Рішення № 24282285, 16.05.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/1815/12 16.05.2012 16.05.2012 16.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1490/1246/12р. Головуюча по першій інстанції Разумовська О.Г.

Категорія 48 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Ленінського І.В.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,

за участю позивачки ОСОБА_3,

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2012 року за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення аліментів на утримання матері та

витрат на її лікування та догляд,

ВСТАНОВИЛА:

22 листопада 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення аліментів на своє утримання у розмірі по 500 грн. з кожного щомісячно та по 1000 грн. з кожного відповідача одноразово на покриття витрат, пов'язаних з її лікуванням та доглядом.

Позивачка зазначала, що відповідачки по справі є її рідними доньками стосовно яких вона батьківських прав не позбавлена та від виконання своїх батьківських обов'язків не ухилялась. Їй 64 роки, вона не працює, інвалід 2 групи по загальному захворюванню, розмір пенсії складає 786 грн. щомісячно, іншого доходу вона не має та не має постійного місця проживання. Її матеріальне становище та стан здоров'я

край тяжкі, має захворювання системної вовчанки, остеопорозу, потребує постійного прийому гормональних препаратів та постійного

нагляду лікарів. Відповідачки матеріальну допомогу добровільно не надають.

Посилаючись на викладене, позивачка просила позов задовольнити.

Відповідачі позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути аліменти з відповідачів на користь та на утримання ОСОБА_3 щомісячно по 250 грн. з кожного та одноразово з кожного відповідача на користь позивачки по 500 грн. Також вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати частково та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення одноразової допомоги та зменшити розмір аліментів до 100 грн. щомісячно. На думку апелянта, оскаржене рішення постановлено без з'ясування всіх обставин по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та суд невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності в них потреби в матеріальній допомозі й не залежить від майнового стану повнолітніх дітей. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі, лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обовязків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачки є рідними доньками ОСОБА_3 З наданих позивачкою доказів, а саме довідки МСЕК № 015717 від 01 серпня 2001 року вбачається, що вона є інвалідом другої групи і вказана група інвалідності встановлена безстроково (а.с. 3) та має захворювання у вигляді системної вовчанки з хронічним прогресуючим перебігом та поліартриту з ураженням плечових, колінних суглобів (а.с. 32). Розмір пенсії позивачки щомісячно складає 786 грн. та відповідачки проти цього не заперечували.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідачів на користь ОСОБА_3 щомісячно, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обов'язок останніх щодо утримання своєї матері щомісячно, яка є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги. Тому, в цій частині рішення суду є законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 203 СК України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідачів на її користь одноразово коштів на покриття витрат на лікування та догляд, ОСОБА_3 посилалася на те, що вона є непрацездатною, інвалід 2 групи по загальному захворюванню, потребує постійного прийому гормональних препаратів, постійного нагляду лікарів, а розмір пенсії складає 786 грн. щомісячно.

Між тим, доказів, які б підтверджували потребу у догляді, у постійному прийому гормональних препаратів, їх вартості та постійного нагляду лікарів позивачка суду не надала та не зазначила, чому саме вона просить стягнути з відповідачів одноразово по 1000 грн. і чим ця сума підтверджується.

В зв'язку з зазначеним, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_3 одноразово коштів на покриття витрат на лікування та догляд. Але, це не перешкоджає позивачці повторно звернутися до суду з цими позовними вимогами при умовах надання доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення аліментів та судового збору (стягнуто мінімальний розмір) є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування в цій частині не вбачається, а в частині стягнення коштів на покриття витрат на лікування та догляд підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись статтями 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2012 року в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_3 одноразово коштів на покриття витрат на лікування та догляд, скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення витрат на лікування і догляд, відмовити.

В інший частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді