Постанова № 24270645, 21.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2012 № 5011-39/3015-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Іоннікової І.А.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 602 від 27.12.2011;

розглянувши апеляційну скаргу Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від 26.03.2012

у справі № 5011-39/3015-2012 (суддя: Гумега О.В.)

за позовом Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето»

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П

ВСТАНОВИВ:

Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2012 у справі № 5011-39/3015-2012 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2012 у справі № 5011-39/3015-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції не було взято до уваги жодних доказів поданих позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 прийнято до розгляду справу № 5011-39/3015-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 21.05.2012 о 10:15.

17.05.2012 на адресу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма, яка за своїм змістом є клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відпусткою представника.

21.05.2012 представник відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу.

21.05.2012 в судовому засіданні розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд відзначає, що відпустка представника не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки, у даному випадку, скаржник має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

До того ж, представник відповідача заперечував проти задоволення судом клопотання скаржника і просив суд розглядати справу за його відсутності.

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

21.05.2012 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето» і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2012 у справі № 5011-39/3015-2012 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

20.12.2011 Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням № 102/02-П "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - Рішення) постановила:

"1. Визнати дії Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (код ЄДРПОУ 19344096), які полягають у повідомленні в рекламі "Купуй матрац і на ліжко отримай суперзнижку - 20 %" невизначеному колу осіб (споживачів) неправдивих та неповних відомостей, що можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товару Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето", порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

2. За порушення, викладене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накласти на Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

3. Закрити провадження у справі.

Також, в Рішенні зазначено про необхідність Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето» виконати ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та повідомлено про право оскаржити Рішення до господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня одержання Рішення.

Таким чином, зазначені вище обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позовні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що на його думку Рішення є незаконним, винесеним з порушенням чинного законодавства та таким, що порушує права та інтереси Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето».

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П, а пропущений строк не може бути відновлено, так-як він є присікальним, то у задоволенні заявлених позовних вимог про недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П позивачу слід відмовити.

Зазначений вище висновок суду був зроблений на підставі наведеного нижче.

Згідно з частиною 1 статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

В ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

21.12.2011 листом № 26-02/4289 "Про направлення рішення Адміністративної колегії" копія Рішення була надіслана відповідачем позивачу.

26.12.2011 скаржник отримав Рішення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01013 02711632.

Зазначене вище підтверджується матеріалами справи та поданими скаржником документами.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що двомісячний строк з дня одержання позивачем Рішення для його оскарження закінчився 26.02.2012 р.

23.02.2012 позивачем до господарського суду міста Києва була направлена позовна заява № 21 від 23.02.2012 р. про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Однак, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2012 № 05-5-39/1128 на підставі п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України позовна заява разом з доданими до неї документами була повернута позивачеві без розгляду.

07.03.2012 після виправлення недоліків позивач повторно звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою № 27 від 07.03.2012 р. про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, що підтверджується датою поштового штемпеля підприємства зв'язку на поштовому конверті.

12.03.2012 позовна заява № 27 від 07.03.2012 р. була одержана господарським судом міста Києва, що підтверджується реєстраційним штампом відділу діловодства суду за вх. № 4344 від 12.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-39/3015-2012 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Разом з позовною заявою № 27 від 07.03.2012 р. позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якій зазначив, що повторне звернення до господарського суду міста Києва з відповідною позовною заявою (після усунення недоліків, зазначених в ухвалі господарського суду міста Києва від 28.02.2012 р. № 05-5-39/1128) призведе до порушення строку оскарження, передбаченого статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тоді як подача первинної позовної заяви була здійснена з дотриманням цього строку.

Позивач вказав, що відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати поважною причину пропуску процесуального строку та відновити строк на звернення до суду з позовної заявою.

Проте, суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволені даної заяви в зв'язку з тим, що Господарський процесуальний кодекс України не містить припису, згідно якого після усунення допущених недоліків позовної заяви та при повторному зверненні до суду із зазначеним позовом, позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду, а тому повторно подана до господарського суду позовна заява вважається поданою саме у день повторного звернення з позовом до господарського суду, в зв'язку з тим, що позовна заява подана позивачем до суду з пропуском встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, а строк оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справі про недобросовісну конкуренцію, не може бути відновлено, так-як він є присікальним, то суд позбавлений можливості визнати причину пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку поважною та відновити строк на звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Зазначена вище позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема в п. 24 Інформаційного листа від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", а саме: відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку статті 62 ГПК України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову, а з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації позовної заяви в службі діловодства суду.

В п. 34 Листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009, № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" у відповідь на питання, яким чином має діяти господарський суд, якщо позовну заяву про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначено, що пропуск позивачем зазначеного строку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

Отже, позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П, а пропущений строк не може бути відновлено, оскільки він є присікальним, то у задоволенні заявлених позовних вимог про недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П суд першої інстанції відмовив правомірно.

Колегія суддів вважає, за необхідне зауважити, що суд першої інстанції не порушував ч. 2 ст. 55 Конституції України і не позбавляв скаржника права на звернення до суду з даним позовом, а навпаки матеріали справи свідчать про те, що судом були дотримані всі норми процесуального права, які спрямовані на забезпечення правильного вирішення господарського спору.

В зв'язку з викладеним вище відсутні підстави для розгляду спору по суті, так-як це суперечило б нормам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно не досліджував подані скаржником докази в сукупності на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку про відмову в позові.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2012 у справі № 5011-39/3015-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2012 у справі № 5011-39/3015-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-39/3015-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Іоннікова І.А.

24.05.12 (відправлено)