Рішення № 24270077, 14.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р. Справа № 126/6-2006/9

за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»

до Яготинської районної державної адміністрації

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Відкрите акціонерне товариство «Яготинський маслозавод»

про стягнення 44 222, 90 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 20 від 10.01.12 р.)

від відповідача не з'явився

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до господарського суду Київської області передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»до Яготинської районної державної адміністрації у Київській області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ВАТ "Яготинський маслозавод" про

стягнення 44 222, 90 грн.

Ухвалою від 03.04.2006 р. (суддя Маляренко А.В.) порушено провадження у справі № 126/6-06 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2006 року (суддя Маляренко А.В.) зупинено провадження у справі № 126/6-2006 до вирішення господарським судом пов'язаної з нею іншої справи, а саме: позову про визнання недійсною угоди від 01.02.2001 р., укладеною між Яготинською районною державною адміністрацією у Київській області та ВАТ «Яготинський маслозавод».

Розпорядженням Голови суду від 12.11.2009 р. справу № 126/6-06 передано на розгляд судді Сокуренко Л.В. у зв'язку з призначенням судді Маляренко А.В. на посаду судді Київського міжобласного господарського суду.

Ухвалою суду від 12.11.2009 р. справу № 126/6-2006 прийнято до провадження судді Сокуренко Л.В. та присвоєно їй № 126/6-2006/9.

31.12.2009 р. та 20.09.2011 р. господарським судом Київської області було направлено сторонам листи-нагадування про зобов'язання сторін повідомити суд про результати розгляду господарським судом Київської області позовної заяви № 301 від 30.05.2006 р., поданою Яготинською районною державною адміністрацією у Київській області до Відкритого акціонерного товариства «Яготинський маслозавод»про визнання угоди недійсною.

До 13.03.2012 р. ніяких повідомлень щодо підстав, що зумовили зупинення провадження у справі сторони суду не надали.

Ухвалою суду від 13.03.2012 р. провадження у справі № 126/6-06/9 поновлено та призначено розгляд справи на 03.04.2012 р.

У судове засідання 03.04.2012 р. представники позивача та третьої особи з'явилися; представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 03.04.2012 р. розгляд справи відкладено на 24.04.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

23.04.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло письмове пояснення по справі представника третьої особи, а також клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представників третьої особи бути присутніми в судовому засіданні 24.04.2012 р.

Крім того, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову в здійсненні фіксації судового процесу технічними засобами з посиланням на те, що в даній фіксації судового процесу відпала необхідність.

Враховуючи те, що з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами під час розгляду спору суддею Маляренко А.В. звернувся саме позивач, який на даний час відмовився від даного клопотання, то судом дане клопотання розглянуто та задоволено.

У судове засідання 24.04.2012 р. представники відповідача та третьої особи не з'явилися; представник позивача з'явився та надав пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.04.2012 р. розгляд справи відкладено на 10.05.2012 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

У судове засідання 10.05.2012 р. представники позивача та відповідача з'явилися; представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

10.05.2012 р. у судовому засіданні оголошено перерву на 14.05.2012. за усним клопотанням відповідача з метою підготовки та надання документів по справі.

11.05.2012 Господарський суд Київської області телефонограмою повідомив третю особу про те, що в судовому засіданні 10.05.2012 р. оголошено перерву на 14.05.2012 р. об 11:00. Дана інформація, яка міститься в телефонограмі прийнята секретарем ВАТ «Яготинський маслозавод»- Кудрявська І.О. та долучена до матеріалів справи.

У судове засідання 14.05.2012 р. представник позивача з'явився; представники відповідача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином, про що зазначено в розписці.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.05.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку з набранням чинності 29.04.2009 р. Закону України від 17.09.2008 р. № 514-VI «Про акціонерне товариство», Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Кредо -Класик»змінило назву організаційно -правової форми на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кредо -Класик»(рішення Загальних зборів акціонерів, Протокол № 189 від 23.09.2009 р.).

23.09.2010 р. позивач згідно із рішенням Загальних зборів акціонерів, Протокол № 189 від 23.09.2010 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кредо -Класик»змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА».

25.07.2003 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Кредо-Класик» та Компанією «Глаксо Сміт Кляйн Експорт Лімітед»укладено договір добровільного страхування транспортних засобів, цивільної відповідальності та водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 1615.11АА-03.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату на умовах і в обсязі, передбачених договором та Правилами (як визначено нижче), а страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.

Згідно п. 2 договору об'єктом страхування за договором є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами (в подальшому -«ТЗ», що залежно від контексту, має розумітися як всі транспортні засоби разом, або один чи відповідна частина транспортних засобів), причепами до них та прикліпленим до них зовні та всередині додатковим обладнанням; майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником збитків, заподіяних третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю, здоровю громадян, їх майну і майну юридичних осіб; майнові інтереси страхувальника (застрахованого), які не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоровям та працездатністю водіїв і пасажирів транспортних засобів страхувальника.

Пунктом 3.1.1 договору встановлено, кількість ТЗ:57 (згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору).

Автомобіль Bora 1.6»(2001 року випуску, держ.№ 365-02КА) міститься в списку застрахованих транспортних засобів страхувальника під п/п № 23 згідно додатку 1 до договору страхування.

Страхування даного автомобіля також підтверджується страховим полісом № 1615.11АА-03/А031405 від 25.07.2003 р., дія якого встановлена з 28.07.2003 р. по 27.07.2004 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2003 р. на 104-му км. а/д «Київ -Харків»сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Bora 1.6»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), власником якого являється Компанія «Глаксо Сміт Кляйн Експорт Лімітед», під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля «ВАЗ-21061» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), власником якого являється ВАТ «Яготинський маслозавод», згідно Листа УДАІ ГУМВС України в Київській області від 10.03.2005 р. вих. № 18/680, під керуванням ОСОБА_4

Винним у зазначеному ДТП, відповідно до вироку Яготинського районного суду Київської області від 03.11.2004 р., визнано ОСОБА_4, який на момент скоєння ДТП є працівником Відповідача.

У відповідності до умов договору добровільного страхування транспортних засобів, цивільної відповідальності та водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 1615.11АА-03 від 23.07.2003 р. на підставі постанови слідчого СВ Яготинського РВ ГУ МВС України у Київській області було здійснено огляд транспортного засобу та оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, який згідно акту автотоварознавчого дослідження № 472 від 04.03.2004 р. склав 61 190, 48 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту автотоварознавчого дослідження № 472 від 04.03.2004 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оцінка була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 1071/02, виданого Фондом державного майна України від 07.03.2003 р., зокрема, ОСОБА_5, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію експерта-автотоварознавця (свідоцтво Фонда державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 1574 від 29.07.2002 р. свідоцтво Міністертсва юстиції про присвоєння кваліфікації судового експерта-автотоварознавці № 49 від 29.06.1999 р., продовжене до 04.07.2006р.).

Таким чином, за результатами проведеної оцінки згідно калькуляції відновлювального ремонту спеціалістом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 68 549, 89 грн.

В подальшому на виплату страхового відшкодування позивачем складено розрахунок страхового відшкодування від 18.02.2004 р., згідно якого сума страхового відшкодування, яка підлягала оплаті позивачем, була визначена в розмірі 44 222, 90 грн.(з врахуванням франшизи, зносу та вартості залишків).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач сплатив Компанії «Глаксо Сміт Кляйн Експорт Лімітед», власнику транспортного засобу автомобіля Bora 1.6»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), суму страхового відшкодування у розмірі 44 222, 90 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 0002015 від 04.03.2005 р.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «ВАЗ-21061»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) - ОСОБА_4, у період з 14.10.1997 р. по 17.04.2005 р., зокрема, і на момент скоєння ДТП -22.10.2003 р., перебував у трудових відносинах з відповідачем, на посаді заступника голови райдержадміністрації.

Також господарським судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «ВАЗ-21061»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) був у користуванні Яготинської районної державної адміністрації. Даний факт підтверджується договором б/н від 01.02.2001 р. безоплатного користування легковим автомобілем, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Яготинський маслозавод»та Яготинською районною державною адміністрацією.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує факт укладення даного договору, посилаючись на те, що автомобіль «ВАЗ-21061»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) не перебував на фінансовому обліку Яготинської районної державної адміністрації, а договір б/н від 01.02.2001 р. безоплатного користування легковим автомобілем не був зареєстрований в адміністрації.

Судом досліджений договір б/н від 01.02.2001 р. безоплатного користування легковим автомобілем та як вбачається з договору б/н від 01.02.2001 р. безоплатного користування легковим автомобілем, він укладений уповноваженими особами, скріплений підписами та мокрими печатками Відкритого акціонерного товариства «Яготинський маслозавод»та Яготинської районної державної адміністрації (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

Чистиною 3 договору б/н від 01.02.2001 р. безоплатного користування легковим автомобілем встановлено, що автомобіль передається адміністрації протягом 3-х днів з моменту підписання договору. Передача автомобіля в оренду здійснюється за актом передачі.

Оскільки заступник голови районної державної адміністрації користувався даним автомобілем, то у суду відсутні підстави вважати, що даний автомобіль не був переданий Відкритим акціонерним товариством «Яготинський маслозавод»Яготинській районній державній адміністрації.

Враховуючи викладене та, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, а також враховуючи те, що договір б/н від 01.02.2001 р. безоплатного користування легковим автомобілем у встановленому законом порядку не було розірвано або визнано недійсним, господарський суд дійшов висновку, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «ВАЗ-21061»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) був у користуванні Яготинської районної державної адміністрації на законних підставах.

Частиною 4 договору б/н від 01.02.2001 р. безоплатного користування легковим автомобілем встановлені права та обов'язки Яготинської районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 7 ч. 4 договору встановлено, що адміністрація зобов'язується усувати наслідки аварії, та пошкоджень автомобіля, які виникли під час експлуатації його адміністрацією.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктами 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч. 3 п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»);

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

При цьому господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»від 29.12.1992 року № 14 за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну та ін.) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Господарським судом встановлено, що шкода, завдана транспортному засобу Bora 1.6»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), була заподіяна з вини ОСОБА_4 (заступника Голови Яготинської районної державної адміністрації), який курував автомобілем «ВАЗ-21061»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2).

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 на даному автомобілі не здійснював службові обов'язки та не перебував у відрядженні (відсутність листів відряджень в день аварії), до уваги судом не приймаються, оскільки доказів того, що ОСОБА_4 22.10.2003 року був звільнений, перебував у відпустці, на лікарняному відповідачем не надано, а те, що аварія сталась в робочий день та в робочий час (23.10.2003 року -16:30) на службовому автомобілі підтверджує виконання робочих обов'язків з боку ОСОБА_4

З огляду на викладене, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів, цивільної відповідальності та водіїв та пасажирів від нещасного випадку № 1615.11АА-03 від 25.07.2003 р., перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Яготинської районної державної адміністрації страхового відшкодування в розмірі 44 222, 90 грн. є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як визначено п. 8 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) від сплати державного мита звільняються позивачі -за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).

Враховуючи, що ціна позову становить 44 222, 90 грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України становить 442, 30 грн. (1% ціни позову), оскільки позивачем державне мито до Державного бюджету не сплачено.

Згідно абз. 4 п. 9 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Яготинської районної державної адміністрації (07700, Київська область, Яготинський р-н., м. Яготин, вул. Незалежності, 110, код ЄДРПОУ 24213321) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) 44 222 (сорок чотири тисячі двісті двадцять дві) грн. 90 коп. страхового відшкодування та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Стягнути з Яготинської районної державної адміністрації (07700, Київська область, Яготинський р-н., м. Яготин, вул. Незалежності, буд 110, код ЄДРПОУ 24213321) в дохід Державного бюджету України, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 442 (чотириста сорок дві) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 22.05.2012 року