Постанова № 24270787, 21.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17»травня 2012 року Справа №18/575/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю:

прокурора -Василець Ю.О. (посвідчення №26 від 23.02.2009р.),

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (апелянт) -ОСОБА_1 за довіреністю №2 від 04.01.2012р., ОСОБА_2 за довіреністю №3 від 04.01.2012р.,

представників сторін:

позивача -ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 12.05.2011р.,

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (вх. 1180 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.03.2011 р. по справі № 18/575/11,

за позовом Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк», м. Полтава,

до Приватного підприємства «Елсис», м. Полтава,

про звернення стягнення на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.03.2011 р. по справі №18/575/11 (суддя Тимощенко О.М.) позов було задоволено.

Звернуто стягнення на майно Приватного підприємства «Елсис»для часткового задоволення вимог Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»по кредитному договору №В-259/2603 від 04 грудня 2006 р. у сумі 22 094 776 грн. 00 коп. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на: - 3/10 ч. нежитлових будівель за літерами А-2, А-7 загальною площею 5469,1кв.м.; - 1/1 ч. нежитлові будівлі за літерою А-4 загальною площею 12552,4 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське №6 "а"(стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а) за оціночною вартістю у 22 094 776 грн. 00 коп.

Визнано право власності Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк"(36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а, код ЄДРПОУ 09807595) на: - 3/10 ч. нежитлових будівель за літерами А-2, А-7 загальною площею 5469,1кв.м.; - 1/1 ч. нежитлові будівлі за літерою А-4 загальною площею 12552,4 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське №6 "а"(стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а).

Стягнуто з Приватного підприємства "Елсис", вул. Харківське шосе, 6а, м. Полтава на користь Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк", вул. Паризької Комуни, 40а, м. Полтава 25500,0 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 24.03.2011 р., в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора посилається на те, що оскаржуване рішення стосується прав та інтересів держави в особі Фонду державного майна України по Полтавській області, оскільки рішенням місцевого господарського суду були відчужені об'єкти нерухомості державної форми власності, що мають стратегічне значення для держави. Заступник прокурора зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області не було залучено до участі у справі. Також, заступник прокурора вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заступник прокурора в апеляційній скарзі вказує, що відповідно до ст.7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.2006р. та Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Мінекономіки України від 19.05.99 №908/68, Регіональне відділення є органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло під час приватизації до статутного капіталу ВАТ «Завод мікроелектроніки»та обліковується на балансі ПП «Елсис», яке є його правонаступником.

В складі нежитлових будівель за літерами А-2 та А-7, право власності на які судом визнані за ПАБ «Полтава-банк», перебувають об'єкти, які належать державі, а саме: бомбосховище, дренажна станція, каналізаційна насосна станція.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про заставу»заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. Статтею 6 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Заступник прокурора вважає, що Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»та ПП «Елсис»порушили вказані правові норми під час укладення іпотечного договору, оскільки в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № В-259/2603 від 04.12.2006р. ПП «Елсис»передало в іпотеку об'єкти нерухомості на підставі іпотечного договору від 04.12.2006 р. без отримання згоди регіонального відділення стосовно можливості відчуження об'єктів державної власності, що входять у склад нежитлових будівель за літерами А-2, А-7, а також за відсутності відповідних правовстановлюючих документів на це майно.

Заступник прокурора також зазначає, що іпотечний договір було укладено сторонами 04.12.2006р., тобто під час дії Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006р.

Відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку»у редакції від 23.02.2006р., передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, заступник прокурора вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано норми статті 37 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 25.12.2008р., оскільки їх дія не поширюється на спірні правовідносини.

Крім того, заступник прокурора вважає, що в порушення ст.чт.33, 35, 37 Закону України «Про іпотеку»під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено, чи проводилась незалежна експертна оцінка предмета іпотеки, чи направлялось позивачем відповідачеві письмова вимога про усунення порушення основного зобов'язання та про наміри щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень виконання зобов'язань за кредитним договором. Про відсутність вказаних доказів у справі, на думку заступника прокурора, свідчить відсутність в тексті оскаржуваного рішення суду вказівки про їх дослідження судом.

Позивач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк», надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3277 від 13.04.2012р.), в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 24.03.2011р. по справі №18/575/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. (а.с. 63-67, т.2)

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що позивач не набував права власності на майно, яке знаходиться за зазначеною заступником прокурора адресою саме: м. Полтава, вул. Автобазівська,2/9. Позивач також вказує, що в складі нежитлових будівель за літерами А-2, А-7, на які за оскаржуваним рішенням було звернуто стягнення, відсутні об'єкти, зазначені заступником прокурора в апеляційній скарзі -бомбосховища, дренажної станції, каналізаційної насосної станції. Тобто, зазначені об'єкти не передавались відповідачем в іпотеку за іпотечним договором, а тому, позивач вважає, що відсутні підстави вважати, що іпотечний договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства. Також, позивач вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано приписи ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку»та передбачену Законом можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі. Позивач вважає, що судом першої інстанції в повній мірі встановлені всі істотні обставини справи, в тому числі вартість предмета іпотеки, та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області надало лист №10-07/2055 від 13.04.2012р.(вх. №3323 від 17.04.2012р.), в якому зазначило, що підтримує апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в повному обсязі. Також, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на підтвердження того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення спірне майно перебувало в державній власності надало не засвідчений належним чином витяг Єдиного реєстру об'єктів державної власності на 2 аркушах. (а.с. 83-85, т.2)

19.04.2012р. розпорядник майна ПП «Елсис»-арбітражний керуючий Терещенко О.В. надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3409 від 19.04.2012р.), в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 24.03.2011р. по справі №18/575/11 скасувати. (а.с. 87-90, т.2)

Арбітражний керуючий Терещенко О.В., як і заступник прокурора, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст.ст. 36,37 Закону України «Про іпотеку», оскільки згідно названих статей в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки, іпотекодержатель мав право задовольнити свої вимоги шляхом отримання права власності на предмет іпотеки тільки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Також, арбітражний керуючий зазначає, що вказаними статтями Закону передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (а не його частини) та в такому разі, всі його наступні вимоги щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Разом з тим, зазначає арбітражний керуючий, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що стягнення на предмет іпотеки звернуто для часткового задоволення вимог банку в сумі 22094776,00 грн., тоді як станом на 28.12.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 30395207,51 грн.

17.05.2012р., до судового засідання, заступник прокурора надав додаткові пояснення по справі від 16.05.2012р. №05-574 (вх.№4120), які були долучені до матеріалів справи, де зазначив, що перевірка стану утримання, зберігання та належного використання майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Завод «Мікроелектроніки»та обліковується на балансі ПП «Елсис»була здійснена РВ ФДМУ по Полтавській області 16.03.2009р. За інформацією РВ ФДМУ по Полтавській області у 2011 році перевірку державного майна здійснити було неможливо через бездіяльність балансоутримувача. В обґрунтування наявності порушеного права власності держави заступник прокурора в додаткових поясненнях посилається на ті ж обставини, що викладені в апеляційній скарзі.

17.05.2012р., до судового засідання, позивач також надав додаткові пояснення стосовно апеляційної скарги прокурора (вх.№4123) ), які були долучені до матеріалів справи, де зазначив, що він не набував права власності на жодний об'єкт державної власності, в тому числі на об'єкти, зазначені прокурором в апеляційній скарзі.

У судове засідання апеляційного господарського суду 17.05.2012р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач належним чином був повідомлений.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 17.05.2012р. прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі. Представники РВ ФДМУ по Полтавській області підтримали заявлене прокурором клопотання та зазначили про те, що РВ ФДМУ по Полтавській вважає необхідним надати додаткові документи.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечував.

Розглянувши заявлене усне клопотання прокурора та представників РВ ФДМУ по Полтавській області, колегія суддів зазначає, що ні прокурор, ні представники РВ ФДМУ по Полтавській області не зазначили, які саме документи вони вважають за необхідне подати, не навели апеляційному суду обставин, які можуть бути підтверджені такими доказами та не вказали, з яких підстав такі документи не були та/чи не могли бути подані до даного судового засідання, зважаючи на те, що апеляційне провадження у даній справі здійснюється з 05.04.2012р.

За таких обставин, враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для її розгляду по суті, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання є необґрунтованим та дійшла висновку про відмову у задоволенні усного клопотання прокурора та РВ ФДМУ по Полтавській області про відкладення розгляду справи.

Прокурор та представники РВ ФДМУ по Полтавській області у судовому засіданні апеляційного господарського суду 17.05.2012р. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду -залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.12.2006р. між Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк»(банк) та Приватним підприємством «Елсис»було укладено кредитний договір №В-259/2603 (кредитна лінія) до якого в подальшому, додатковими угодами від 07.02.2007р., від 23.07.2007р., від 31.07.2007р., від 31.10.2007р., від 07.11.2007р., від 23.11.2007р., від 27.12.2007р., від 25.02.2008р., від 05.03.2009р., від 21.03.2008р., від 08.04.2008р., від 08.05.2008р., від 30.05.2008р., від 07.07.2008р., від 03.08.2009р., від 31.01.2008р., від 25.09.2008р., від 30.12.2009р.,26.03.2010р. були внесені зміни та доповнення. (а.с. 62-84, т.1)

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.1.1 умов кредитного договору №В-259/2603 від 04.12.2006р., з врахуванням змін, внесених додатковими угодами до нього, банк (позивач по справі) надав позичальнику (відповідач по справі) кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі:

а) 21 336 000,00 грн. 00 коп. під 20 % річних;

б) 523 440 євро 00 євроцентів під 14.9% річних:

в) 1 361 000 доларів США 00 центів під 14,9 % річних

Строк погашення в повному обсязі - в строк встановлений вимогою банку, а при відсутності такої вимоги не пізніше 30 червня 2010 року.

Згідно із п.7.1. кредитного договору №В-259/2603 від 04.12.2006р., забезпеченням зобов'язань по цьому Договору є іпотечний договір.

Пунктом 7.3 зазначеного кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання позичальником (відповідачем) грошових зобов'язань за кредитним договором Банк має права погасити заборгованість в першу чергу за рахунок забезпечення.

Згідно іпотечного договору від 04.12.2006р. (а.с. 33-36, т.1) відповідач (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) майно, а саме: нежитлові будівлі (прохідна, адміністративно-побутова будівля, виробничий корпус) загальною площею 17 821,3 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське №6 (шість) «а»(стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а), що належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення 30.01.2003 року за №101, зареєстрованого в КП Полтавському БТІ «Інвентаризатор»31.01.2003 року в реєстрову книгу №6 за реєстровим №840.

На земельній ділянці, яка перебуває в оренді згідно договору оренди №829-П, укладеного між Виконавчим комітетом Полтавської MP та ПП «Елсис»28.11.2005 року, розташовано: А-2, А-4, А-7 нежитлові будівлі загальною площею 17 821,3 кв.м., №1 - огорожа.

Іпотечна вартість за домовленістю сторін складає 22 096 000 грн. 00 коп. (п.1.1 договору).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за кредитним договором №В-259/2603 від 04.12.2006 р. виконав належним чином та надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) кредитної лінії, що підтверджується заявкою на надання кредиту, відповідними банківськими сальдовими виписками. (а.с. 10-12, 85-101, т.1)

Однак, відповідач неналежно виконував свої договірні зобов'язання у зв'язку з чим станом на 28.12.2010 р. за ним рахується заборгованість по вказаному кредитному договору у сумі 30 395 207 грн. 51 коп., з яких:

- Кредит виданий у гривнях:

21 335 963 грн. 33 коп. - тіло кредиту (основне зобов'язання)

1 452 492 грн. 75 коп. - відсотки за користування кредитом

- Кредит виданий в доларах США:

161 000 дол. 00 центів - тіло кредиту (основне зобов'язання), що станом на 28.12.2010 року по курсу НБУ еквівалентно 1 281 737 грн. 10 коп.

20 281 дол. 61 цент - відсотки за користування кредитом, що станом на 28.12.2010 року по курсу НБУ еквівалентно 161 463 грн. 93 коп.

- Кредит виданий у євро:

523 440 євро 00 євроцентів - тіло кредиту (основне зобов'язання), що станом на 28.12.2010 року по курсу НБУ еквівалентно 5 473 979 грн. 01 коп.

65 939 євро 10 центів - відсотки за користування кредитом, що станом на 28.12.2010 року по курсу НБУ еквівалентно 689 571 грн. 39 коп.

Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №В-259/2603 від 04.12.2006 р. станом на 28.12.2010р. у розмірі 30395207,51 грн. підтверджується актом взаєморозрахунків сторін від 27.01.2011р. де також зазначено, що з 28.12.2010р. кредитна заборгованість не сплачувалась. (а.с. 9, т.1)

У зв'язку невиконанням відповідачем належним чином договірних зобов'язань 24.02.2011р., позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом в якому просив звернути стягнення на майно відповідача (предмет іпотеки) для часткового задоволення вимог по кредитному договору №В-259/2603 від 04.12.2006 р. у сумі 22 094 776,00 грн. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. (а.с. 2-5, т.1)

Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю визнав пред'явлений банком позов та не заперечував проти його задоволення. (а.с. 134-135, т.1)

24.03.2011р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог та звернення стягнення на майно ПП «Елсис»для часткового задоволення вимог Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»по кредитному договору №В-259/2603 від 04.12.2006 р. у сумі 22094 776,00 грн. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на: - 3/10 ч. нежитлових будівель за літерами А-2, А-7 загальною площею 5469,1кв.м.; - 1/1 ч. нежитлові будівлі за літерою А-4 загальною площею 12552,4кв.м., що знаходяться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське №6 "а"(стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а) за оціночною вартістю у 22094776,00коп.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що заборгованість відповідача за кредитним договором підтверджується матеріалами справи, а також тим, що чинним законодавством, насамперед ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. (а.с.174-177, т.1)

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Як було зазначено вище, згідно із п.7.1. кредитного договору №В-259/2603 від 04.12.2006р., забезпеченням зобов'язань по цьому Договору забезпечуються іпотекою.

Згідно п. 1.1 іпотечного договору від 04.12.2006р. відповідач (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) майно, а саме: нежитлові будівлі (прохідна, адміністративно-побутова будівля, виробничий корпус) загальною площею 17 821,3 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське №6 (шість) «а»(стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а), що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення 30.01.2003 року за №101, зареєстрованого в КП Полтавському БТІ «Інвентаризатор»31.01.2003 року в реєстрову книгу №6 за реєстровим №840.

На земельній ділянці, яка перебуває в оренді згідно договору оренди №829-П, укладеного між Виконавчим комітетом Полтавської MP та ПП «Елсис»28.11.2005 року, розташовано: А-2, А-4, А-7 нежитлові будівлі загальною площею 17 821,3 кв.м., №1 - огорожа.

Наявними в матеріалах справи витяги з Реєстру права власності на нерухоме майно видані Колективним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»21.07.2008р. та 08.12.2008р., а також довідкою ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»№з/215 від 23.03.2011р. підтверджується, що право власності на нежитлові приміщення -предмет іпотеки за іпотечним договором від 04.12.2006р., які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харківське шосе, 6а, та на які оскаржуваним рішенням було звернуто стягнення, належить відповідачу -ПП «Елсис»(а.с. 53-54, 172, т.1)

Право власності ПП «Елсис»на нежитлові приміщення -предмет іпотеки, на які було звернуто стягнення за оскаржуваним рішенням, не ставилось під сумнів, оскільки право власності ПП «Елсис»на зазначені приміщення не оскаржувалось. Іпотечний договір від 04.12.2006р. також не визнаний недійсним в уставленому законом поряду.

В апеляційній скарзі заступник прокурора зазначає, що в складі нежитлових будівель за літерами А-2 та А-7, які є предметом іпотеки, перебувають об'єкти цивільної оборони, які належать державі, а саме: бомбосховище, дренажна станція, каналізаційна насосна станція. В обґрунтування зазначеного, прокурором надано технічний паспорт від 20.02.2008р. на виробничу будівлю, що знаходиться за адресою: місто Полтава, шосе Харківське, 6а, з розміром частки 1. (а.с. 17-40, т.2)

Згідно експлікації приміщень до плану будинку, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул. Харківське шосе, 6а, літера А-7, дренажна станція та каналізаційна насосна станція в переліку приміщень не значаться. У зазначеній експлікації значиться бомбосховище. Жодних ідентифікуючих приміщення бомбосховища ознак в експлікації не вказано.

Разом з тим, згідно Реєстру права власності на нерухоме майно видані КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»21.07.2008р. та 08.12.2008р., а також довідки ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»№з/215 від 23.03.2011р., за ПП «Елсис»зареєстровано право власності лише на 3/10 ч. нежитлових будівель за літерами А-2, А-7 загальною площею 5469,1кв.м., які, в тому числі, і були передані в іпотеку позивачу.

Згідно технічного паспорту від 19.04.2011р., який виготовлено на частину громадської будівлі, а саме -3/10 частини нежитлових будівель, які розташовані за адресою: місто Полтава, шосе Харківське, 6а, за літерами А-2, А-7, тобто саме на ті приміщення, які перебували у власності ПП «Елсис»та були передані в іпотеку, бомбосховище, дренажна насосна станція, каналізаційна насосна станція у переліку приміщень громадського будівлі не значаться. (а.с.69-74, т.2)

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2012р. РВ ФДМУ по Полтавській області звернувся до ПАТ «Полтава-банк»з листом №19-03/1319 в якому повідомило, що на балансі ПП «Елсис»обліковуються об'єкти державної власності, а саме: бомбосховище в підвалі корпусу 34-1 (номер у Єдиному реєстрі державної власності 25760752.1.ААББЖК266), дренажна насосна станція (№25760752.2.ААББЖК267), каналізаційна насосна станція (№25760752.3.ААББЖК268) та попередило, що будь-які дії відносно згаданих об'єктів державної власності повинні проводитись за участі органу управління -РВ ФДМУ по Полтавській області.

Листом №005-006/1004 від 26.03.2012р. ПАТ «Полтава-банк»відповіло, що у власності банку за адресою: м. Полтава, шосе Харківське, 6а, згідно технічної документації відсутній корпус 34-1, зазначені номери об'єктів державної власності (№№ 25760752.1.ААББЖК266, 25760752.2.ААББЖК267, 25760752.3.ААББЖК268) не ідентифікуються в технічному паспорті на нежитлові будівлі, що належать ПАТ «Полтава-банк». Також, у зазначеному листі ПАТ «Полтава-банк»з метою недопущення порушення права державної власності, просило РВ ФДМУ по Полтавській області надати завірені копії технічної документації на вказані об'єкти державної власності для їх ідентифікації та порівняння з технічною документацією ПАТ «Полтава-банк».

На що РВ ФДМУ по Полтавській області листом від 18.04.2012р. №19-03/2093 відповіло, що на даний час в регіональному відділенні проводиться робота по збору необхідної інформації.

З вищезазначеного випливає, що твердження заступника прокурора про те, що оскаржуваним рішенням за ПАТ «Полтава-банк»було визнано право власності на нежитлові приміщення до яких входять об'єкти цивільної оброни, а саме бомбосховище, дренажна насосна станція, каналізаційна насосна станція, є необгрунтованими, оскільки навіть РВ ФДМУ по Полтавській області, як орган, уповноважений управляти державним майном, на разі не може однозначно визначити місцезнаходження зазначених об'єктів та надати відповідну технічну документацію на них.

Позивачем апеляційному суду надано технічний паспорт від 13.10.2006р. на нежитлові приміщення, які належать Приватному підприємству «Інжсервіс-Полтава»та знаходяться за адресою: м. Полтава, вул.Автобазівська, 2/9, з якого вбачається, що за зазначеною адресою знаходяться об'єкти цивільної оборони (не викуплені). В апеляційній скарзі заступник прокурора теж зазначав, що об'єкти цивільної оборони -бомбосховище, дренажна насосна станція, каналізаційна насосна станція знаходяться за адресою: м. Полтава, вул.Автобазівська, 2/9.

Однак, враховуючи, що об'єкти цивільної оборони, які, на думку заступника прокурора, неправомірно були передані у власність ПАТ «Полтава-банк», не ідентифіковані та на них відсутня технічна документація, що підтверджується самим РВ ФДМУ по Полтавській області, та зважаючи на те, що у судовому засіданні ні прокурор, ні представники РВ ФДМУ по Полтавській області не надали жодних пояснень з приводу об'єктів цивільної оборони, зазначених у технічному паспорті від 13.10.2006р., та їх місцезнаходження, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що саме вони (об'єкти цивільної оборони, зазначені у технічному паспорті від 13.10.2006р.) знаходяться наразі за адресою: м. Полтава, місто Полтава, шосе Харківське №6 "а" (стара адреса: вул. Харківське шосе, 6а), були предметом іпотеки за іпотечним договором від 04.12.2006р., та що саме на них, оскаржуваним рішенням було звернуто стягнення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заступник прокурора в апеляційній скарзі зазначив про те, що на його думку, судом першої інстанцій неправомірно звернуто стягнення на об'єкти цивільної оборони, тобто частинну нежитлових приміщень, які, на його думку, були предметом іпотеки. Однак, у вимогах апеляційної скарги заступник прокурора простить повністю скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.03.2011р., яким звернуто стягнення на всі нежитлові приміщення, які були предметом іпотеки не обґрунтовуючи при цьому підстав таких вимог.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, заступником прокурора апеляційному господарському суду не надано належних та обґрунтованих доказів того, що оскаржуване ним рішення стосується прав та інтересів держави в особі Фонду державного майна України по Полтавській області, як не надано і доказів того, що в складі нежитлових будівель, право власності на які, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції визнано за Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк», перебувають об'єкти, які належать державі, а саме: бомбосховище, дренажна станція, каналізаційна насосна станція.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Як було зазначено вище, згідно із п.7.1. кредитного договору №В-259/2603 від 04.12.2006р., забезпеченням зобов'язань по цьому Договору забезпечуються іпотекою.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 12.05.2006р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 12.05.2006р., у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Абзацем 3 вказаної статті Закону передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, з огляду на приписи названої норми Закону, договір про задоволення вимог іпотекодержателя є окремою підставою звернення стягнення на предмет іпотеки, який існує поряд з такою підставою, як рішення суду.

Разом з тим, статтею 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 12.05.2006р., визначено такий спосіб звернення стягнення не предмет іпотеки, як набуття права власності на предмет іпотеки, а саме зазначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Отже, з аналізу ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку»виплаває, що чинним законодавством передбачена можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі (за) рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Тому, в разі встановлення у договорі такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки -шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки - іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Аналогічна правова позиція викладена в узагальненнях судової практики Верховного Суду України щодо розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) від 07.10.2010р.

У п.3.3. іпотечного договору від 04.12.2006р., сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за рішенням суду, рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»у відповідності з Регламентом цього третейського суду, шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів також зазначає, що сторони за Законом (ст.36 Закону України «Про іпотеку») можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені права врегулювати спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в судовому порядку, за рішенням суду, що відповідає положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконав забезпечене іпотекою основне зобов'язання та на те, що іпотечним договором та Законом передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем (позивачем по справі) права власності на предмет іпотеки.

Абзацом 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 12.05.2006р., іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №241-10 від 18.12.2010р., здійсненого Бюро технічної експертизи, свідоцтво Міністерства юстиції №91 від 01.10.1999р., вартість нежитлових будівель (прохідної, адміністративно-побутової будівлі, виробничого комплексу), розташованих в м.Полтаві по Харківському шосе, 6а, що належить ПП «Елсис»становить 22094776грн. (а.с. 13-30, т.1) Зазначені нежитлові будівлі є предметом іпотеки за договором іпотеки від 04.12.2006р. Таким чином твердження апелянта про відсутність оцінки предмета іпотеки спростовуються матеріалами справи.

Отже, оскаржуваним рішенням суду правомірно визначено оціночну вартість нежитлових будівель -предмету іпотеки у розмірі 22094776грн.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на не направлення відповідачеві у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»письмових вимог про усунення порушення основного зобов'язання та про наміри щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки згідно абзацу 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 12.05.2006р., положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Крім того, ст. 35 Закону України «Про іпотеку»передбачають направлення вимоги боржнику у разі , якщо боржник є відмінним від іпотекодавеця, а в даному разі боржником та іпотекодавцем є одна й та ж сама особа -відповідач, який повністю визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.

Колегія суддів, крім іншого, вважає необхідним зазначити, що заступник прокурора в апеляційній скарзі, вважаючи, що при винесенні оскаржуваного рішення та зверненні стягнення на майно -предмет іпотеки було порушено право власності держави на об'єкти цивільної оборони, не навів передбаченого законом підстав та способу захисту права державної власності, оскільки, коли майно вибуває з володіння власника або особи, які він передав майно не з їхньої волі, а саме -відчужується особою, яка не має на це права, жоден із подальших набувачів не набуває права власності на нього і не може вважатися законним власником, і у такому випадку майно, що вибуло від власника поза його волею, необхідно витребувати на підставі ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.05.2006р.

За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 24.03.2011р. по справі №18/575/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області 24.03.2011р. по справі №18/575/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Пуль О.А.