Постанова № 24284969, 12.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/11449/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Токаревої М.С. ,

при секретарі - Василюк Т.М.,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" до державної податкової інспекції у м. Житомирі та Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

встановив:

Виробничо-торгівельне підприємство "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі та Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Житомирі №0000672304/0 від 21.08.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 735 145 грн. Товариство не погоджується з зазначеним рішенням, так як вважає, що його висновки суперечать вимогам чинного податкового законодавства. Крім того, товариство просило стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню ПДВ згідно декларацій за березень 2009 року в сумі 17446 грн та за травень 2009 р. - 1 717699 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Головного управління державної казначейської служби України направив на адресу суду заперечення у яких просив відмовити у задоволенні позову, справу просив розглядати за його відсутності.

Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В попередніх судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.08.2009 року державною податковою інспекцією у м. Житомирі було проведено документальну невиїзну перевірку ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ з питань правомірності відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість станом на 18.08.2009 року за результатами якої складено акт перевірки № 5117/23-2/13566695 від 18.08.2009 року, згідно висновку якого позивачем порушено п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 ВР, в результаті чого зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 1 735 145 грн, а саме: за березень 2009 року на суму 17446 грн та травень 2009 р. - в сумі 1717699 грн.

Висновки викладені в акті мотивовані тим, що ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" мало в ланцюгах постачання взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, а саме: не встановлено місце знаходження, не задекларовано податкові зобов"язання, що свідчить про те, що заявлені суми бюджетного відшкодування ВТП ТОВ "Ренесанс" фактично не сплачені до бюджету постачальниками та підприємствами в ланцюгах постачання.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672304/0 від 21.08.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 735 145 грн, в тому числі за березень 2009 р. на 17446 грн та травень 2009 р. на 1717699 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року було задоволено позов виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" до державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000672304/0 від 21.08.2009 року та відшкодовано з Державного бюджету України на користь виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" податку на додану вартість на загальну суму 1735145 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року було залишено без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2011 року було скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначено ухвалою ВАС України було вказано, що при новому розгляді справи суду необхідно належну оцінку наявним у справі доказам та фактичним обмтавинам стправи, зокрема зробити аналіз господарських операцій, що є предметом розгляду даної справи, з посиланням на відповідні первинні документи, що підтверджують виконання цих операцій, чи навпаки спростовують такий факт.

Крім того, необхідно встановити обставини, з якими Закон безпосередньо пов'язує право суб"єкта господарювання на віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку та, відповідно, виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування.

Враховуючи, позицію ВАС України, суд приходить до висновку, що для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим.

Пунктом 1.7 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між позивачем та іншими суб'єктами господарської діяльності - ПП "ПТФ Оліс", СГ ТОВ "Скад", ПП "ВКФ Салара Юг" були укладені договори, згідно з яких останні зобов'язались в порядку та на умовах договорів поставляти позивачу продукцію. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких підприємство сформовано податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що підтверджується актом перевірки.

Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд не погоджується з посиланням відповідача в акті перевірки на відсутність документів на транспортування товару. Так, передача товару була оформлена виписаними постачальниками видатковими та податковими накладними. Позивачем були укладені договори відповідального зберігання товару (металобрухту), надання портових послуг по перевалці та подачі на суміжні види транспорту з подальшою відправкою товару на експорт з ДП "Херсонрічпорт" АСК "Укррічфлот" договір № 02-25/86 від 25.07.2009 р. та ДП "Феодосійський морський торговий порт" договір № 9/30 від 01.02.2009 р, куди постачався товар від контрагентів. Портами виконані умови договорів, що підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт. Відправка товару на експорт підтверджується копіями вантажно-митних декларацій, що містяться в матеріалах справи. Тобто, згідно обставин справи товар (металобрухт) до м. Житомира не постачався, а тому висновки ДПІ у м. Житомирі про відсутність документів на транспортування товару до м.Житомира є безпідставними.

Крім того, відсутність підтверджуючих документів на транспортування товару не є тією обставиною, що впливає на правомірність формування податкового кредиту.

Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону про ПДВ відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів.

Постачальники підприємства, на момент виникнення спірних правовідносин, були внесені до Єдиного державного реєстру, що не заперечувалося представником відповідача.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, оскільки, як вбачається з вироку Комсомольського районного суду м. Херсона за яким директора ПП "ПТФ"Оліс" засуджено за скоєння злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України, його злочинні дії щодо ухилення від сплати податку жодним чином не стосуються господарських операцій здійснених ПП "ПТФ"Оліс" з виробничо-торгівельним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс".

Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, слід зазначити, що у разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України "Про податок на додану вартість ", останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Що стосується посилання в акті перевірки на пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, то наведена норма регулює порядок формування податкового кредиту платникам податку і визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Сплата відповідних сум податку в ціні товару підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження ДПІ у м. Житомирі, що необхідною умовою бюджетного відшкодування - є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає положенням пп.«а»пп.7.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, так як цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Абзацом 1 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивач надав ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 р. у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за березень 2009. в сумі 1074319 грн. Аналогічно позивач надав податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 р. та повідомив ДПІ про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за травень 2009р. в сумі 2135000 грн.

Відповідно до акту перевірки станом на 18.08.2009 р. по ВПТ у формі ТОВ "Ренесанс" рахується бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за березень 2009 р. в сумі 17446 грн та за травень 2009 р. в сумі 1717699 грн.

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону про ПДВ платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 40 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації.

Податкові декларації з податку на додану вартість було подана до ДПІ у м. Житомирі : за березень 2009 р. - 21.04.2009 р. та за травень 2009 р. - 19.06.2009 р..

У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. за N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680 суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість підлягає, а саме: за травень 2009 р. - 17446 грн та за травень 2009 р. - 1717699 грн.

Вказана сума бюджетного відшкодування, платнику на розрахунковий рахунок не перерахована в строки передбаченні чинним законодавством та складає бюджетну заборгованість.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оспрюваного податкового повідомлення - рішення відповідача, та вважає його такими, що підлягає скасуванню, а сума сплаченого ПДВ підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

постановив:

Позовні вимоги виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000672304/0 від 21 серпня 2009 року протиправним та скасувати його.

Стягнути з Державного бюджету України на користь виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за березень 2009 року в сумі 17446,00 грн та за травень 2009 року в сумі 1717699,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: М.С. Токарева