Постанова № 24284846, 04.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/11698/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Токарева М.С.,

при секретарі - Василюк Т.М.,

за участю представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Марва" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марва" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. №0001412301 та №0001402301. В обґрунтування позову позивач зазначає, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області була проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Марва" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Термінал - МК" за серпень 2011 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 07 листопада 2011 року №4208/23-01/13571425. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0001412301 та №0001402301 від 23 листопада 2011 року, якими позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19245 грн., крім того, визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 53080 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 42464 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 10616 грн. Вказані податкові повідомлення -рішення позивач вважає незаконними, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність укладених угод крім того, як підставою для донарахування податкових зобов'язань відповідач зазначає відсутність первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області була проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Марва" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Термінал - МК" за серпень 2011 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 07 листопада 2011 року №4208/23-01/13571425. Яким, встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, яке полягає у завищенні суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 61709 грн.

Крім того порушено ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочина вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені при правочинах здійснених за серпень 2011 року з ТОВ "Термінал МК".

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0001412301 та №0001402301 від 23 листопада 2011 року, якими позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19245 грн., крім того, визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 53080 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 42464 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 10616 грн.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем для здійснення господарських операцій з ТОВ "Термінал МК" було укладено договір поставки №5-3/08/11 від 03.08.2011 року щодо поставки бітуму нафтового дорожнього в'язкого. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача доставка товару здійснювалась транспортом продавця та за його рахунок.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Бердичівська ОДПІ вважає, що у позивача не було підстав для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки правочини укладені між ТОВ "Марва" та ТОВ "Термінал МК" є нікчемними у зв'язку з тим, що ТОВ "Термінал МК" реалізував бітум дорожній, який було придбано у ТОВ "Унісистем" та не задекларовано податкове зобов'язання за серпень 2011 року.

Слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Тому не подача податкової декларації з ПДВ ТОВ "Термінал МК" не є підставою для не включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту платником податку-покупцем і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Договір, укладений між ТОВ "Марва" та ТОВ "Термінал МК" спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ "Марва" та ТОВ "Термінал МК" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, між ТОВ "Марва" та ТОВ"Термінал МК", підтверджені первинними документами наданими ТОВ "Марва", у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Зокрема, факт отримання товару підтверджується видатковими накладними №РН-000005 від 3 серпня 2011 року та № РН-000074 від 31 серпня 2011 року.

Згідно ТТН від 3 серпня 2011 року транспортування товару здійснювалося ТОВ Агроконсалдінг НК" на замовлення ТОВ "Термінал-МК". Так дійсно, ТТН не містить посади та ПІП особи яка отримала вантаж, але в судовому засіданні був допитаний в якості свідка комірник ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_1 пояснив суду, що в серпні саме він отримував бітум дорожній від ТОВ "Термінал-МК".

Крім того, в судове засідання, представником позивача були надані документи, які підтверджують використання позивачем бітуму дорожнього у серпні - вересні 2011 року ( а.с. 95-140 ).

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару у серпні 2011 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Що стосується доводів відповідача, що товаро-транспортні накладні надані позивачем оформлені неналежним чином, то слід зазначити, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Судом безспірно встановлено, що ТОВ "Марва" на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит.

Висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оспрюваних податкових повідомлень - рішень відповідача, та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Марва" задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції №№ 0001412301,0001402301 від 23 листопада 2011 року протиправними та скасувати їх.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 09 квітня 2012 р.