Вирок № 24279859, 22.05.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/9798/2012

В И Р О К

іменем України

22 травня 2012 рокуШевченківський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Овсеп'ян Т.В.

при секретарі Болбот К.Ю.

за участю прокурора Гошовської Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Смотрики Пирятинського району Полтавської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205; ч.2 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, в травні 2009 р., на прохання осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, за грошову винагороду погодився зареєструвати в органах державної влади на своє їм я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Леміш Груп». Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ «Леміш Груп», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію. При цьому ОСОБА_1 надав особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, свої паспортні дані, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства. Далі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, при невстановлених обставинах виготовила статут ТОВ «Леміш Груп», в яких ОСОБА_1 був зазначений, як засновник вказаного підприємства.

Так, 22 травня 2009 року ОСОБА_1, домовившись з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибув до станції метро "Палац Спорту», після чого разом з ним на його автомобілі БМВ «Х5»прослідував до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, офіс якого розташований в АДРЕСА_2. У вказаного нотаріуса ОСОБА_1 на прохання особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повідомив йому, що має намір зареєструвати ТОВ «Леміш Груп»і тому необхідно нотаріально засвідчити його підпис у статуті вказаного підприємства. Далі, достовірно усвідомлюючи, що зареєстроване на його ім'я підприємство буде використовуватись для прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом статут ТОВ «Леміш Груп», незаконно набувши статус його засновника, після чого цей статут був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який не був обізнаний зі злочинною діяльністю її засновника. Після цього, ОСОБА_1 власноручно розписався в реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 та передав всі нотаріально посвідчені документи особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

25.05.2009 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією ТОВ «Леміш Груп»було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, за адресою: м. Київ, вул. Печерський узвіз, 19. В єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ «Леміш Груп»зареєстровано під ідентифікаційним номером суб'єкта підприємницької діяльності 36521019 - та має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 299988 за номером 1 070 102 0000 036639 від 25.05.2009. Реєстрація ТОВ «Леміш Груп»в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податків, відкриття поточного рахунку та отримання печатки підприємства надало можливість особам, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації ТОВ «Леміш груп», здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Так, використовуючи ТОВ «Леміш Груп»для прикриття незаконної діяльності, особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Незаконна діяльність ОСОБА_1, який на прохання невстановлених слідством осіб зареєстрував ТОВ «Леміш Груп», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме: ст.81 Цивільного Кодексу України, згідно положень якої

юридична особа приватного права створюється на підставі установчих

документів відповідно до статті 87 цього Кодексу; ст.87 Цивільного кодексу України якою встановлено: для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації; ст.89 Цивільного кодексу України згідно якої: юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом, порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи; ст.56 Господарського кодексу України де обумовлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу; ст.57 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом; ст.89 Господарського кодексу України якою встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства; ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»№ 755-ІУ від 15.05.2003 р., якою визначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості, передбачені законом; ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»№ 755-ІУ від 15.05.2003 р., якою визначено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору два примірники установчих документів.

Крім того, ОСОБА_1, підписуючи статут ТОВ «Леміш Груп», тобто вчиняючи дії, направлені на створення суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, діючи на прохання осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, вчинив підроблення офіційних документів, які були використанні невстановленими слідством особами.

Так в травні 2009 року, особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, виготовили статутні та реєстраційні документи ТОВ «Леміш Груп», отримавши при цьому згоду ОСОБА_1, який надав їм свої паспортні дані. Так, попередньо домовившись з ОСОБА_1 про підписання статутних та реєстраційних документів у нотаріуса, 22 травня 2009 року у невстановлений слідством час, в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яке розташоване в АДРЕСА_2, ОСОБА_1, заздалегідь усвідомлюючи, що ТОВ "Леміш Груп" створюється для прикриття незаконної діяльності, в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_2 підписав надані йому невстановленою слідством особою статут товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп»за 2009 рік, який містив завідомо неправдиві відомості, а саме: що єдиним учасником ТОВ «Леміш Груп»є громадянин України, ОСОБА_1; що Товариство знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Печерський узвіз, 19; що Товариство створене з метою задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, наукової і торгової діяльності, підвищення рівня промислового виробництва, впровадження нових технологій досягнення на території України та отримання прибутку на вкладений капітал від наукової, консалтингової, виробничо-господарської, інвестиційної, комерційної, інноваційної та іншої підприємницької діяльності, не забороненої чинним законодавством України; що Товариство набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації відповідно до чинного законодавства України, має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банківських установах, самостійно планує свою виробничо-господарську та іншу діяльність; що Товариство для досягнення мети своєї статутної діяльності має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському суді, мати інші права відносно чинного законодавства України; що статутний капітал товариства формується за рахунок майнових внесків у розмірі 63 000 (шістдесят три тисячі) гривень, а саме шляхом внесення майна до статутного фонду.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, суду пояснив, що дійсно при обставинах, викладених в установчій частині вироку він, декілька років назад він дізнався від працівників міліції про те, що на його ім'я зареєстровано підприємство ТОВ «Леміш Груп». На скільки він пам'ятає в травні місяці 2009 року він прибув до м. Києва на Центральний вокзал, щоб влаштуватися на роботу. До нього підійшов чоловік, якого звали ОСОБА_4, який запропонував йому влаштуватися на роботу, з цією метою він попрохав у нього паспорт та ідентифікаційний код, на його пропозицію він погодився. Через декілька днів, тобто 22 травня 2009 року, вони зустрілися з «ОСОБА_4»біля метро «Палац Спорту», де він йому пояснив, що йому необхідно прийти до нотаріуса та зареєструвати на своє ім'я підприємство, за те, що він зареєструє на себе підприємство він пообіцяв заплатити грошей, спочатку він передав йому 200 гривень, як передоплату, після чого він разом з ним проїхали на його автомобілі БМВ Х5 до приватного нотаріуса. Прибувши до нотаріусу разом з ОСОБА_4 зайшли до офісного приміщення, йому було показано де необхідно поставити свої підписи, після чого він підписав вказані документи не читаючи їх змісту, відкривав він вказане підприємство без мети здійснення фінансово-господарської діяльність. Всі документи, які були підписані ним ОСОБА_4 забрав собі. Вийшовши з офісного приміщення нотаріуса, ОСОБА_4 передав йому в автомобілі близько 800 гривень, а загальна сума, яка була йому передана, складала 1000 гривень. Поспілкувавшись з ним, він також повідомив його про те, що він через деякий час зателефонує, і вони разом повинні будуть поїхати до банку, щоб відкрити рахунки вказаного підприємства. Через деякий час вони разом з ним поїхали до «Південкомбанку», де він і підписав необхідні документи. Через деякий час після реєстрації підприємства ТОВ «Леміш Груп»його почали шукати правоохоронні органи, а також знайшов якимось чином ОСОБА_4 та повідомив, що вказане підприємство треба перереєструвати на іншу особу, з цією метою ОСОБА_4 оплатив йому переїзд з Криму, прибувши до Києва, ОСОБА_4 зустрів його на «Центральному залізничному вокзалі»і приїхавши до нотаріуса, він підписав необхідні документи, ОСОБА_4 після цього більше не бачив.

В зв'язку з визнанням вини, щирим каяттям, просить його суворо не карати. Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.299 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились в пособництві у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто наданні засобів чи знарядь для створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, і кваліфікує його дії за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Також суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 в умисних діях, які виразилися в підробленні іншого документа, який посвідчується приватним нотаріусом, і надає права, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, і кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 358 КК України /в редакції Закону №2341-ІІІ/.

При призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи та відношення до скоєного підсудного, який вину визнав в повному обсязі.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, судом також враховуються дані про його особу, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується, має на утриманні дитину, працює неофіційно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення покарання у виді обмеження волі на певний строк, з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205; ч.2 ст.358 КК України / в редакції Закону №2341-ІІІ/, та призначити покарання:

- за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України у виді штрафу 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч.2 ст.358 КК України /в редакції Закону №2341-ІІІ/ у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточно до відбування ОСОБА_1 визначити 2 /два/ роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1-го /одного/ року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази - залишити при матеріалах кримінальної справи.

/ а.с.133-134, 140/.

Вирок може бути оскаржено учасниками процесу до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

С у д д я