Постанова № 24284577, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2012 р. (15:16) Справа №2а-12238/10/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Павленко Н.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 04

від 01.09.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Юг»

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Юг» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання дій Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим в частині складення акту планової виїзної перевірки ТОВ «Моноліт-Юг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року від 08.09.2010 року № 1613/23-02/34471506 протиправними; скасування податкових повідомлень-рішень № 0001072301/0 від 13.09.2010 року та № 0001082301/0 від 13.09.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Моноліт-Юг» з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ПП Мамед» та ТОВ «Седа Ресурси». Оскільки дійсність вказаних господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами. Внаслідок цього, правомірним є відображення даних господарських операцій у податковому обліку товариства, у тому числі під час формування складу валових витрат та податкового кредиту. Відтак, безпідставним є донарахування товариству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також застосування до нього штрафних санкцій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.04.2011 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням по справі судової бухгалтерської експертизи провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.02.2012 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.03.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.04.2012 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001072301/0 від 13.09.2010 року на суму 244,00 грн.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 26.04.2012 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому з позовними вимогами не погодився, мотивуючи це тим, що в ході проведеної перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції. Вказані порушення виникли у зв'язку зі здійсненням позивачем нікчемних правочинів з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ПП Мамед» та ТОВ «Седа Ресурси».

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Сімферопольською районною державною адміністрацією в АР Крим 23.06.2006 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Юг», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 690821 від 23.06.2006 року (т.І, а.с.31).

Посадовими особами ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в період з 20.08.2010 року по 03.09.2010 року на підставі направлення № 324/23-02 від 20.08.2010 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Моноліт Юг» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1613/23-02/34471506 від 08.09.2010 року (т.І, а.с.6-28), в якому зазначено про порушення позивачем:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п.5.3, п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 206472,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість в сумі 94197,00 грн.

Так, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року встановлено їх завищення всього в сумі 825887,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року у сумі 364959,00 грн., IV квартал 2009 року - 207450,00 грн., І квартал 2010 року - 252500,00 грн., ІІ квартал 2010 року - 978,00 грн.

ТОВ «Моноліт Юг» до перевірки надано податкову накладну № 253 від 27.04.2009 року на суму 23000,00 грн. та ПДВ 4600,00 грн. про надання ПП ОСОБА_2 послуг з доставки та податкову накладну № 251 від 24.04.2009року на суму 70833,33 грн. та ПДВ 14166,67 грн. про надання послуг.

ТОВ «Моноліт Юг» не надано до перевірки первинні бухгалтерські документи, що підтверджують проведення ПП ОСОБА_2 послуг з доставки (товарно-транспортні накладні, шляхові листи вантажного автомобіля, талон замовника, інше) та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, надання персоналу для виконання робіт.

ТОВ «Моноліт Юг» надано до перевірки податкову накладну № 2525 від 30.04.2009 року на отримання від ПП ОСОБА_2 інформаційних послуг на суму 238333,33 грн. та ПДВ 475666,67 грн.

ТОВ «Моноліт Юг» не надано до перевірки бухгалтерські документи (калькуляцію вартості робіт з укладки плитки, акти виконаних робіт, інше), які б свідчили про закладення вартості наданих інформаційних послуг у вартість виконаних робіт.

Крім того, у період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року ОСОБА_2 був засновником ТОВ «Моноліт Юг». Доля у статутному фонді складала 24500,00 грн. або 70%. Таким чином, ОСОБА_2 є пов'язаною особою відносно ТОВ «Моноліт Юг».

Договори, укладені між ТОВ «Моноліт Юг» та ПП ОСОБА_2 не спричиняють реального настання правових наслідків.

В ході перевірки встановлено відсутність закладення вартості інформаційних послуг у вартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений договір відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п.1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виходячи з вищевикладеного, ТОВ «Моноліт Юг» порушений п.5.1 та п.5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до необґрунтованого завищення валових витрат по інформаційним послугам за ІІ квартал 2009 року у сумі 283333,33 грн.

Також, ТОВ «Моноліт Юг» до перевірки надано податкову накладну № 72 від 30.06.2009 року на суму 32791,67 грн. та ПДВ 6558,33 грн. на отримання авто послуг від ТОВ «Седа Ресурси» (ЄДРПОУ 34309567). ТОВ «Моноліт Юг» не надано до перевірки первинні бухгалтерські документи, що підтверджують проведення ТОВ «Седа Ресурси» автопослуг (товарно-транспортні накладні, шляхові листи вантажного автомобіля, талон замовника, інше).

Таким чином, ТОВ «Моноліт Юг» порушений п.5.1 та п.5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення значення рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2009 року на отримання автопослуг від ТОВ «Седа Ресурси» в сумі 32791,67 грн.

ТОВ «Моноліт Юг» укладено договір добровільного страхування майна № 003-308 Д/Мом від 02.02.2010 року з ЗАТ СК «Теком» на майно. Страховий платіж становить 0,22% або 977,50 грн. (без ПДВ). Перевіркою встановлено, що застраховане майно належить позивачу на праві оренди.

Підпунктом 8.5.1 п.8.5 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку з оперативний лізинг (оренду). Тобто, основні фонди, передані в оперативну оренду, перебувають на балансі орендодавця. Виходячи з викладеного, витрати на страхування орендованого приміщення не відносяться до складу валових витрат підприємства-орендаря.

Таким чином, ТОВ «Моноліт Юг» у порушення п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5, п.п.8.5.1 п.8.5 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено до валових витрат у ІІ кварталі 2010 року витрати зі страхування орендованого майна у сумі 977,50 грн.

ТОВ «Моноліт Юг» укладено угоду № б/н від 03.12.2009 року з ПП «Мамед». Відповідно до даної угоди ПП «Мамед» передає покупцю ТОВ «Моноліт Юг» товар - будівельні матеріали.

Також, ТОВ «Моноліт Юг» укладено угоди № б/н від 11.01.2010 року та № б/н від 01.02.2010 року з ПП «Мамед», відповідно до яких ПП «Мамед» надає трудові ресурси для виконання будівельно-монтажних робіт.

ТОВ «Моноліт Юг» надані до перевірки податкові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей та активів у вигляді виконаних робіт від ПП «Мамед» на загальну суму 459999,66 грн., в тому числі ПДВ 92000,00 грн.: № 7 від 15.12.2009 року, № 4 від 31.01.2010 року та № 16 від 26.02.2010 року.

Проте, відповідно до бази даних податкової інспекції встановлено, що підприємство має стан «9» - направлено повідомлення про встановлення за юридичною адресою. Фактична діяльність підприємства - оптова торгівля. Загальну чисельність працюючих на ПП «Мамед» встановити не має можливості, оскільки підприємство не надавало до ДПІ у м. Сімферополі розрахунок комунального податку. Відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень у ПП «Мамед», наявність транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод між ПП «Мамед» та ТОВ «Моноліт Юг» без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, ТОВ «Моноліт Юг» необґрунтовано завищені валові витрати на 825887,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року встановлено його завищення всього в сумі 164991,00 грн., в тому числі за травень 2009 року у сумі 66433,00 грн., червень 2009 року у сумі 6558,00 грн., грудень 2009 року у сумі 41500,00 грн., січень 2010 року у сумі 8833,00 грн., лютий 2010 року у сумі 41667,00 грн.

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту засновані на тому, що позивачем необґрунтовано до його складу включено суми податку на додану вартість, сплаченого за нікчемними правочинами з ПП ОСОБА_2, ПП «Мамед» та ТОВ «Седа ресурси» (вказані правочини було описано вище).

Акт перевірки підписаний представника позивача з запереченнями.

На підставі даних акту перевірки № 1613/23-02/34471506 від 08.09.2010 року відповідачем 13.09.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.І, а.с.29-30):

№ 0001072301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 290457,00 грн., у тому числі 206472,00 грн. за основним платежем та 83985,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001082301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 141296,00 грн., у тому числі 94197,00 грн. за основним платежем та 47099,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств і встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час проведення перевірки позивача були визначені Законом України «Про державну податкову службу в України».

До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (чинному на момент здійснення перевірки), позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Згідно з п. 13. Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 327 підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків.

Враховуючи те, що в ході проведеної перевірки ТОВ «Моноліт-Юг» були виявлені порушення вимог податкового законодавства, правомірними є дії податкового органу щодо складення за результатами проведеної перевірки відповідного акту.

У зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення суми валових витрат за перевіряємий період.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що до складу валових витрат можуть бути віднесені тільки ті витрати, які підтверджені відповідними документами.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року були включені витрати по господарським операціям з наступними контрагентами:

1) фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Седа Ресурси»,

3) Приватне підприємство «Мамед»,

4) Закрите акціонерне товариства страхова компанія «Теком».

Судом було перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів, а також наявність інших підстав для віднесення до складу валових витрат витрат по переліченим вище господарським операціям та було встановлено наступне.

Між ТОВ «Моноліт-Юг» (замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавцем) 01.06.2008 року укладено договір про надання інформаційних послуг (т.І, а.с.158-159).

Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов'язується надати інформаційні послуги з питань економіко-правового характеру, а замовник прийняти та оплатити їх згідно з умовами договору.

Види послуг та їх вартість, що надаються ФОП ОСОБА_2, визначені у Додатку № 1 до Договору про надання інформаційних послуг від 01.06.2008 року (т.І, а.с.162):

- консультативні відносно проведення переговорів з клієнтами, налагодження контактів з потенційними замовниками та партнерами, а також посередниками в сфері послуг. Вартість 23500,00 грн.

- роз'яснення стратегії ведення бізнесу, правила та умови укладення договорів та пошуку об'єктів. Вартість 45000,00 грн.

- консультативні відносно внутрішньої політики підприємства, ведення кадрового обліку та кадрової політики. Вартість 18000,00 грн.

- консультативні відносно розробки стратегії реалізації виробленої продукції, розповсюдження та просунення її на ринок. Вартість 38000,00 грн.

- спільне проведення переговорів, узгодження договірних умов.

Відомості щодо здійсненої роботи за договором про надання інформаційних послуг від 01.06.2008 року зафіксовані у відповідному звіті (а.с.172).

За результатами наданих інформаційних послуг складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2009 року (т.І,а.с.160) та виписано податкову накладну № 252 від 30.04.2009 року на суму 286000,00 грн., в тому числі ПДВ - 47666,67 грн. (т.І,а.с.161).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва, яким є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що можуть бути віднесені до складу валових, є призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків та підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, для віднесення позивачем суми витрат за отримані інформаційно-консультаційні послуги до складу валових витрат необхідно, щоб отримані послуги в подальшому використовувались в межах його господарської діяльності.

Згідно з даними довідки з ЄДРПОУ серії АА № 232190 від 25.12.2009 року (т.І,а.с.32), а також Статуту ТОВ «Моноліт-Юг» (т.І, а.с.135-147) основними видами діяльності товариства за КВЕД є:

45.21.1 Будівництво будівель,

74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу,

26.61.0 Виробництво виробів з бетону для будівництва,

51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин,

51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту,

74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

Отже, господарська діяльність позивача спрямована на здійснення торгівлі, будівельних робіт та надання деяких інших послуг, а затрати відповідно, понесені в процесі господарської діяльності, повинні випливати з сутності вищезазначених послуг (робіт).

Разом з тим, надана спеціалізована інформація щодо стратегії ведення бізнесу, реалізації виробленої продукції, внутрішньої політики підприємства та інше, не співпадає з основними видами діяльності позивача.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що отримані від ФОП ОСОБА_2 консультаційно-інформаційні послуги не використовуються у господарській діяльності позивача, у зв'язку з чим витрати на них не можуть бути віднесені до складу валових.

З огляду на зазначене, правомірними є висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат у ІІ кварталі 2009 року на суму 238333,33 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2

Матеріали справи також вказують на те, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір від 01.04.2009 року (т.І, а.с.163-164), предметом якого є надання трудових ресурсів для виконання робіт (вантажно-розвантажувальних робіт).

На підтвердження дійсності вказаного правочину позивачем було надано акт № А-00000006 від 24.04.2009 року здачі приймання робіт (надання послуг), Реєстр виконаних робіт, а також податкову накладну № 251 від 24.04.2009 року на суму 85000,00 грн., в тому числі 14166,67 грн. ПДВ (т.І, а.с.165-167).

Крім того, 25.04.2009 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір транспортного експедирування (т.ІІ, а.с.157).

За результатами виконання умов договору складено акт № А-00000008 від 27.04.2009 року здачі приймання робіт (надання послуг), а також податкову накладну № 253 від 27.04.2009 року на суму 27600,00 грн., в тому числі 4600,00 грн. ПДВ (т.І, а.с.165-167).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 року № 363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, який зареєстровані Міністерством юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568 (далі - Наказ № 363).

Вказаним наказом передбачені, зокрема правила перевезення вантажів, їх вантаження та розвантаження, а також порядок оформлення відповідних документів.

Так, п. 8.26 Наказу № 363 встановлено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Відповідно до п.11.1 Наказу № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.п.11.3-11.7 Наказу № 363).

Пунктом 1 Наказу № 363 передбачено, що подорожній лист - це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Під товарно-транспортною накладною слід розуміти єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, належними доказами здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, а також перевезення вантажів (їх експедирування) є оформлена за їх наслідками товарно-транспортна накладна. Крім того, доказом здійснення перевезення (експедирування) вантажів є подорожній лист, без якого перевезення взагалі є неможливим.

Проте, позивачем в порядку ст. 71 КАС України не було представлено суду відповідних первинних документів, які б підтверджували здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_2 щодо транспортного експедирування та надання послуг з вантажних-розвантажувальних робіт. А саме суду не були надані товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

З огляду на зазначене, витрати на здійснення господарських операції з ФОП ОСОБА_2, що не підтверджені відповідними первинними документами, у відповідності до положень п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не можна віднести до валових.

З метою підтвердження виконання умов договорів з ФОП ОСОБА_2 від 01.04.2009 року та 25.04.2009 року позивачем суду було надано бухгалтерську довідку (т.ІІ, а.с.83), в якій зазначено про те, що отримані від ФОП ОСОБА_2 були використані у подальшій господарській діяльності товариства шляхом укладення договорів з ТОВ «СК Спецтехнологія» (т.ІІ, а.с.167-171, 146-156).

Однак, суд зазначає, що укладення угоди з третьою особою не може свідчити про належне виконання умов договору, укладеного з іншою особою, в даному випадку ФОП ОСОБА_2

За таких умов, суд вважає правомірними висновки податкового органу, зафіксовані в акті перевірки № 1613/23-02/34471506 від 08.09.2010 року, щодо завищення позивачем у ІІ кварталі 2009 року валових витрат на загальну суму 93833,33 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2

Як свідчать матеріали справи, у ІІ кварталі 2009 року позивачем також було задекларовано валові витрати по господарській операції з ТОВ «Седа Ресурси».

Між ТОВ «Моноліт-Юг» (замовником) та ТОВ «Седа Ресурси» (перевізником) 03.06.2009 року укладено договір про надання авто послуг на перевезення вантажу (т.І, а.с.85).

Факт здачі-приймання робіт (надання послуг) засвідчено актом №СР-000006 від 30.06.2009 року (а.с.85). До акту складено реєстр перевезень (т.І, а.с.88), виписано рахунок-фактуру № СР-0000071 від 11.06.2009 року на суму 39350,00 грн.

ТОВ «Седа-Ресурси» 30.06.2009 року складено податкову накладну № 72 на суму 39350,00 грн., в тому числі 6558,33 ПДВ (т.І, а.с.87).

Вказані документи вказують на відображення господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку. Проте, позивачем не були надані необхідні первинні документи, які безпосередньо засвідчують факт здійснення господарської операції та про необхідність яких зазначалось судом вище, а саме товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Надання позивачем доказів щодо укладення в подальшому договору з контрагентом ТОВ «Модуль-Т» щодо виконання підрядних робіт з реконструкції ЦВС «Европа» в смт. Партеніт (т.ІІ, а.с.167-168, 138-145), не може служити належним доказом використання позивачем у своїй господарській діяльності послуг, що отриманні від ТОВ «Седа Ресурси», оскільки відсутні документи, які підтверджують сам факт здійснення господарської операції з ТОВ «Седа Ресурси».

З урахуванням зазначеного вище, приймаючи до уваги, що позивачем в порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не надані необхідні первинні документи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно зазначено в акті перевірки про завищення позивачем валових витрат у ІІ кварталі 2009 року на суму 32791,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Седа Ресурси».

Перевіркою позивача також було встановлено завищення валових витрат у IV кварталі 2009 року на суму 207450,00 грн. та І кварталі 2010 року на суму 252500,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Мамед».

Так, матеріали справи вказують на те, що 03.12.2009 року між позивачем та ПП «Мамед» укладено договір № б/н купівлі-продажу (т.І, а.с.54). Предметом вказаного договору є купівля-продаж будівельних матеріалів.

Згідно з умовами договору товар доставляється силами продавця за місцем призначення, вказаним у попередній заявці покупця (п.3.3 Договору).

До договору виписано видаткову накладну № ПМ-0000007 від 15.12.2009 року (т.І, а.с.55) та складено податкову накладну № 7 від 15.12.2009 року на суму 249000,00 грн., в тому числі 41500,00 грн. ПДВ (т.І, а.с.56).

Вказана господарська операція проведена позивачем по рахунку 63 (т., а.с.57).

Крім того, 01.02.2010 року між позивачем та ПП «Мамед» укладено договір № б/н про надання трудових ресурсів (т.І, а.с.93). Предметом вказаного договору є надання трудових ресурсів для виконання будівельно-монтажних робіт.

До договору складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ПМ-0000013 від 26.02.2010 року та виписано податкову накладну № 16 від 26.02.2010 року на суму 250000,00 грн., в тому числі 41666,67 грн. ПДВ (т.І, а.с.94-95).

Вказана господарська операція проведена позивачем по рахунку 63 (т., а.с.96).

Між позивачем та ПП «Мамед» 11.01.2010 року укладено договір № б/н про надання трудових ресурсів (т.І, а.с.122). Предметом вказаного договору є надання трудових ресурсів для виконання будівельно-монтажних робіт.

До договору складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ПМ-0000006 від 31.01.2010 року, виписано рахунок-фактуру № ПМ-0000006 від 31.01.2010 року та податкову накладну № 4 від 31.01.2010 року на суму 53000,00 грн., в тому числі 8833,33 грн. ПДВ (т.І, а.с.123-125).

Згідно з бухгалтерською довідкою (т.ІІ, а.с.83) отримані від ПП «Мамед» товарно-матеріальні цінності та надані трудові ресурси були використані позивачем при здійсненні будівельно-монтажних робіт за договором № 24.07.09/2 від 28.07.2009 року з підприємством «Укртранснефтегазпром» (т.ІІ, а.с.163-165). До вказаного договору складені підсумкові відомості ресурсів та акти виконаних будівельних робіт (т.ІІ, а.с.1-78, 84-137).

За даними податкового органу операції, проведені між позивачем та ПП «Мамед», не були направлені на настання реальних наслідків. Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що не має можливості встановити чисельність працівників ПП «Мамед», оскільки підприємством не подавався розрахунок К 1/1 до декларації з податку на прибуток. Відсутня також інформація про наявність складських приміщень у ПП «Мамед», транспорту та іншого устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Зазначене вище, свідчить про неможливість ПП «Мамед» надати трудові ресурси для виконання будівельно-монтажних робіт.

Судом перевірено правомірність висновків податкового органу та встановлено наступне.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Як зазначалось вище, між позивачем та ПП «Мамед» було укладено договори, копії яких судом долучено до матеріалів справи.

Однак, суд зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції, а також свідченням реальності здійсненого правочину.

Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності (управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) може свідчити про те, що укладена цивільно-правова угода не була направлена на настання реальних правових наслідків, а метою її здійснення є отримання податкової вигоди.

На фіктивність відповідної господарської операції може вказувати відсутність товарно-транспортних накладних, що є свідченням відсутності факту перевезення товару. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Так, згідно з договором купівлі-продажу від 03.12.2009 року № б/н товар доставляється силами продавця (ПП «Мамед») за місцем призначення, вказаним у попередній заявці покупця (ТОВ «Моноліт-Юг»).

Однак, позивачем не було надано суду відповідних первинних документів (товарно-транспортних накладних, заявок на отримання товару), які б підтверджували факт доставки товару від продавця до покупця.

Крім того, за даними податкового органу, у ПП «Мамед» відсутні необхідні трудові ресурси, що унеможливлює надання їх для виконання будівельно-монтажних робіт.

Позивачем в порядку ст. 71 КАС України не було надано доказів, які б спростовували висновки податкового органу, засновані на аналізі документів податкової звітності ПП «Мамед».

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що укладені між ПП «Мамед» та ТОВ «Моноліт-Юг» угоди не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Що стосується наданих позивачем доказів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та наданих ПП «Мамед» послуг, проведення їх по рахунку 63, то суд зазначає, що зведені регістри бухгалтерського обліку не можуть бути належним доказом здійснення господарської операції без наявності відповідних первинних документів, на підставі яких вони сформовані (чи мали бути сформовані).

Крім того, вказані документи бухгалтерського та податкового обліку не можна вважати належним доказом понесених позивачем валових витрат, оскільки складені вони з порушенням положень Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Такого висновку суд дійшов з урахуванням того, що як було встановлено вище, проведена відповідно до названих документів господарська операція не відповідає нормам законодавства, так як не була направлена на настання відповідних правових наслідків.

З огляду на зазначене вище, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат у IV кварталі 2009 року на суму 207450,00 грн. та І кварталі 2010 року на суму 252500,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Мамед».

Згідно з даними акту № 1613/23-02/34471506 від 08.09.2010 року перевіркою також встановлено завищення позивачем у ІІ кварталі 2010 року валових витрат на суму 978,00 грн. по взаємовідносинам з ЗАТ «СК Теком».

Зазначене вище призвело до донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в сумі 244,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0001072301/0 від 13.09.2010 року. Однак, позовні вимоги в зазначеній частині позивачем були відкликані. У зв'язку з зазначеним, суд вважає за можливе не розглядати висновки податкового органу в цій частині.

Згідно з п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи підтверджено висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на загальну суму 824909,00 грн. (825887,00 грн. -978,00 грн.), суд вважає правомірним донарахування позивачу податку на прибуток за вказаний період в сумі 206228,00 грн. (824909,00х25%). Також правомірним є донарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 83985,00 грн.

Приймаючи до уваги зазначене вище, податкове повідомлення-рішення № 0001072301/0 від 13.09.2010 року в частині донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 206228,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 83985,00 грн. є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою позивача також було встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення суми податкового кредиту.

Завищення податкового кредиту у розмірі 164991,00 грн. виникло за рахунок включення до його складу податку на додану вартість, сплаченого за наступними податковими накладними:

складені ФОП ОСОБА_2: № 251 від 24.04.2009 року на суму 85000,00 грн., в тому числі 14166,67 грн. ПДВ; № 253 від 27.04.2009 року на суму 27600,00 грн., в тому числі 4600,00 грн. ПДВ; № 252 від 30.04.2009 року на суму 286000,00 грн., в тому числі ПДВ - 47666,67 грн.,

складені ТОВ «Седа Ресурси»: № 72 на суму 39350,00 грн., в тому числі 6558,33 ПДВ;

складені ПП «Мамед»: № 7 від 15.12.2009 року на суму 249000,00 грн., в тому числі 41500,00 грн. ПДВ; № 16 від 26.02.2010 року на суму 250000,00 грн., в тому числі 41666,67 грн. ПДВ; № 4 від 31.01.2010 року на суму 53000,00 грн., в тому числі 8833,33 грн. ПДВ.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту - Наказ № 165).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Наказу № 165 під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Податковий облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку результатів іншої господарської діяльності.

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168).

Отже, достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, що підтверджує сплату податку на додану вартість за відповідною господарською операцією.

Проте, як було встановлено судом вище, матеріалами справи не підтверджується проведення позивачем господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Седа Ресурси» та ПП «Мамед».

Отже, складені за результатами цих взаємовідносин податкові накладні не можуть слугувати належним доказом сплати позивачем до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 164991,00 грн. та, відповідно, не є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приймаючи до уваги зазначене вище, податкове повідомлення-рішення № 0001082301/0 від 13.09.2010 року в частині донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 94197,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47099,00 грн. є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Окрім зазначеного, суд також вважає необхідним зазначити про те, що під час розгляду справи судом призначалась судово-бухгалтерська експертиза, проведення якої було доручено ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи».

На вирішення експерта було поставлене таке питання: чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Моноліт-Юг» висновки акту перевірки, проведеної Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим, від 08.09.2010 року № 1613/23-02/34471506 щодо заниження податку на прибуток у загальній сумі 206472,00 грн., а також заниження суми податку на додану вартість у загальній сумі 94197,00 грн.?

Експертною установою 31.01.2012 року було надано висновок № 27 (т.ІІІ, а.с.1-40), у якому спростовані висновки щодо порушення позивачем Закону «Про оподаткування прибутку підприємств в частині завищення суми валових витрат на 824909,00 грн., а також Закону України «Про податок на додану вартість в частині завищення суми податкового кредиту на суму 164991,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Розглянувши висновки експерта, співставивши їх з документами, наявними в матеріалах справи та нормами законодавства, суд не погоджується з цими висновками, враховуючи те, що під час експертного дослідження експертом вивчались лише документи бухгалтерського та податкового обліку позивача без дослідження первинних документів, на підставі яких ведеться цей облік.

Враховуючи сукупність обставин, встановлених вище, суд вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими, у зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.04.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 03.05.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.