Постанова № 24284889, 22.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4497/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голубової Л.Б.

при секретарі Барабаш Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж»

до управління Пенсійного фонду України у місті Алчевськ Луганської області

про поновлення процесуального строку звернення до суду, скасування вимоги про

сплату боргу № Ю-49 від 03 лютого 2012 року

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, за дов. від 27 березня 2012 року № 10,

представник відповідача: ОСОБА_2, за дов. від 30 березня 2012 року № 4211/08-52

Публічне акціонерне товариство «Донбаспромелектромонтаж» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у місті Алчевськ Луганської області про поновлення процесуального строку звернення до суду, скасування вимоги про сплату боргу № Ю-49 від 03 лютого 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надіслав вимогу на адресу юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж», тому вимога своєчасно не оскаржена. Також вважає спірну вимогу такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у вимозі, як виконавчому документі, не зазначено назви, коду, адреси місцезнаходження юридичної особи. Наявність недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 438743,35 гривень у структурного підрозділу позивача Алчевського спеціалізованого управління «Електромонтаж» № 450, на адресу якого біло направлено спірну вимогу, позивач не заперечує.

В судовому засіданні надано уточнення позовних вимог від 22 травня 2012 року № 01-631, згідно яких позивач вважає спірну вимогу такою, що не відповідає Інструкції з порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов від 15 травня 2012 року № 6041/08-52 , зазначав, зокрема, те, що діяв відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким регулюються спірні правовідносини. Платником єдиного внеску в управлінні зареєстрований саме структурний підрозділ позивача, борг обліковується за структурним підрозділом, тому спірна вимога прийнята у відношенні АСУ «Електоромонтаж» № 450 та направлена саме платнику єдиного внеску. Просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників позивача, відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Донбаспромелектромонтаж» є юридичною особою з кодом 01416990, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Донецькій області, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію юридичної особи та статут товариства (а.с. 7-41). Позивач має структурний підрозділ - Алчевське спеціалізоване управління «Електромонтаж» № 450, що доводиться Положенням про вказаний структурний підрозділ (а.с. 42-47). Відповідно до п. 5.1 Положення позивач надав своєму структурному підрозділу право самостійного податкового, бухгалтерського, статистичного іншого обліку до державних органів та юридичної особи (а.с.46)

Як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування структурний підрозділ позивача АСУ № 450 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України у місті Алчевськ Луганської області, що не заперечується позивачем.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» структурний підрозділ позивача є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску в установлені Законом України № 2464-VI строки в повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що управління Пенсійного фонду України у місті Алчевськ Луганської області незаконно надіслало на адресу структурного підрозділу позивача АСУ № 450 вимогу про сплату боргу № Ю-49 від 03 лютого 2012 року, оскільки відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, яким є спірна вимога, повинен містити назву, код ЄДРПОУ, адресу місцезнаходження юридичної особи.

Суд зазначає, що позивач не заперечує, що його структурний підрозділ АСУ № 450 має заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі, визначеній у спірній вимозі, однак вважає, що вимога є неправомірною через невідповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Управління Пенсійного фонду України у місті Алчевськ Луганської області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення цього внеску.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини;

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску можуть бути не тільки юридичні особи, а їхні структурні підрозділи.

У відповідності до ч.2 , 7 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Судом встановлено, що позивач наділив свій структурний підрозділ правом самостійного обліку єдиного внеску відповідно до Положення про структурний підрозділ.

03 лютого 2012 року управлінням Пенсійного фонду України у місті Алчевськ Луганської області винесено вимогу № Ю-49 про сплату боргу у відношенні структурного підрозділу позивача - Алчевського спеціалізованого управління «Електромонтаж» № 450 на загальну суму боргу 438743,35 гривень, у тому числі: 430653,74 гривень недоїмки з єдиного внеску, 4546,74 гривень штрафних санкцій та 3543,00 гривень пені (а.с.4).

Згідно із вимогами ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Отже, відповідачем виконані вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сформовано та надіслано на адресу структурного підрозділу позивача спірну вимогу від 03 лютого 2012 року № Ю-49, оскільки останній має борг з єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та є самостійним платником вказаного внеску.

Що стосується міркувань позивача щодо невідповідності спірної вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що згідно із вимогами ч.2 статті 8 вказаного Закону боржником може бути юридична особа, визначена виконавчим документом. Даний закон не застосовується до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Предметом спору даної справи є рішення суб'єкта владних повноважень, а саме: вимога про сплату боргу управління Пенсійного фонду України у місті Алчевську Луганської області, а не рішення органів державної виконавчої служби України.

Спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якого платником єдиного внеску і, відповідно, боржником може бути, у тому числі, структурний підрозділ юридичної особи, тому відповідачем правомірно сформовано та надіслано на адресу структурного підрозділу позивача вимогу про сплату боргу від 03 лютого 2012 року.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» суперечить спеціальному Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині визначення боржника.

Що стосується вимог позивача щодо поновлення строку звернення до суду, то суд вважає за можливе його поновити, оскільки позивач не значиться на обліку відповідача як платник єдиного внеску, спірна вимога не направлялася на адресу публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж», що не дало можливості своєчасного оскарження вимоги про сплату боргу.

Згідно з пп. 1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-49 від 03 лютого 2012 року не підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» до управління Пенсійного фонду України у місті Алчевську Луганської області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-49 від 03 лютого 2012 року - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні в присутності представників позивача, відповідача 22 травня 2012 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.