Постанова № 24284872, 11.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/905/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Токаревої М.С. ,

при секретарі - Василюк Т.В.,

за участю представників позивача та відповідача ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м.Житомирі про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги позивач мотивує тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Обербетон Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за червень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: травень 2010 року, квітень 2011 року та за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: січень 2010 року, березень, квітень та червень 2011 року, державними податковими інспекторами був складений акт № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 р., в якому зафіксовані порушення з боку позивача вимог п.п. 200.1, 200.4, 200.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ. На підставі вказаного акту 13.10.2011 р. ДПІ у м.Житомирі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001002304, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2544125 грн та № 0000992304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 306463 грн і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 97746 грн.

Позивач не погоджується з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями і просить їх скасувати. Посилається на те, що за попередніми актами планової і позапланових перевірок податковою інспекцією невірно застосовані норми податкового законодавства, в зв`язку з чим їх результати обгрунтовано не враховані при складанні декларацій за червень та липень 2011 р. Зокрема зазначає, що податковий кредит формувався на підставі податкових накладних в податкових періодах, коли отримувались накладні. Також зазначає, що відповідачем порушені норми податкового законодавства при зменшенні податкового кредиту за результатами планової виїзної перевірки на суми ПДВ по господарських операціях з оренди майна, а бюджетне відшкодування, задеклароване в податкових деклараціях за березень 2011 р. і квітень 2011 р., розраховане позивачем правильно, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві і додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав суду заперечення щодо позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 16.09.2011 р. за № 2127, № 2128 та відповідно до наказу ДПІ у м.Житомирі від 16.09.2011 р. № 2986 працівниками відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Обербетон Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за червень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: травень 2010 року, квітень 2011 року та за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: січень 2010 року, березень, квітень та червень 2011 року, результати якої оформлені актом № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 р.

В даному акті зазначено, що підприємством ТОВ «Обербетон Україна» не враховано результати попередніх перевірок, а саме: акт планової виїзної перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, акт документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, акт документальної позапланової виїзної перевірки від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, якими встановлені порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р., п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ.

З наданих суду погоджених представниками сторін розрахунків сум за оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями випливає, що завищення бюджетного відшкодування та залишку від`ємного значення податку на додану вартість за червень та липень 2011 р. відбулось через встановлені в вищезазначених актах такі порушення:

за актом від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за господарськими операціями з оренди нерухомого майна і обладнання, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р., яке виникло в податкових періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн. та березень 2010 р. в сумі 277739 грн.;

за актом від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 порушення п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, через невірний розрахунок бюджетного відшкодування за квітень 2011 р., яке заявлене з залишку від`ємного значення, яке виникло в податкових періодах вересень 2010 р., лютий та березень 2011 року, в зв`язку з чим встановлено заниження бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через заниження оплаченої частини залишку від`ємного значення за вересень 2010 р. в сумі 121953 грн та березень 2011 р. в сумі 27802 грн, та завищення бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через завищення оплаченої частини залишку від`ємного значення в сумі 535499 грн за лютий 2011 р., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за липень 2011 р. в сумі 27802 грн та заниження залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 413546 грн;

за актом від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 порушення п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України через заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за червень 2011 р. в сумі 110833 грн, за липень 2011 р. в сумі 105067 грн, а також завищення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 1787584 грн;

за актами від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242 порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України через завищення податкового кредиту травня 2010 р. в сумі 30570 грн, липня 2010 р. в сумі 31032 грн, серпня 2010 р. в сумі 34239 грн, вересня 2010 р. в сумі 109177 грн, січня 2011 р. в сумі 32530 грн, лютого 2011 р. в сумі 39922 грн, березня 2011 р. в сумі 62619 грн, квітня 2011 р. в сумі 16846 грн, травня 2011 р. в сумі 14961 грн, червня в сумі 3678 грн в зв`язку із включенням до його складу податкових накладних постачальників не відповідних податкових періодів, що вплинуло на завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 р. в сумі 62619 грн та завищення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в загальній сумі 312955 грн;

за актом від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 порушення п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України через включення до складу податкового кредиту січня 2011 р. податку на додану вартість в сумі 1584 грн та червня 2011 р. в сумі 4161 грн, які постачальниками позивача не задекларовані у складі податкових зобов`язань, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість за липень 2011 р. в зазначених сумах.

На підставі акта перевірки № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 р. відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2544125 грн та податкове повідомлення-рішення № 0000992304 від 13.10.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 306463 грн і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 97746 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

В описовій частині акта № 6647/23-2/36072242/0110 від 30.08.2010 р. «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна» код за ЄДРПОУ 36072242, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.07.2008 р. по 31.03.2010 р.» відповідачем зазначено, що в порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем незаконно включено до складу валових витрат суми орендних платежів за оренду обладнання та майнового комплексу, які нараховані (сплачені) товариству з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест», яке є пов`язаною особою з позивачем, на тій підставі, що зазначені витрати не в повному обсязі приймали участь у господарській діяльності, в результаті чого, позивачем було завищено валові витрати за 4 квартал 2009 р. на суму 6287357 грн та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн. В зв`язку з цим, здійснені позивачем операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що пред`являються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства. Витрати, які були сформовані товариством «Обербетон-Інвест» в зв`язку з орендою майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та орендою обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 р., спричинили збиткову діяльність позивача. Суб`єкт господарювання повинен одночасно здійснити перерахунок податкового кредиту з ПДВ прямо пропорційно до витрат, які повинні бути виключені з валових витрат як такі, що не були використані в оподатковуваних операціях, згідно з п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На цій підставі відповідачем за результатами планової виїзної перевірки зменшено податковий кредит позивача в сумі 3475404 грн.

По даному факту порушення судом встановлено, що між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон - Інвест» укладено договір оренди нерухомого майна № 39-07 від 02.11.2009 р., згідно умов якого позивачем орендується майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, 89, та договір оренди обладнання № 53-07 від 02.11.2009 р., згідно умов якого позивачем орендується обладнання за переліком, наведеним в специфікації (додатку № 1 до договору). Умовами зазначених договорів визначене цільове використання орендованого майна, а саме для здійснення господарської діяльності позивача. Суми орендних платежів, встановлених договорами № 39-07 та № 53-07, нараховані в бухгалтерському обліку позивача і включені до складу валових витрат 2009 р., 1 кварталу 2010 р. Суми податку на додану вартість, нараховані на суми орендних платежів, на підставі одержаних податкових накладних від товариства «Обербетон - Інвест» включені позивачем до складу податкового кредиту звітних (податкових) періодів листопада 2009 р. - березня 2010 р., що підтверджується реєстрами одержаних податкових накладних та деклараціями з податку на додану вартість за вказані періоди.

Позивачем 12.07.2010 р. до ДПІ в м.Житомирі поданий уточнюючий розрахунок № 85066 податкових зобов`язань у зв`язку з самостійним виправленням помилок до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, яким задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6287357 грн, 13.07.2010 р. поданий уточнюючий розрахунок № 86370 податкових зобов`язань у зв`язку з самостійним виправленням помилок до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року, яким задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 17377023 грн, за рахунок декларування валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 р. в розмірі 11090066 грн. та від`ємного значення за 2009 рік в розмірі 6287357 грн.

За результатами планової перевірки через вищенаведене порушення відповідачем встановлено завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2009 року на суму 6287357 грн та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн, а всього на суму 17377023 грн, тобто валові витрати були зменшені відповідачем в розмірі задекларованих позивачем збитків.

Додатком № 8 до акта № 6647/23-2/36072242/0110 від 30.08.2010 р. підтверджується, що зі складу податкового кредиту виключено суму ПДВ 3475404 грн, обчислену шляхом застосування двадцятивідсоткової ставки ПДВ до суми витрат, які виключені зі складу валових витрат позивача в розмірі задекларованих збитків.

Проте, з вищенаведеними висновками відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту суд не може погодитись, враховуючи наступне.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»N 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, відповідно до пункту 5.1 ст. 5 зазначеного Закону визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 зазначеного Закону, неодмінною характерною рисою господарської діяльності з метою оподаткування є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, а не прибутку, як помилково стверджує відповідач.

Судом встановлено, що в періоді, охопленому плановою перевіркою, позивач здійснював господарську діяльність з реалізації бетонних виробів та товарного бетону власного виробництва, завдяки якій отримував доходи, що відповідачем не заперечується. Відповідач в ході перевірки не встановив конкретних об`єктів, що орендуються за вищевказаними договорами, які, на його думку, не були задіяні позивачем у виробництві або реалізації готової продукції, відтак, витрати по сплаті орендних платежів відповідають визначенню валових витрат відповідно до п.1.32 ст.1, п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновків відповідача, що перевищення валових витрат над валовими доходами, внаслідок чого виникає від'ємне значення об`єкта оподаткування, свідчить про здійснення позивачем певної частини витрат в розмірі такого від'ємного значення не для використання у власній господарській діяльності, суд зазначає, що такі висновки суперечать нормам ст.3, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими встановлено порядок визначення об`єкта оподаткування та порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Зокрема, згідно ст.3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Отже, вищенаведеними нормами Закону підтверджується право платника податків на формування в своєму податковому обліку від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, акти наданих послуг оренди відповідають наведеним вище вимогам.

Згідно пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Відповідачем в процесі перевірки встановлено, що орендодавець товариство «Обербетон - Інвест» є пов`язаною з позивачем особою, що позивачем не заперечується. Відтак, формування валових витрат у позивача має відбуватись з урахуванням вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону, згідно яких витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

Разом з тим, підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом N 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Суд зазначає, що акт перевірки № 6647/23-2/36072242/0110 від 30.08.2010 р. не містить доказів перевищення орендних платежів над рівнем звичайних цін, не надані такі докази відповідачем і під час судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що валові витрати позивача в частині витрат по сплаті орендних платежів за договорами від 02.11.2009 р. № 39-07 та № 53-07 сформовані правомірно.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В ході судового розгляду справи висновки податкового органу про невикористання в господарській діяльності витрат по орендних платежах свого підтвердження не знайшли.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Суми податку на додану вартість по податковим накладним, виданим ТОВ «Обербетон - Інвест», включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Відповідачем не встановлено розбіжностей з контрагентом «Обербетон - Інвест» щодо декларування ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Як вбачається з матеріалів справи та досліджених судом первинних документів, угоди між позивачем та ТОВ «Обербетон - Інвест» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами оренди та додатками до них, актами наданих послуг оренди, податковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку тощо.

За наведених обставин, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідачем не правильно застосовано пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв`язку з чим висновок за актом планової виїзної перевірки № 6647/23-2/36072242/0110 від 30.08.2010 р. про завищення залишку від`ємного значення ПДВ в сумі 3475404 грн в податкових періодах з грудня 2009 р. по березень 2010 р. є безпідставним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р. підлягає скасуванню в частині зменшення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р., яке виникло в податкових періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн та березень 2010 р. в сумі 277739 грн.

Суд не погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за січень 2011 р. по господарській операції з ПП ОСОБА_1 на суму ПДВ 1584,00 грн, та завищення податкового кредиту за червень 2011 р. по господарській операції з ТОВ «Тест» на суму ПДВ 4161 грн, які даними контрагентами не задекларовані у складі податкових зобов`язань.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.200 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п.201.4 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п.201.6 ст.201 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8 - 201.10 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.6 ст.201 Кодексу обов`язок щодо уточнення незадекларованих податкових зобов`язань лежить на постачальникові товарів (робіт, послуг).

Відповідачем не заперечується, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції з контрагентами позивача були реально виконані сторонами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, банківськими виписками. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Податкові накладні надавались для перевірки відповідачеві, що ним не заперечується.

За таких обставин, на думку суду, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем.

Така ж позиція висловлена ВАС України в інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про необгрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р., яким зменшено залишок від`ємного значення податку на додану вартість за липень 2011 р. на 5745 грн.

Щодо порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в акті № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. та доповненні до нього № 4297/23-2/36072242 від 27.09.2011 р. зазначено, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит у рядку 16 декларацій за податкові періоди квітень - грудень 2010 року в загальній сумі 395227,01 грн та за податкові періоди січень - квітень 2011 р. в загальній сумі 151917 грн за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередніх звітних періодів.

Аналогічні порушення встановлені актом від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 за травень 2011 р. в сумі 14961 грн та актом від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242 за червень 2011 р. в сумі 7839 грн.

Відповідно до пп.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

З 1 січня 2011 р. набув чинності Податковий кодекс України, в зв`язку з чим для оцінки висновків податкового органу про порушення, допущені позивачем в податкових періодах 2011 року, суд керується його положеннями.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цього Кодексу або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Отже, позивач має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах, та з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів. Суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних.

Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що у зазначених законодавчих актах передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбанітовари (роботи, послуги) є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Така ж позиція висловлена у рішеннях апеляційної і касаційної інстанцій адміністративних судів, в довідці ВАС України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 року, в наказі Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту».

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів (робіт, послуг). Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що розбіжностей з контрагентами щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість не встановлено.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит. Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не порушені вимоги пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000992304 від 13.10.2011 р. в сумі зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 62619 грн та податкове повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р. в сумі зменшення залишку від`ємного значення в розмірі 312955 грн підлягають скасуванню.

Суд також не погоджується з висновками відповідача, наведеними в акті від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 про порушення позивачем вимог п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України.

В описовій частині акта № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. зазначено про заниження позивачем бюджетного відшкодування за березень 2011 р. в загальному розмірі 1711655 грн, а саме перевіркою встановлено сплату позивачем залишку від`ємного значення за січень 2010 р. в сумі 1090784 грн, лютий 2010 р. в сумі 116953 грн, березень 2010 р. в сумі 74481 грн, травень 2010 р. в сумі 466141 грн, липень 2010 р. в сумі 157465 грн, серпень 2010 р. в сумі 59775 грн, жовтень 2010 р. в сумі 39934 грн, листопад 2010 р. в сумі 145107 грн, січень 2011 р. в сумі 103136 грн, лютий 2011 р. в сумі 16203 грн, які позивач мав право заявити до відшкодування в березні 2011 р., але своїм правом не скористався. В даному акті відповідачем також зазначено, що за лютий 2011 р. позивач заявив оплату частини залишку від`ємного значення в розмірі 581862 грн, а за даними перевірки оплата становить 46363 грн. Також зазначено, що позивач занизив суму ПДВ, яку мав заявити до відшкодування з бюджету за квітень 2011 року в сумі 149755 грн за податкові періоди виникнення залишку від`ємного значення: вересень 2010 р. в сумі 121953 грн, березень 2011 р. в сумі 27802 грн.

Розрахунок відповідача підтверджує, що порушення, зафіксовані в акті № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р., зокрема, в частині заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р. призвело до завищення бюджетного відшкодування за червень 2011 р. в сумі 110833 грн, за липень 2011 р. в сумі 105067 грн, а також завищення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 1787584 грн, та порушення в частині завищення бюджетного відшкодування за квітень 2011 р. призвело до завищення бюджетного відшкодування за липень 2011 р. в сумі 27802 грн та заниження залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 413546 грн за актом від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242.

Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за березень 2011 року вх. № 9002432583 від 20.04.2011 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 4209321 грн. Згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року вх. № 9003642734 від 20.05.2011 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 3364680 грн.

Згідно п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.11 ст.200 Кодексу за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно п.58.1 ст.58 Кодексу у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Кодексу, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Враховуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що правовим актом індивідуальної дії органу державної податкової служби, який створює для платника податків юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити суму грошового зобов'язання та/або внести відповідні зміни до податкової звітності є податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2.2 розділу 2 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1440/18735, у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма «В2»).

В ході судового розгляду було встановлено, що в порушення наведених норм Кодексу і Порядку відповідач податкове повідомлення-рішення за формою «В2» про заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року не приймав і позивачеві не надсилав. З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що висновки відповідача за актом перевірки про заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 р. не можуть слугувати належним доказом порушення з боку позивача порядку визначення бюджетного відшкодування за червень та липень 2011 р., адже обов`язок платника податків внести зміни в податкову звітність виникає при отриманні відповідного податкового повідомлення-рішення.

Суд також погоджується з доводами позивача, що при складанні акта № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. відповідачем порушені вимоги «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, в зв`язку з чим позивач позбавлений можливості спростувати твердження відповідача про заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р. та завищення оплаченої частини залишку від`ємного значення ПДВ при розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 р.

Згідно п.6 розділу І «Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 розділу ІІ Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Відповідачем порушені вищенаведені вимоги Порядку № 984, адже в акті № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. не зазначені первинні документи, на підставі яких відповідачем сформовані висновки про дане порушення. Разом з тим, в судовому засіданні представником позивача були надані розрахунки сум бюджетного відшкодування за березень 2011 р. та квітень 2011 р. та банківські виписки, на підставі яких складались дані розрахунки, які відповідачем під час судового розгляду справи не спростовані.

З урахуванням того, що акти перевірок не містять належних доказів порушення позивачем вимог п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, не надано таких доказів представниками відповідача і в ході судового розгляду, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р., № 0000992304 від 13.10.2011 р. підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення Державної податкова інспекція у м. Житомирі №№ 0001002304, 0000992304 від 13 жовтня 2011 року протиправними та скасувати їх.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" понесені судові витрати в розмірі 2146,00 грн шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби з рахунків Державної податкова інспекція у м. Житомирі.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 18 квітня 2012 р.