Рішення № 24270337, 16.02.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2012 р.Справа № 6/104/5022-1679/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (вул. Гвардійська, 80, м. Київ, 03118)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль, 46010)

про cтягнення 206041,38 грн. неустойки.

За участю представників сторін:

позивача Плескун В.В.

відповідача Денис В.В.

суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." про стягнення 206041,38 грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що після припинення дії договору фінансового лізингу, відповідач не виконав вимогу лізингодавця щодо повернення предмета лізингу, а тому зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач у відзиві на позов та усних поясненнях представника, проти позову заперечує, посилаючись на відсутність правових підстав для припинення договору лізингу, а від-так і виникнення у позивача права вимагати сплати неустойки.

Крім іншого, відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення апеляційного провадження іншої пов'язаної з нею справи №12/67/5022-993/2011.

Зважаючи на заперечення позивача, інші обставини справи, розгляд клопотання про зупинення провадження було відкладено, а в подальшому, з огляду на прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови від 26 січня 2012 року у справі №12/67/5022-993/2011, підстави для зупинення провадження відпали, а тому, в задоволенні клопотання відмовлено.

Відповідач також просив суд зменшити розмір неустойки, з посиланням на приписи ст.ст. 219,230,233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст.ст.22,83 ГПК України, мотивуючи своє клопотання необхідністю недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Судовий розгляд, призначений вперше на 22 грудня 2011 року неодноразово відкладався та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє до 16 лютого 2012 року.

За заявою відповідача, в порядку ст. 69 ГПК України, термін розгляду справи було продовжено.

В засіданні учасникам процесу роз'яснювались належні їм права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

08 грудня 2008 року між ТОВ "Перша лізингова компанія" та ТОВ "Р.Е.Й.В." укладено лізингову угоду №FL-0484-08-LV за правилами фінансового лізингу.

За змістом договору, додатків та поправок до нього, лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу транспортний засіб -BMW X6 5.0/ kW A/T -чорний металік (постачальник за вибором лізингоодержувача), вартістю станом на 08.12.2008р. 950330,00грн., а лізингоодержувач (відповідач) брав на себе зобов'язання до 25 січня 2013 року щомісячно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до погодженого графіка в сумі визначеній в українській гривні, що коригується пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, зокрема Євро, на підставі виставлених йому рахунків.

Якщо Лізингоодержувач не сплатив один лізинговий платіж, штрафні санкції, інші відшкодування і таке прострочення становить більше 30 днів, пунктом 14.1.(а) договору передбачено право лізингодавця припинити лізинг транспортного засобу та повернути його у своє володіння.

В порядку п. 16.1 договору, за наявності прострочення, повернення предмета лізингу здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як вбачається з матеріалів справи і незаперечно відповідачем, 05 лютого 2009 року ТОВ "Р.Е.Й.В." отримало у лізинг автомобіль BMW X6 5.0 kW A/T -колір чорний, 2008 року, реєстраційний номер АА 8332 IE, кузов WBAFG81030LJ38596 постійне свідоцтво про реєстрацію ААС603834.

Однак, лізингоодержувачем не дотримано умов договору та допущено недоїмку зі сплати лізингових та інших платежів.

Направлені на адресу відповідача рахунки - фактури №№ПЛ-0011331/1 від 20.12.2010р., ПЛ-0015244/1 від 18.01.11р., ПЛ-0016352/1 від 18.02.2011р., вимога про виконання зобов'язання по оплаті боргу (вручені ТОВ "Р.Е.Й.В." 04 березня 2011 року під розписку) та телеграма вручена 11 березня 2011 року з вимогою повернути транспортний засіб до 17 березня 2011 року (копії перелічених документів наявні у матеріалах справи) залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

31 березня 2011 року за заявою ТОВ "Перша лізингова компанія" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про повернення лізінгоодержувачем на користь лізингодавця вищезазначеного транспортного засобу.

У зв'язку з отриманням орієнтування на транспортний засіб, що перебуває у чужому незаконному володінні, співробітниками Державтоінспекції затримано та вилучено автомобіль BMW X6 5.0 kW A/T -колір чорний, реєстраційний номер АА 8332 IE, що підтверджується протоколом огляду та затримання транспорту №353 від 25 червня 2011 року.

Перелічені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Перша лізингова компанія" в господарський суд Тернопільської області з позовом про стягнення з ТОВ "Р.Е.Й.В." лізингових та інших платежів нарахованих за період з лютого 2011 року по червень 2011 року (дату вилучення транспортного засобу з лізингу).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2011 року у справі №12/67/5022-993/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, позовні вимоги ТОВ "Перша лізингова компанія" задоволено частково, та серед іншого, постановлено стягнути з ТОВ "Р.Е.Й.В." лізингові платежі за лютий 2011р. в сумі 14340,23грн. (як зазначено позивачем в розрахунку) та за 11 днів березня 2011р., що становить 12892,80грн. (розмір лізингового платежу за березень - 36334,26грн./31*11), всього 27233,03грн.

Вказаним рішенням встановлено факт розірвання лізингової угоди №FL-0484-08-LV від 08 грудня 2008 року з дня отримання лізінгоодержувачем відмови від договору, якою є вимога про повернення транспортного засобу, тобто з 11 березня 2011 року.

В задоволенні вимог про стягнення лізингових платежів за період з 12 березня 2011 року (дати припинення дії лізингової угоди) по 25 червня 2011 року (дати вилучення автомобіля) відмовлено.

З врахуванням висновків, зроблених господарським судом у рішенні від 26 жовтня 2011 року у справі №12/67/5022-993/2011, ТОВ "Перша лізингова компанія" звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом про відновлення своїх порушених прав, шляхом стягнення з ТОВ "Р.Е.Й.В." неустойки.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Поданими позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг", ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частина 2 ст. 806 ЦК України визначає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та Законом.

В силу приписів ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Враховуючи приписи перелічених норм, факти встановлені судовими рішеннями у справі №12/67/5022-993/2011, а саме: щодо припинення дії лізингової угоди, дати повернення автомобіля з лізингу, а також правомірності визначення розміру лізингових платежів, заявлена позивачем вимога про стягнення 206041,38 грн. суми неустойки (із розрахунку останній лізинговий платіж, без врахування пені, у подвійному розмірі помножений на три місяці фактичного користування 34340,23х2х3), підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ст.83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За змістом п.2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29 квітня 1994 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на зазначені рекомендації, а також те, що як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи ТОВ "Р.Е.Й.В." тривалий час ухилявся від добровільного виконання договірних зобов'язань по оплаті лізингових платежів, а також інші обставини, зокрема примусове повернення автомобіля, в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки слід відмовити.

Слід також зауважити, що посилання відповідача на обставини, які на його думку можуть бути розцінені як підстава для зменшення неустойки, не підтверджені жодним доказом, як цього вимагають приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України.

Відповідно до ст..ст. 44,49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, код 24635111)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (вул. Гвардійська, 80, м. Київ, код 30436756) 206041,38 грн. неустойки, 4120,83 грн. судового збору.

Видати наказ.

Дата підписання: 23 лютого 2012 року.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя І.П. Шумський