ДОЕМ-партнера компанії ТОВ «Майкрософт» та має право постачати програмні продукти на території України.

В письмових запереченнях та у судових засіданнях відповідач зазначає, що в порушення статті 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року N 2406-ІІІ, статей 14,15 Закону УРСР від 12.05.1991, № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" із змінами та доповненнями ні ТОВ ВКФ «Рома, Лтд» до СДПІ , ні ТОВ „МОНТ СЕРВІС" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, не були надані сертифікати відповідності до документів, згідно з якими передавалась відповідна продукція, тобто походження та виробника продукції під час перевірок встановити не вдалось. При цьому зазначає, що всі інші необхідні первинні документи позивачем надавалися та були дослідженні під час перевірки.

За відсутності сертифікату відповідності та неможливості встановити походження та виробника продукції, відповідач приходить до висновку, що договір поставки товару №20 від 18.02.11укладений між ТОВ ВКФ «Рома, Лтд» та ТОВ „МОНТ СЕРВІС" без мети настання «реальних» правових наслідків, спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не має під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, а тому є недійсним (с.14 абз. 2 акту перевірки).

Тобто, відповідач звертає увагу суду на те, що програмний продукт який розповсюджується позивачем, легально на територію України не ввозився. Посилається відповідач, в обґрунтування своє позиції, на лист ТОВ «Майкрософт» №1967/ф від 11.01.2011.

Крім того, у додаткових пояснення відповідач зазначає, що пунктом 2 статті 5 Закону України від 17.01.2002 № 2953-ІИ "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" забороняє імпорт дисків для лазерних систем зчитування без ліцензії.

До перевірки ні контрагента, ні під час перевірки позивача не надано копію (відомості) щодо отримання такої ліценції та сертифікати походження програмних продуктів.

Відповідно вважає, що виникають цілком обґрунтовані підстави вважати отримані від ТОВ „МОНТ СЕРВІС" та реалізовані в подальшому ТОВ ВКФ «Рома, Лтд» програмні продукти, ввезені на територію України нелегально та відсутній факт постачання програмних продуктів за вищеописаним ланцюгом постачальників.

Позивач у письмових поясненнях та у судових засіданнях з приводу висновків відповідача, зазначив, що всі викладені в Акті обставини не спростовують факту виконання сторонами їх договірних зобов'язань. Вони стосується лише факту заниження податкових зобов'язань контрагентів та певних показників податкової звітності (досліджених іншими податковими органом при проведенні перевірок).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач пояснив, що факт придбання та отримання програмного забезпечення, окрім видаткової накладної № С-010611/18 від 01.06.2011, підтверджується подорожним листом № 979 від 01.06.2011 та іншими первинними документами, які були додані до матеріалів справи та надавалися під час перевірки. Придбане програмне забезпечення було реалізовано споживачам та включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ.

Щодо нелегального ввезення та реалізації дисків без ліцензії, суд зазначає наступне.

Щодо імпорт дисків для лазерних систем зчитування без ліцензії, то відповідачем суду не були надані докази, що ТОВ „МОНТ СЕРВІС" або позивач займалися саме імпортом дисків для лазерних систем, що дійсно підлягає ліцензуванню. Матеріалами справи підтверджується факт придбання та реалізації позивачем програмного забезпечення, а ні імпорт дисків для лазерних систем. Крім того, відповідачем не доведено, яким чином, на оподаткування позивача, впливає неможливість встановити легальність ввезення програмного забезпечення контрагентами ланцюга.

Слід зазначити, що п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що відповідач повинен здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахуванням та сплатою податків та зборів.

Контроль за не легальним ввезенням товару, веденням господарської діяльності без ліцензії та притягнення до відповідальність за ці правопорушення покладено на інші уповноважені державні органи.

Щодо взаємовідносин по ланцюгу контрагентів позивача , суд зазначає наступне.

Згідно п.2 листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 р. № 742/11/13-11: не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку; при цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, перевірка учасників попередніх ланцюгів постачань товарів, без перевірки первинної документації останніх та відповідної доказової бази, не може впливати суттєво на результати перевірки позивача.

Матеріалами справи встановлено, що сума податкового кредиту позивача підтверджується первинними документами, а саме: договором поставки товарів №20 від 18.02.11; податковими накладними, отриманими від ТОВ „МОНТ СЕРВІС"; видатковими накладними; платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів; подорожними листами та рахунком фактурою від 01.06.2011.

Щодо наявності цих документів та дослідження їх під час перевірки сторони не заперечували, про що зазначалося вище.

Позивачем в обґрунтування того, що програмне забезпечення придбавалося та в подальшому було реалізоване, були надані до матеріалів справи первинні документи, які підтверджують факт подальшої реалізації товару позивачем, однак деякі документи, надані позивачем не завірені належним чином, тому як докази, до уваги судом не приймалися, однак це суттєво не вплинуло на висновок суду.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем у висновках акту перевірки та у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, про недійсність правочину відповідач у висновку не зазначає.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст вище зазначеної норми Закону дає підстави стверджувати, що вказана норма містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Крім того, контрагент позивача зареєстрований як платник податку на додану вартість, а значить має право на нарахування податку у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Аналіз зазначених норм, свідчить, що всі необхідні документи, які надають право Позивачу для нарахування податкового кредиту, у останнього є в наявності.

Щодо товарності операції між Позивачем та його контрагентом у суду сумнівів не викликає, у зв'язку з достатністю документів які підтверджують факт поставки товару позивачу та подальшої його реалізації.

Щодо не підтвердження господарської діяльності ТОВ „МОНТ СЕРВІС"; (контрагент позивача) суд вважає за необхідне зазначити, що нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями. Крім того, первинна документація останнього не досліджувалася під час перевірки.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно, суд вважає, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту по податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000980804 від 02.12.2011

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційна фірма «Рома, ЛТД» судовий збір у розмірі 1060 грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева