Рішення № 24270338, 01.03.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2012 р.Справа № 6/5/5022-27/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Чернівецька, 54а, м.Тернопіль, 46006

до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вул. Лисенка, 20а, м.Тернопіль, 46021

про визнання недійсним рішення №62 від 28.10.2011 року.

Та за зустрічним позовом :

Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вул. Лисенка, 20а, м.Тернопіль, 46021

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Чернівецька, 54а, м.Тернопіль, 46006

про стягнення 68000 грн. штрафу та 13260 грн. пені

За участю представників сторін:

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" - Панчук С.М.

ТОТВ Антимонопольного комітету - Чорномаз Н.Є.

Суть справи:

12 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №62 від 28.10.2011 року.

До початку розгляду судом справи по суті, 31 січня 2012 року Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось в господарський суд Тернопільської області з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення 68000 грн. штрафу, застосованого рішенням №62 від 28 жовтня 2011 року у справі №512-ЗМС та 13260 грн. пені.

Ухвалою суду від 07 лютого 2012 року зустрічну позовну заяву прийнято до провадження.

В судовому засіданні, призначеному вперше на 09 лютого 2012 року було оголошено перерву до 23 лютого 2012 року, а пізніше, розгляд справи відкладено на 01 березня 2012 року.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

За зверненням жителів міста Тернополя, на підставі розпорядження адміністративної колегії №44 від 15 липня 2011 року, Тернопільське обласне територіальне відділення антимонопольного комітету розпочало провадження у справі №512-ЗМС.

При розгляді справи, уповноваженим органом антимонопольного комітету взято до уваги наступні обставини:

- ПАТ "Тернопільміськгаз" протягом 2009-2010 років, січня-липня 2011 року є єдиним підприємством, яке надає послуги з газопостачання в межах міста Тернополя та Тернопільського району (за винятком сіл Забойки, Довжанка, Драганівка, Домаморич, Почапинці Тернопільського району) з часткою 100%, не зазнає конкуренції на ринку послуг постачання газу за регульованим тарифом і відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету № 49-р від 05 березня 2002 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку вказаних послуг;

- у зв'язку з перебоями у централізованому постачанні гарячої води, мешканцями що проживають у провулку Дівочий, буд. 5 та по вул. Дівочій, буд. 9, (зокрема особами, що звернулись зі скаргою на дії газопостачальної організації у кількості 26 чоловік) було встановлено електричні водонагрівачі;

- з травня 2009 року централізоване постачання гарячої води котельнею БУ-2 по вул. Малишка, 12а, мешканцям, що проживають у провулку Дівочий, буд. 5 та по вул. Дівочій, буд. 9, не здійснювалось;

- так як централізоване постачання гарячої води було припинено і підігрів води для побутових потреб за допомогою газу котельня БУ -2 не здійснювала, плата за таке постачання споживачам не нараховувалась;

- після того, як у квітні 2011 року працівниками газопостачальної організації було виявлено відмову зазначених вище мешканців від централізованого постачання гарячої води, ПАТ "Тернопільміськгаз" провело перерахунок та виставило споживачам рахунки на оплату, обраховані за період з червня 2009 року по травень 2011 року за ставкою 18,3, встановленою для споживання природного газу газовою плитою у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

За твердженням Антимонопольного комітету, донарахування населенню плати за газ здійснено з порушенням, оскільки:

- газопостачальною організацією не було взято до уваги те, що нагрівання води споживачами здійснювалось електричними приладами і відповідно проводилась оплата спожитої електроенергії;

- нарахування проведено за період з червня 2009 року по травень 2011 року, в той час як відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №619 від 08 червня 1996 року "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" таке нарахування обмежено шестимісячним терміном.

Крім того, відповідно до п.5 приміток до Постанови №619, підставою для проведення перерахунку є двосторонній акт підписаний теплопостачальною та газозбутовою організаціями, що фіксує термін відсутності гарячого водопостачання. Однак, такий акт, між ПАТ "Тернопільміськгаз" та БУ-2 підписано та зареєстровано лише 08 серпня 2011 року, і не може бути підставою для перерахунку плати за використаний газ у попередні періоди, а саме з червня 2009 року по травень 2011 року.

За результатами розгляду матеріалів справи №512-ЗМС, адміністративна колегія Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийшла до висновку про те, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", як суб'єкт господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання газу, вчинив порушення передбачене ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" яке полягало зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів та прийняла рішення №62 від 28 жовтня 2011 року про застосування до ПАТ газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" штрафних санкцій у розмірі 68000 грн.

Рішення направлено рекомендованою кореспонденцією і вручено позивачу 03 листопада 2011 року (копія повідомлення про вручення наявна у матеріалах справи).

Зазначене рішення оспорюється газопостачальною організацією в судовому порядку.

Свої вимоги позивач за первісним позовом мотивує проведенням перерахунку населенню плати за надані послуги газопостачання у відповідності до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08 червня 1996 року, а також посилається на відсутність даних які вказують на монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання газу у м. Тернополі та Тернопільському районі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз".

В свою чергу у зустрічному позові, відділення Антимонопольного комітету вказує на невиконання товариством у визначені строки рішення про накладення штрафу, та просить стягнути його у судовому порядку, а також пеню за прострочення сплати штрафу.

Крім іншого, відповідач за первісним позовом зазначає про пропуск позивачем двомісячного строку, протягом якого рішення антимонопольного комітету може бути оскаржено.

В усних поясненнях, представник позивача просить суд поновити строк для оскарження рішення Антимонопольного комітету, оскільки, даний позов вперше було пред'явлено в межах двомісячного строку, однак повернуто судом в порядку ст. 63 ГПК України.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог та необхідністю задоволення зустрічного позову.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Наведена правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду №15 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Отже, як первісний так і зустрічний позови у цій справі, відносяться до підвідомчості господарських судів і підлягають вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, поданими суду доказами первісним позивачем не доведено обґрунтованості підстав, з якими заявник пов'язує свої вимоги.

Відповідно до позиції першої норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ N 619, для такого виду споживання природного газу, як плита газова, за наявності централізованого гарячого водопостачання встановлено норму споживання 9,8 м3 на людину на місяць.

Згідно з приміткою 5 до названих норм споживання, у разі перерви у централізованому гарячому водопостачанні населення норма споживання природного газу на плиту газову встановлюється 18,3 м3 на людину на місяць; термін відсутності гарячого водопостачання (понад 6 годин на добу у разі цілодобового водопостачання або понад 30 відсотків загального часу подавання води за добовим графіком, в який не включається перерва в його постачанні у нічний час (з 24 до 6 години) фіксується в двосторонньому акті, що підписується теплопостачальною та газозбутовою організаціями і є підставою для перерахунку населенню плати за гаряче водопостачання та газ. За цей період населення не здійснює плату за користування централізованим гарячим водопостачанням. Газозбутова організація після закінчення півріччя надсилає абоненту перерахунок за спожитий газ в період відсутності централізованого гарячого водопостачання.

Доказів складання актів про фіксування термінів відсутності гарячого водопостачання, які є підставою для перерахунку населенню плати за гаряче водопостачання та газ, у період з червня 2009 року по травень 2011 року, ПАТ "Тернопільміськгаз" не представлено.

Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення АМК, наданих відповідачем за первісним позовом документів, зокрема листів відокремленого підрозділу Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО "Львівська залізниця"№933 від 05 серпня 2011 року та № 977 від 12 серпня 2011 року, і незаперечено ПАТ "Тернопільміськгаз", такий акт було складено та зареєстровано 08 серпня 2011 року. У період з червня 2009 року по травень 2011 року двосторонній акт про фіксування термінів відсутності гарячого водопостачання не складався.

У зв'язку з цим, а також відсутністю відбитку печатки теплопостачальної організації (в даному випадку БУ-2), що належним чином засвідчувала б її погодження, суд критично оцінює наявний у матеріалах справи Акт датований 10 травня 2011 року, .

Окрім того, ПАТ "Тернопільміськгаз" не подано доказів, що підтверджують направлення абонентам перерахунків за спожитий газ після закінчення півріччя в період відсутності централізованого гарячого водопостачання, тобто з червня 2009 року по травень 2011 року, як це передбачено Постановою КМУ N 619.

Таким чином, не заперечуючи права ПАТ "Тернопільміськгаз" на проведення перерахунку, відповідач за первісним позовом вказує на проведення його товариством з порушенням вимог, вказаних у Постанові КМУ №619 (зокрема з перевищенням визначеного періоду для перерахунку та належної фіксації відсутності централізованого постачання гарячої води відповідним актом, який є підставою для проведення перерахунку).

За змістом Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету № 49-р від 05 березня 2002 року, монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання, зокрема, не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Як зазначалось вище, і встановлено рішенням адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №62 від 28 жовтня 2011 року, ПАТ "Тернопільміськгаз" протягом 2009-2010 років, січня-липня 2011 року є єдиним підприємством, яке надає послуги з газопостачання в межах міста Тернополя та Тернопільського району (за винятком сіл Забойки, Довжанка, Драганівка, Домаморич, Почапинці Тернопільського району) з часткою 100%, не зазнає конкуренції на ринку послуг постачання газу за регульованим тарифом і відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету № 49-р від 05 березня 2002 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку вказаних послуг.

Доказів, що спростовують такі висновки територіального органу Антимонопольного комітету, а також того, що ПАТ "Тернопільміськгаз" зазнає значної конкуренції на ринку, позивачем за первісним позовом не представлено.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, визначаються зокрема Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції»№2210-ІІІ від 11.01.2001р. (далі -Закон №2210), державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

За приписами частини четвертої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не допускається здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України з прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, а також з надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 частини другої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Частина 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку як дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч.3 ст. 13 Закону N 2210).

Згідно з п.2 ч.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

В порядку ст. 52 Закону №2210, органи Антимонопольного комітету України накладають на суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, зокрема за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 51 Закону №2210).

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення (ч.1 ст.48 Закону №2210).

Статтею 59 Закону N 2210 передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З врахуванням наведеного, всупереч перелічених норм, первісним позивачем у своїй заяві не наведено обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни, скасування чи визнання недійсним рішення органу АКУ.

Крім того, рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України може бути оскаржено до Антимонопольного комітету України чи господарського суду у двомісячний строк з дати його отримання (ст.ст.57,60 Закону №2210).

Цей строк не може бути відновлено (ч.2 ст. 57, ч.1 ст.60 Закону №2210).

Таким чином, зазначений строк є присічним, що незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду №15 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Слід зазначити, що 03 січня 2012 року ПАТ "Тернопільміськгаз" було подано в господарський суд Тернопільської області позовну заяву до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №62 від 28.10.2011 року.

Ухвалою суду від 05 січня 2012 року даний позов повернуто без розгляду. Ухвала суду сторонами не оскаржувалась.

Зазначена обставина, в силу ст.ст.57,60 Закону №2210, ст.ст.8,265 ЦК України, ст.ст.50,51 ГПК України, не є підставою для відновлення терміну на оскарження рішення №62 від 28.10.2011 року.

Тому, клопотання ПАТ "Тернопільміськгаз" про поновлення строку для оскарження рішення Антимонопольного комітету, задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2. ст. 56 Закону №2210, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Пункт 3 ст. 56 Закону №2210 зобов'язує особу, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплатити його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

У разі прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за кожний день прострочення. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду, а припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. (п.5 ст. 56 Закону №2210).

Несплачений у строк, передбачений рішенням штраф, а також нарахована пеня, згідно з п.7 ст.56 Закону №2210, стягуються в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначений рішенням №62 від 28 жовтня 2011 року строк, ПАТ "Тернопільміськгаз" штраф в сумі 68000 грн. не сплатило.

У зв'язку з несплатою штрафу, Антимонопольним комітетом нараховано пеню, яка відповідно до приписів перелічених норм, з врахуванням суми штрафу, періоду прострочення, інших обставин, становить 13260 грн.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення 68000 грн. штрафу та 13260 грн. пені підлягають задоволенню як обґрунтовані і належним чином не спростовані відповідачем за зустрічним позовом.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати за первісним позовом не відшкодовуються, за зустрічним -покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,60,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (вул. Чернівецька, 54а, м.Тернопіль, код 21155959) 68000 грн. штрафу та 13260 грн. пені на рахунок №31118106700002 в ГУДКСУ у Тернопільській області, одержувач УДКС у м.Тернополі, ідентифікаційний код 37977726, код класифікації доходу бюджету 21081100, символ звітності 106.

Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (вул. Чернівецька, 54а, м.Тернопіль, код 21155959) 1609,50 грн. судового збору, одержувач: Державний бюджет м. Тернопіль 22030001, код ЄДРПОУ одержувача: 37977726, номер рахунку: 31217206783002, назва банку одержувача: ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ суду: 03500022, МФО банку одержувача: 838012, код класифікації доходу: 22030001, призначення платежу "Судовий збір", Код 03500022, пункт 1.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 12 березня 2012 року.

Суддя І.П. Шумський