Постанова № 24270829, 24.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 5023/7270/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі - Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (за дов. № 3 від 01.01.2012 р.),

відповідача -ОСОБА_2 (за дов. від 08.02.2012 № 21816),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" (вх. №5125Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2011року у справі №5023/7270/11

за позовом Концерну "Техновоєнсервіс", м. Київ,

до Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод", м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2011 р. у справі №5023/7270/11 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" на користь Концерну "Техновоєнсервіс" заборгованість по сплаті внесків за період з 3 кварталу 2008 р. по 3 квартал 2009 р. в сумі 627860,00 грн., інфляційні за період з жовтня 2008 р. по липень 2011 р. в сумі 149693,19 грн., державне мито в сумі 7775,53 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188,09 грн.

Державне підприємство "Харківський бронетанковий ремонтний завод" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 р. у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовлено. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №5023/7270/11 задоволено. Провадження у справі №5023/7270/11 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №55/472, яка розглядається господарським судом м. Києва. Зобов'язано сторони повідомляти апеляційний господарський суд про хід розгляду справи №55/472 та надати докази набрання законної сили рішенням суду у справі №55/472.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2012 р. скасовано ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 р. про зупинення провадження у справі та направлено справу до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зі скаргою не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні скарги в повному обсязі. Позивач заперечував проти скарги з мотивів, викладених у відзиві.

Крім того, відповідачем заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до моменту набрання законної сили рішенням суду по справі № 55/472, яке має істотне значення для розгляду даної справи по суті.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про те, що дане клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на те, що зазначене клопотання вже було предметом судового розгляду. За результатами касаційного перегляду Вищим господарським судом України прийнято постанову від 12.03.2012 р., в якій суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного господарського суду щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість зупинення провадження у справі. В постанові Вищого господарського суду України зазначено, що обставини, на які посилається відповідач, як на підставу зупинення провадження у справі, на час прийняття господарським судом Харківської області оскаржуваного рішення об'єктивно не існували. Відтак, апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2011 р. з урахуванням обставин, встановлених у справі № 55/472, фактично призвів би до перегляду справи по суті на основі зовсім інших правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України. Судова колегія касаційної інстанції відзначила, що згідно статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Враховуючи наведене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Концерн „Техвоєнсервіс" (надалі -Концерн) є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України №309 від 07.06.05 р. і належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 1.4 Статуту Концерну, зареєстрованого Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.05.06 р., із змінами та доповненнями до нього, до його складу входять підприємства-учасники, в тому числі ДП „ХБТРЗ".

Згідно зі ст.ст. 118, 120, 123 Господарського кодексу України, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Згідно п. 7.4 Статуту Концерну джерелами формування майна Концерну є внески учасників.

Відповідно до п. 8.2 Статуту Концерну джерелами формування фінансових ресурсів Концерну є дохід від господарської діяльності, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити, а також відрахування учасників та інші джерела.

Згідно п. 4.1 Статуту Концерну управління оперативною діяльністю Концерну здійснює правління Концерну і генеральний директор Концерну.

Відповідно до п. 4.2 Статуту Концерну рішення правління Концерну з питань, віднесених Статутом до його компетенції, приймаються простою більшістю голосів і вводяться в дію наказами (іншим розпорядчим документом) генерального директора.

Правління на своїх засіданнях затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності.

Згідно рішення №1 засідання правління Концерну від 26.08.05 р. та постанови правління Концерну від 26.08.05 р. встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 4% від чистого доходу поточного року.

Враховуючи скрутне фінансово-економічне становище підприємств-учасників Концерну, генеральний директор Концерну листом №225/к/26 від 26.09.05 р. запропонував встановити щомісячний відсоток відрахувань від учасників Концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року.

25.10.07 р. прийнято рішення №7 правління Концерну, відповідно до п. 10 якого учасники Концерну погодились забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період. Вказане рішення було підписано керівниками учасників Концерну без зауважень та заперечень, в тому числі і від імені відповідача директором підприємства ОСОБА_3, тому воно є обов'язковим для виконання всіма учасниками Концерну

Наказом генерального директора Концерну №220-АГД від 26.10.07 р. п.п. 1-2 введено в дію рішення правління №7 від 25.10.07 р.

Наказом Міністра оборони України №542 від 02.11.09 р. ДП „Харківський бронетанковий ремонтний завод" був виведений зі складу Концерну.

Згідно копій звітів про фінансові результати відповідача, ним був отриманий чистий дохід: у 3 кварталі 2008 р. 2101000,00 грн., у 4 кварталі 2008 р. 941000,00 грн., у 1 кварталі 2009 р. 83000,00 грн., у 2 кварталі 2009 р. 11718000,00 грн., у 3 кварталі 2009 р. 16550000,00 грн. Всього 31393000,00 грн.

Відповідно 2% від суми чистого доходу становлять: за 3 квартал 2008 р. 42020,00 грн., за 4 квартал 2008 р. 18820,00 грн., за 1 квартал 2009 р. 1660,00 грн., за 2 квартал 2009 р. 234360,00 грн., за 3 квартал 2009 р. 331000,00 грн. Всього 627860,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Останнім днем строку сплати внесків є останній день кварталу наступного за звітним.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку позивачем нараховані відповідачу за прострочення сплати внесків інфляційні за період з жовтня 2008 р. по липень 2011 р. в сумі 149693,19 грн.

Перевіривши, зазначений розрахунок, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що він складений арифметично правильно. Оскільки відповідачем не надано доказів сплати внесків та інфляційних, судова колегія вважає обґрунтованим та правомірним висновок господарського суду першої інстанції про законність та доведеність позовних вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на те, що при винесенні рішення господарський суд Харківської області проігнорував доводи відповідача про не доведення до нього факту введення в дію рішення № 7 Правління Концерну, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи: по-перше, само рішення № 7 підписано з боку відповідача директором підприємства, отже відповідачу було відомо про його існування і заперечень він не висловлював; по-друге з метою виконання зазначеного рішення наказом генерального директора відповідача №220-АГД від 26.10.07 р. п.п. 1-2 введено в дію рішення правління №7 від 25.10.07 р. (копія наказу міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 83). Відповідно до п. 5.18 розділу 5 Положення про правління Концерну рішення правління, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання генеральним директором концерну, членами правління та працівниками концерну в частині, що їх стосується. Незалежно від їх особистої точки зору.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що ані у відповідача, ані у позивача не виникли зобов'язання по обліку заборгованості зі сплати внесків, які не булли відображені сторонами в фінансових звітах, суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими, оскільки відсутність таких видатків у фінансових планах відповідача не звільняє його від виконання своїх зобов'язань по сплаті внесків у відповідності з положеннями чинного законодавства та Статуту Концерну.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність зазначення термінів сплати внесків, оскільки у п. 10 Рішення № 7 Правління Концерну від 25.10.2007 р. прямо зазначено: забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2 % від чистого доходу за звітний період. Таким чином встановлено строк (термін), коли мали бути сплачені внески. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримував від позивача рахунки-фактури на сплату внесків, акти звірки, в яких вказувались суми заборгованості по внескам, однак жодних заперечень та зауважень з приводу нарахувань зазначених сум заборгованості не висловив.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заявником апеляційної скарги не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2011 р. по справі № 5023/7270/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.